WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Великобританія - Реферат

Великобританія - Реферат

Низької Британії складаються з ряду шарів, що плавно знижуються в південно-східному напрямку. Менш тривкі шари еродовані, і в таких місцях утворилися низовини. Однак північно-західні краї більш міцних шарів (вапняк, крейда) устояли проти руйнівного впливу денудації й ерозії і піднімаються у вигляді крутих схилів. Тут збереглися гряди пагорбів з урвистими північно-західними уступами заввишки 60-180 м, за ними простягаються смуги з більш положистим рельєфом і ледь помітним зниженням поверхні до південного сходу. З Високою Британією межує велика низинна зона, що складається з вищезгаданої Лан-каширсько-Чеширської рівнини, Мідлендса й долиниЙорк. Ця V-подібна зона розділена на частини, що сильно відрізняються одна від одної. Загальною її рисою є родючі червоноколірні грунти. Мідлендс відокремлений від решти Англії найвіддаленішим північно-західним поясом уступів, складених юрськими вапняками, оголення яких простежуються на південь від гирла р. Тис до Лестера, звідкіля вони тягнуться до південного заходу убік Брістоля. Сам юрський уступ являє собою не єдину протяжну систему пагорбів, а, скоріше, кілька їхніх ланцюгів, Що чергуються з низинами. Великі його частини - Клівленд-Хілс на південь від р. Тис; височини Лінкольншира і Нортгемптоншира з багатими родовищами залізних руд і Котсуолд-Хілс на схід від Брістоля - один із найбільш мальовничих сільськогосподарських районів Великобританії, із заможними селами та витонченими стародавніми будинками, побудованими з місцевого каменю.
На південь і схід від вапнякових уступів поверхня знижується до долин Оксфорда й Ейлсбері, утворених глинами. Ґрунти там настільки ущільнені й важкі, що багато земель не засіваються, а постійно використовуються під пасовища. До північного сходу зона долин розширюється й переходить у Фен-ленд - велику, колись заболочену територію, що прилягає до затоки Уош. Після осушення вона перетворилася на один із найбільш родючих сільськогосподарських районів Великобританії.
Крейдовий уступ, що йде майже паралельно до описаного вище вапнякового уступу, утворює південні й східні схили глинистих долин. Тонкозерниста біла крейда (більш молода й м'яка, ніж юрські вапняки) складає чітко виділений і майже безперервний уступ, що описує величезну дугу від мису Флам-боро-Хед на східному узбережжі Хамберсайда до мису Портленд-Білл - на південному узбережжі в Дорсеті. Смута крейдових пагорбів, облямована численними сухими долинами й плямами трав'янистої рослинності біля джерел, перетинає всю Англію.
На півдні Уштшира, на північ від Солсбері, крейдовий пояс розширюється й переходить у рівнину Солсбері й дві вузькі крейдові височини - Норт-Даунс і Саут-Даунс, що простягаються на схід навколо складної геологічної структури височини Те-Уїлд і сягають моря у вигляді "білих стрімчаків Дувра" і мису Бічі-Хед. Спочатку крейдові відкладення були поширені на всій цій території, покриваючи купол, утворений різними породами. Згодом крейдовий покрив був змитий з центральної частини купола і перенесений у Норт-Даунс і Саут-Даунс. Верхня частина купола була ніби зрізана, і там оголилися численні нижні шари різних порід. Гряди, що чергуються з низовинами, більш-менш концентрично розташовуються навколо центрального ядра Те-Уиїда. Ця місцева назва стосується лише центральної частини первісного купола, однак деякі вчені вважають усю територію, включаючи Норт-Даунс і Саут-Даунс, частинами Те-Уілда. На північ від Норт-Даунса, у Лондонському басейні знаходиться глибока геосинкліналь. Крейдові породи там перекриті товщею третинних пісків, глин і галечників. Розмаїтість цих відкладень сприяла утворенню численних дрібних форм рельєфу, що зіграло важливу роль при формуванні гігантського мегаполіса Лондона. Нижні крейдові вапняки виявилися для Лондона безцінними сховищами величезних запасів ґрунтових вод. Гемпширський басейн, розташований на південь від рівнини Солсбері й на захід від Те-Уілда, за геологічною будовою подібний до Лондонського басейну, однак у третинних відкладеннях там більшу участь беруть грубозернисті піски, сільськогосподарська цінність яких невелика. Вузький пояс крейдових відкладень на південному краї Гемпширського басейну, що складає ряд пагорбів уздовж о. Уайт, був розмитий морем з обох боків цього острова, і в результаті утворилися протока Те-Солент і затока Спітхед, важливі глибоководні шляхи до Саутгемптона.
Гори. Найвищі гори знаходяться на Північно-Шотландському нагір'ї. Гора Бен-Невіс, розташована недалеко від верхів'я затоки Лох-Лінне, піднімається на 1343 м над рівнем моря, а в районі перетину цього нагір'я і Грампіанських гір кілька вершин перевищують 1200 м. Найвища точка Південно-Шотландської височини - г. Меррік (843 м), але там є ще кілька точок із висотами більше 790 м. Висота г. Те-Чевіот у Нортамберленді 815 м. Найвища точка Англії - г. Ско-Фелл у Камберлендських горах - сягає 978 м. Пеннінські гори на сході Камбрії піднімаються до 893 м (г. Кросс-Фелл). Висота г. Сноудон у Гуїнеті (Уельс) 1085 м над рівнем моря. В гористих районах Корнуолла, Девона і Сомерсета, де переважають вересові пустища, Дартмур на півдні Девона сягає висоти
621 м над рівнем моря, а Ексмур у Сомерсеті - 520 м. У Низькій Британії немає високих гір. Висота гряд Котсуолд-Хіллс у Глостерширі 314 м (Клів-Клауд), гряд Мендіп-Хіллс - 326 м (Блек-Даун); Чілтерн-Хіллс в Оксфорді й Бакінгемі не більш 259 м, у межах гряд Уест-Даунс, Норт-Даунс і Саут-Даунс немає точок, вищих за 305 м, за єдиним винятком - Інкпен-Бікон у Вест-Даунсі (308 м).
Узбережжя й ріки. Одна з дивних особливостей Великобританії - наявність безлічі островів на заході й майже повна їх відсутність на сході. Крім того, на заході берегова лінія довша, що пов'язано із сильною порізаністю берегів. Хоча довжина основного острова з півночі на південь перевищує 965 км, а з заходу на схід - 508 км у найширшому місці, загальна довжина берегової лінії, включаючи острови та невеликі затоки, сягає майже 8000 км, з них більшість припадає на західне узбережжя. На частку східного берега Англії припадає всього 1030 км, а на частку західного разом з Уельсом - 1970 км. Розходження в довжині західного й східного берегів Шотландії ще більші. Британські острови знаходяться на краю шельфу, і глибини біля східного узбережжя набагато менші, ніж біля західного. Тому, незважаючи на сильне хвилювання, гавані на західному узбережжі зручніші, ніж на східному, де ріки, що течуть повільно, виносять масу наносів в естуарії. Зате західні ріки менш придатні для внутрішнього судноплавства. Навіть на ріках Клайд і Мерсі для судноплавства в основному використовуються лише естуарії, а не русла.
На південному узбережжі є зручні природні гавані, однак найкращі з
Loading...

 
 

Цікаве