WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Індонезія - Реферат

Індонезія - Реферат

pp. призвело до скорочення ВВП на 13,7 % у 1998 р. Причина - численні невиплати індонезійських фірм за короткостроковими позиками. МВФ запропонував допомогу країні в розмірі 42 млрд дол. в обмін на виконання ряду вимог. Уряд спочатку відмовився виконувати вимоги МВФ, але, побоюючись подальшого відтоку капіталів із країни, пішов на укладання договору. Услід за фінансовою кризою в Індонезії почали виникати зіткнення на національному грунті: юрба цілеспрямовано, громила китайські квартали. Криза й розгул насильства в країні призвели до відставки президента Сухарто. Наступний президент Хабібі Б. Ю. поліпшив відносини з МВФ, за кілька місяців знизив інфляцію (її рівень сягав 77 % за рік). Уряд оголосив про початок проведення програми реприватизації банків. Невпевненість у необхідності виконання цієї програми лежить в основі прогнозів про безперервне згортання ВВП протягом 1999 р. Ознаки можливого сепаратизму й поширення національної ворожнечі на передодні червневих виборів відлякують потенційних інвесторів. Перед урядом було поставлене непросте завдання врегулювання взаємозалежних міжнаціональних і економічних проблем, створення образу цивілізованої й правової держави для залучення іноземних інвесторів.
Індонезія має у своєму розпорядженні багаті родовища різких копалин: високоякісну нафту, олово, боксити, нікель, марганець, свинець, мідь, цинк, хром. Поклади олова знайдені на островах Банку, Белітунг, Синкеп і південно-захід-них областях Калшантану. Родовища нікелю виявлені на острові Сулавесі, Халь-махера, Молуккських островах та Іріан-Джаї. Марганцеві родовища розташовані в центральних районах Яви, на Суматрі, Калімантані, Сулавесі, Тиморі. Мідна руда розвідана в горах Джайявіджайя (провінція Іріан-Джая). Острови Ріау, Банку, Синкеп і Калімантан мають у своєму розпорядженні родовища бокситів, на Суматрі й Калімантані ведеться видобуток вугілля. Розвідано родовища золота, заліза, срібла, сульфатів. Великі нафтові родовища стабільно забезпечують сировиною національну енергосистему.
Політика промислового розвитку Індонезії передбачала дві головні цілі: розвиток імпортозамінних галузей і механізація сільського господарства. З метою скорочення імпорту було прийняте рішення про налагодження виробництва продовольства, текстилю, добрив, цементу. Найбільші підприємства, що належать державі, - це заводи з переробки сільгосппродукції й виробництва добрив. Серед них можна виділити "Pertamina", що контролює нафтохімічну галузь Індонезії. Суттєвий відсоток виробництва зосереджений у руках середнього й малого сімейного бізнесу. У цій сфері особливо виділяються китайські бізнесмени - їм належить більшість виробничих потужностей. Вони випускають споживчі товари типу меблів, предмети домашнього побуту, одяг і текстиль, друковану продукцію. Центр приватного підприємництва - західні райони Яви, хоча значний розвиток підприємництва помітний також у столиці - Джакарті.
На імпортованій сировині працює головна галузь національної економіки - легка промисловість. Заводи з виробництва пряжі знаходяться v власності іноземних компаній або держави, а підприємства, що випускають готові тканини, зосереджені в Бандунгу й належать приватному капіталові. Виробництво батику - індонезійський варіант друкованого текстилю, ведеться в центральних областях Яви. Хоча більшість батику випускається в домашніх умовах, діє безліч підприємств промислового виробництва тканини.
Мусонний клімат і зливові дощі є прекрасною підмогою для розвитку сільського господарства в Індонезії. Але незважаючи на це в країні обробляється тільки десята частина земель. Інтенсивне рослинництво обмежене островами Ява, Балі, Ломбок і декількома районами Суматри й Сулавесі. Більшість орних земель на острові Ява відведена під рис (на північному узбережжі й у центральних рівнинах). У посушливих східних областях Яви переважають посіви кукурудзи, касави, пряної картоплі, арахісу й сої, хоча на невеликих фермах вирощують експортовані тютюн і каву. Розвиток сільського господарства на Суматрі менш інтенсивний. На острові розташовано близько половини всіх площ плантацій, розташованих на північно-східному узбережжі. Навколо Медана є великі плантації, що виробляють тютюн, каучук, пальмову олію, капок, чай, гвоздику, каву. Біля Паданга й Палембанга вирощують рис, кукурудзу і касаву. Поступово відбувається зміщення акценту в національному масштабі від культивування рису до виробництва інших зернових культур, типу касави. Для селянських мас рис залишається наріжним каменем домашнього господарства, уряд запустив у дію програму "Bimingan Massal", або "Bimas" - "Управління мас", що дозволить підвищити врожаї цієї культури шляхом застосування високопродуктивних сортів і добрив. Каучук - головна експортна сільськогосподарська культура, але на відміну від сусідньої Малайзії, в Індонезії не вдалося досягнути високого ступеня механізації. За останні роки виросло виробництво пальмової олії і цукрової тростини. Рибальство розвинуте слабко. Японія надала допомогу в розширенні виробництва й експорту рибопродуктів. Більшість улову прісноводних риб іде з іригаційних каналів, а морська риба - основа усього валового улову.
Склад експорту: нафта й газ, деревина, текстиль і каучук.
Склад імпорту: машини й устаткування, хімікати, паливо й продовольство.
Зовнішня заборгованість країни (млрд дол.)
1994 1995 1996 1997 1998
87 97,6 110 136 140
У зв'язку з тим, що Індонезія - острівна держава, пріоритетний розвиток одержав морський транспорт, а в останні роки й авіатранспорт. Відсутність портів і аеродромів у деяких провінціях країни призвела до економічного застою і нерівномірного розвитку регіонів Індонезії. На островах домінує автомобільний і залізничний транспорт. Адекватно відповідними до запитів населення й економіки є транспортні системи островів Ява, Мадура і Суматра. На Яві прокладені й автомобільні шляхи, і залізниці, є умови для подальшого розширення їхньої мережі, але акцент у перевезенні вантажів зміщений доавтомобільного транспорту через короткі дистанції перевезень. Однак існує об'єктивна передумова для подальшого розширення мережі залізниць, невелика площа острова разом із високою густотою населення складає перешкоду для автодорожнього будівництва. Індонезійська державна залізниця "Perusahaan Jawatan Kereta Арі", або "PJKA", керує дорогами на Яві, Мадурі й Суматрі. Географічні особливості й особливості вантажопотоку скоротили обсяг перевезень, решта невеликих потреб у далеких перевезеннях вантажів є постійним джерелом замовлень для роботи залізниці. Більшість доріг із твердим покриттям знаходиться на островах Ява і Мадура. Досить великі ділянки доріг Суматри й Балі мають тверде покриття. Західний і Центральний Калімантан і Сулавесі мають невеликі ділянки асфальтованих доріг, а Іріан-Джая й Молуккські острови майже не мають у своєму розпорядженні таких доріг.
Більшість міських центрів виникали й розвивалися як портові міста. Моря біля Індонезії відносно спокійні, країна знаходиться поза поясом тайфунів, і сильних вітрів. Для кораблів, що заходять у порт, не потрібно доків, для вантажно-розвантажувальних операцій досить якірної стоянки. У країні побудовані порти, здатні приймати кораблі водотоннажністю більше 500 тонн. Головні порти: Танджунпріок (порт Джакарти), Танджунперак (порт Сурабаї), Белаван (порт Медана). Головний нафтовий термінал країни - порт Палембанг. Морелі перевозять нафту й нафтопродукти, рис, копрові, цемент, борошно, добрива, кокосову олію, каучук, асфальт, деревину, ліс. Міжнародні авіаперевезення обмежені містами Джакарта (о. Ява), Медан (о. Суматра), Денпасар (о. Балі). Головні міста Суматри зв'язані авіалініями з Малайзією, Джаяпура - з Папуа-Новою Гвінеєю. Авіаперевезення в межах країни обмежені послугами декількох компаній, насамперед це "Garuda" - національна авіакомпанія, і "Merpati Nusantara" - частково субсидована урядом. На місцевих лініях діють кілька невеликих компаній.
Грошова одиниця країни - індонезійська рупія (100 сен).
Loading...

 
 

Цікаве