WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Індія - Реферат

Індія - Реферат

місіонерської діяльності); зараострійці - у Бомбею, прибережних районах Гуждарата; іудеї - на західному узбережжі, анімісти,- на північному сході країни.
Економічний розвиток
Економічне становище країни суперечливе. З одного боку, Індія - одна з найбагатіших країн світу щодо запасів корисних копалин. Тут є вугілля (четверта частина розвіданих світових запасів), залізо, марганець, боксити, слюда, хроміти, золото, нафта, газ. Сільськогосподарські угіддя складають 55 % території Індії. Індія - одна з найдавніших світових цивілізацій, друга за чисельністю населення країна світу. Індійські вчені - одні з найбільш авторитетних у світі, країна має власну ядерну зброю і є космічною державою. Країна самостійно виробляє ракети і програмне забезпечення (місто Бангалор - один із найбільших у світі центрів з експорту програмного забезпечення). На території країни розташовані дослідницькі центри найбільших світових ТНК (наприклад центр компанії Daimler-Chrysler). І разом із тим Індія - аграрно-індустріальна країна, 2/3 найбіднішого населення планети проживає в Індії. Величина ВВП на душу населення складає 300 дол.
Регіональний розвиток Індії неоднорідний. Північ країни опинилася поза впливом західної цивілізації, тут діють місцеві зричаї, склалася культура, що гальмує промисловий розвиток. Одночасно на півдні сучасна культура склалася під впливом британців. Існують певні проблеми в розвитку заходу й сходу країни. На заході пріоритет розвитку має легка промисловість, основою якої є приватний бізнес. На заході ще з 1950-х років почали розвиватися важка і видобувна промисловість (металургія й видобуток вугілля). Ці галузі, ставши неконкурентоспроможними, занепадають. Такий стан справ у національній економіці склався через проведення з 1950-х років політики ізоляціонізму й опори на власні сили. Політика імпортоза-міщення, проведена індійським урядом у 1950-1980-х роках, призвела до постачання капіталів за кордон, розквіту корупції й організованої злочинності, зростання тіньового сектора, контрабанди. Результатом такої політики стала загальна й технологічна відсталість Індії. У країні спостерігався вкрай низький життєвий рівень, а передові технології були недоступні напівкустарному виробництву. Програма реформ, розпочата в 1991 p., містила в собі такі положення:
o скасування ліцензування в промисловості;
o скасування імпортних обмежень (скасування квот і зниження імпортних тарифів);
o скасування державного контролю за цінами, повернення до ринкового ціноутворення;
o скасування і раціоналізація митних зборів і правил;
o скасування системи державних субсидій і субвенцій;
o реформа банківської і фінансової систем;
o скорочення державних витрат і бюджетного дефіциту;
o залучення іноземних інвестицій (вільний імпорт сировини та інвестиційних товарів, забезпечення кредитів МВФ);
o введення конвертованої рупії.
Однак реформи йдуть повільніше, ніж очікувалося. Проблеми сучасної індійської економіки такі:
o низька якість товарів;
o невдача в приватизації громадського сектора;
o низький рівень споживання на душу населення, пов'язаний не тільки з низьким рівнем доходів населення, але і недовиробленням громадських товарів і послуг;
o низька продуктивність праці через низький освітній рівень,
o значна диференційованість населення за рівнем доходів, соціальним і релігійним положенням, що призводить до сепаратизму і релігійних зіткнень, зберігається корупція в економіці.
Індія значною мірою забезпечена мінеральними ресурсами, але, що є критичним для настільки густонаселеної країни, відчуває брак родючих земель, водних ресурсів, нафтових родовищ. Серед мінеральних ресурсів найбільш поширені залізна руда, марганець, хром, меншою мірою - мідь, глинозем, цинк, олово, свинець, золото, срібло, алмази, графіт, магнезит, доломіт. По всій країні поширені вугільні родовища (видобуток вугілля ведеться в більш ніж 500 шахтах і вугільних ямах), але головні вугільні басейни розташовані в штатах Західний Бенгал і Біхар. Родовища нафти знайдені в східному Ассамі, Гуджараті, на шельфі Аравійського моря. У штаті Біхар у невеликих обсягах ведеться видобуток урану. Залізну руду добувають переважно в штатах Мадх'я-Прадеш, Біхар, Гоа, Карнатака, Оріса. На другому місці, зі значним відставанням в обсягах видобутку йде мідна руда (штати Раджастан і Біхар).
Більшість підприємств важкої промисловості Індії після здобуття незалежності були націоналізовані або створювалися вже самою державою. Підприємства важкої індустрії сконцентровані в основному на Кота-Нагпурському плато, де родовища коксівного вугілля межують із родовищами залізної руди. Доступ до ринку Калькутти сприятливо позначився на розвитку в цій області підприємств металургії і супутніх хімічної промисловості й машинобудування. Одночасно з державними діють і тисячі приватних підприємств. Характерний у цьому випадку приклад компанії "Tada Iron and Steel Company", заснованої в 1911 p., яка досі є найбільшим і найуспішнішим виробником. Разом із тим іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші в, індійську індустрію, причина цього - надмірна зарегульованість механізму інвестування й обмеження на право володіння, власністю іноземцями.
Легка промисловість Індії представлена кустарним виробництвом посуду, одягу, малими підприємствами з переробки сільськогосподарської продукції. Текстильна промисловість була широко розвинута в Індії ще в колоніальний період. Немає міста в країні, де зараз не працює хоча б одна фабрика з виробництва бавовняних, вовняних, шовкових, джутових або синтетичних тканин. Більшістьпідприємств із переробки джуту знаходиться в районі "Хуглісайд" - низки міст на ріці Хуглі на північ від Калькутти. Цим пояснюється той факт, що більшість працездатного населення зайнята в текстильній промисловості.
Ще більш розповсюдженими є підприємства з переробки сільгосппродукції і мінеральних копалин.
Зазвичай вони розташовуються поблизу від місць видобутку сировини. Це заводи з очищення бавовни, переробки арахісу, цукрової тростини, заморозки й в'ялення продуктів, первинної обробки металів.
Виробництво споживчих товарів зосереджено у великих містах. Уряди штатів усіляко вітають розвиток галузей промисловості: для цього створюються промислові парки - невеликі вільні зони, що вирізняються зниженими податками і низькими цінами на землю.
Склад експорту: текстиль, коштовне каміння й ювелірні вироби, промислові товари й товари широкого вжитку.
Склад імпорту: нафта й нафтопродукти, устаткування, ліс і продукція хімічної промисловості.
Усі залізниці Індії знаходяться у власності уряду. За таким показником, як пасажиро-кілометри, Індія поступається лише Росії, Японії й Китаю. Управління залізницями розділено між дев'ятьма регіональними представництвами. Поступово йде заміна вузькоколійних доріг на ширококолійні, перехід із паровозної тяги на дизельну, прокладка другої колії на особливо завантажених напрямках. У 1989 р. уперше в Південній Азії була відкрита лінія метро (місто Калькутта). Хоча з моменту здобуття незалежності нових залізничних магістралей було побудовано зовсім небагато, автодорожнє будівництво пережило справжній бум. Довжина автодоріг із твердим покриттям виросла з 105,6 тис. км у 1947 р. до 883 тис. км. у 1988 р. Невелика кількість сіл (переважно в районах проживання племен) усе ще залишається неохопленою мережею шосейних доріг. Міжміське сполучення підтримується автобусними перевезеннями. Цивільна авіація була повністю націоналізована в 1953 р. Були створені дві державні авіакомпанії: "Air India", що спеціалізується на внутрішніх і міжнародних перевезеннях із Делі, Бомбея, Калькутти, Мадраса, і "Indian Airlines", що працює в основному на внутрішніх авіалініях і частково на авіалініях, що з'єднують сусідні країни. Обсяг авіаперевезень зростає, і чимраз більша кількість міст мають власні невеликі аеродроми. Так звані "головні" морські порти: Бомбей, Мадрас, Калькутта належать безпосередньо центральному урядові, а близько 20 "другорядних" портів - урядам штатів. Раніше близько 90 % усіх морських перевезень здійснювалося державною компанією. У наші дні діє близько 50 приватних компаній, найбільша з яких "Shipping Corporation of India". Тільки третина річок Індії судноплавна і використовується для комерційного судноплавства.
Грошова одиниця країни - індійська рупія (100 пайсів).
Loading...

 
 

Цікаве