WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Гори - Реферат

Гори - Реферат


Реферат на тему:
Гори
План
1 Класифікація гір.
2. Поширення, вік і будова гір.
3. Теорії походження.
Класифікація гір
Гори - це підвищені ділянки земної поверхні, що круто піднімаються над навколишньою територією. На відміну від плато, вершини в горах займають невелику площу. Гори можна класифікувати за різними критеріями: 1) географічним положенням і віком, з урахуванням їхньої морфології; 2) особливостями структури, з урахуванням геологічної будови. У першому випадку гори поділяються на Кордильєри, гірські системи, хребти, групи, ланцюги й одиничні гори. Назва "кордильєра" походить від іспанського слова, що означає "ланцюг" або "мотузка". До Кордильєр належать хребти, групи гір і гірські си^ стеми різного віку. Район Кордильєр на заході Північної Америки включає Берегові хребти, гори Каскадні, Сьєрра-Невада, Скелясті й безліч невеликих хребтів між Скелястими горами і Сьєрра-Невадою у штатах Юта й Невада. До Кордильєр Центральної Азії належать, наприклад, Гімалаї, Куньлунь і Тянь-Шань. Гірські системи складаються з хребтів і груп гір, подібних за віком і походженням (наприклад Аппалачі). Хребти складаються з гір, витягнутих довгою вузькою смугою. Гори Сангре-де-Крісто, що простягаються в штатах Колорадо і Нью-Мексико на 240 км, завширшки зазвичай не більше 24 км, із багатьма вершинами, що сягають висоти 4000-4300 м, є типовим хребтом. Група складається з генетично тісно пов'язаних гір при відсутності чітко вираженої лінійної структури, характерної для хребта. Гори Генрі в Юті й По в Монтані - типові приклади гірських груп. У багатьох районах земної кулі зустрічаються поодинокі гори, зазвичай вулканічного походження. Такі, наприклад, гори Худ в Орегоні й Рейнір у Вашингтоні, що представляють собою вулканічні конуси. Друга класифікація гір грунтується на врахуванні ендогенних процесів рельєфоутворення. Вулканічні гори формуються за рахунок нагромадження мас магматичних порід при виверженні вулканів. Гори можуть виникнути і внаслідок нерівномірного розвитку ерозійно-денудаційних процесів у межах великої території, що зазнала тектонічного підняття. Гори можуть утворитися і безпосередньо в результаті самих тектонічних рухів. Остання ситуація характерна для багатьох великих гірських систем земної кулі, де орогенез триває і сьогодні. Такі гори називаються складчастими.
Складчасті гори. Споконвічно багато великих гірських систем були складчастими, однак у ході подальшого розвитку їхня будова досить істотно ускладнилася. Зони вихідної складчастості обмежені геосинклінальними поясами - величезними прогинами, у яких накопичувалися опади, головно в мілководних океанічних обстановках. Перед початком складкоутворення їхня потужність сягала 15 000 м і більше. Приуроченість складчастих гір до геосинкліналей здається парадоксальною, однак, імовірно, ті ж самі процеси, що сприяли формуванню геосинкліналей, згодом забезпечували зминання опадів У складки й формування гірських систем. На заключному етапі складкоутворення локалізується в межах геосинкліналі, оскільки унаслідок великої потужності осадових товщ там виникають найменш стійкі зони земної кори. Класичний приклад складчастих гір - Аппалачі на сході Північної Америки. Геосинкліналь, у якій вони утворилися, мала набагато більшу довжину в порівнянні із сучасними горами. Протягом приблизно 250 млн років опадона-копичення відбувалося в басейні, що повільно занурювався. Максимальна потужність опадів перевищувала 7600 м. Потім геосинкліналь зазнала бічного стискання, у результаті чого звузилася приблизно до 160 км. Осадові товщі, що нагромадилися в геосинкліналі, були зім'яті в складки й розбиті розламами, уздовж яких відбувалися диз'юнктивні дислокації.
Протягом стадії складкоутворення територія зазнавала інтенсивного підняття, швидкість якого перевищувала темпи впливу ерозійно-денудаційних процесів. Згодом ці процеси призвели до руйнування гір і зниження їхньої поверхні. Первинні деформації при утворенні складчастих гір зазвичай супроводжуються значною вулканічною активністю. Вулканічні виверження відбуваються під час складкоутворення або незабаром після його завершення, і в складчастих горах виливаються великі маси розплавленої магми, що складають батоліти. Багато складчастих гірських систем розсічені величезними на-сувами з розламами, уздовж яких покрови гірських порід потужністю в десятки і сотні метрів зміщувалися на багато кілометрів. У складчастих горах можуть бути представлені як досить прості складчасті структури (наприклад у горах Юра), так і досить складні (як в Альпах).
У деяких випадках процес складкоутворення розвивається більш інтенсивно на периферії геосинкліналей, і в результаті на поперечному профілі виділяються два крайові складчасті хребти і центральна піднята частина гір із меншим розвитком складчастості. Від крайових хребтів убік центрального масиву простягаються насуви. Масиви давніших і стійкіших гірських порід, що об-межують геосинклінальний прогин, називаються форландами. Така спрощена схема будови не завжди відповідає дійсності. Наприклад, у гірському поясі, розташованому між Центральною Азією й Індостаном, представлені суб-широтно орієнтовані гори Куньлунь біля його північної границі, Гімалаї - біля південної, а між ними Тибетське нагір'я. Щодо цього гірського пояса Та-римський басейн на півночі й півострів Індостан на півдні є форландами. Ерозійно-денудаційні процеси в складчастих горах призводять до формування характерних ландшафтів. У результаті ерозійного розчленовування зім'ятих у складки шарів осадових порід утворюється серія витягнутих хребтів і долин. Хребти відповідають виходам стійкіших порід, долини ж сформовані у менш стійких породах. При глибокому ерозійному розчленовуванні складчастої гірської країни осадова товща може бути повністю зруйнована, а ядро, складене магматичними або метаморфічними породами, може оголитися.
Брилові гори. Чимало великих гірських хребтів утворилися в результаті тектонічних підняттів, що відбувалися уздовж розламів земної кори. Гори Сьєрра-Невада в Каліфорнії - це величезний горст, завдовжки близько 640 км і завширшки від 80 до 120 км. Найвище був піднятий східний край цього горсту, де висота гори Уїтні сягає 418 м над рівнем моря. У будові цього горсту переважають граніти, що складають ядро гігантського батоліту, однак збереглися також і осадові товщі, що нагромадилися в геосинклінальному прогині, у якому сформувалися складчасті гори Сьєрра-Невада. Сучасний вигляд Аппалачів значною мірою склався в результаті декількох процесів: первинні складчасті гори зазнавали
Loading...

 
 

Цікаве