WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Ґрунтозахисна система землеробства. Польова гідрографічна мережа. Лісомеліоративні заходи. Запобігання забруднення водних джерел. Охорона дикої фауни. - Реферат

Ґрунтозахисна система землеробства. Польова гідрографічна мережа. Лісомеліоративні заходи. Запобігання забруднення водних джерел. Охорона дикої фауни. - Реферат

Ґрунтозахисна система землеробства. Польова гідрографічна мережа. Лісомеліоративні заходи. Запобігання забруднення водних джерел. Охорона дикої фауни.
1. Польова гідрографічна мережа.
2. Лісомеліоративні заходи.
3. Заходи щодо запобігання замуленню та забрудненню річок і водойм.
4. Сприяння життєдіяльності дикої фауни.
1. Польова гідрографічна мережа.
Полова гідрографічна мережа - це система природних і штучних заходів у полях сівозмін щодо безпечного відведення, скидання та утримання або транспортування (переміщення) стоків талих і дощових вод. Її створюють за індивідуальними проектами в місцях, визначених у проектах землеустрою з контурно - меліоративною організацією території. Вона передбачає проектування й створення на орних землях, на масивах багаторічних насаджень та кормових угідь водорегулювальних земляних валів різних типів, системи полезахисних лісосмуг та інших захисних лісонасаджень, комплексу гідротехнічних протиерозійних споруд, включаючи залужені улоговини, струмки по днищах балок, річки та інші природні водні джерела, що є складовими гідрографічної мережі.
За допомогою запроектованих і створених складових польової гідрографічної мережі (вали-тераси різних типів, водорегулювальні лісосмуги та інші захисні лісонасадження) водозбірну площу в сільськогосподарських ландшафтах розбивають на малі водозбори. Це сприяє зниженню швидкості стоку талих і дощових вод та переведенню їх у підгрунтові й підвищенню вологості ґрунту протягом року, а також безпечному відведенню і скиданню надлишку водних стоків через природні та штучно створені залужені водостоки й водоскидні споруди в річки, стави та озера і запобіганню або зменшенню їх замулення та забруднення продуктами ерозії затриманням твердого стоку в межах водозбору.
2. Лісомеліоративні заходи.
Лісомеліоративні насадження належать до протиерозійних заходів постійної дії з тривалим строком окупності, які за своїми властивостями є багатофункціональними. Вони послаблюють силу вітрів і поліпшують мікроклімат полів, сприяють снігозатриманню й перешкоджають здуванню снігу в гідрографічну мережу, затримують і регулюють стік талих та зливових вод, змінюють у кращий бік гідрологічний режим території й підвищують вологість полів, захищають ґрунти від змиву і розмиву та дефляції, створюють стійкі форми агроландшафту, які є визначальними для проведення обробітку ґрунту і сівби сільськогосподарських культур. Комплекс протиерозійних лісонасаджень виключає вітроломні та водорегулювальні полезахисні лісосмуги, розміщені з урахуванням рельєфу місцевості й основного напрямку панівних вітрів; прибалкові, прияружні та прибережні лісосмуги; суцільні й куртинні лісонасадження на сильноеродованих, сильнодеградованих та інших непридатних для сільськогосподарського виробництва землях.
У системі заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії комплекс лісомеліоративних насаджень займає чільне місце в екологобезпечному формуванні території водозбірних басейнів, агроландшафтів і захисті ґрунтового покриву від змиву, розмиву та видування. Місце розташування лісомеліоративних насаджень визначається проектами землеустрою з контурно меліоративною організацією території, а створюють їх за локальними техно-робочими проектами. Комплекс лісомеліоративних насаджень ефективно виконує свої захисні функції цілорічно протягом десятків років. Вони сприяють підвищенню ґрунтозахисної ефективності агротехнічних протиерозійних заходів, зростанню врожайності сільськогосподарських культур.
Постійно діючим фактором захисту полів від пилових бур, суховіїв є вітроломні полезахисні лісосмуги. Їхній позитивний вплив поширюється на відстань, яка дорівнює 25-30 висотам дерев, а 1 га лісосмуги заввишки 10 м захищає 25-30 га полів. Найкраще виконують свою роль вітроломні смуги, розміщені перпендикулярно до напрямку панівних вітрів. Допускається відхилення в напрямку розміщення основних смуг до 350. Насадження створюють продувної та ажурної конструкції. Це на 40-60% знижує швидкість вітру, поліпшує мікроклімат і позитивно впливає на ріст та розвиток сільськогосподарських культур. Підвищується відносна вологість повітря, зменшується випаровування води з ґрунту на міжсмугових полях, а також надходження сухих і перегрітих мас повітря в період суховіїв. Полезахисні лісонасадження є постійно діючим фактором щодо снігозатримання та рівномірного його розподілу на поверхні полів, що захищає озимі посіви від вимерзання.
Смуги продувної конструкції відзначаються тим, що у нижній (приземній) частині вертикального поздовжнього їх профілю є суцільний просвіт. Це в основному смуги з густокронних порід без чагарникового підліска й узлісся або з низьким підліском, який не досягає до нижньої частини крон дерев, через що між ними залишаються просвіти достатнього розміру. Смуги ажурної конструкції, як правило, створюють з однієї деревної породи.
На землях зі схилом понад 10 усі полезахисні лісосмуги по довгих межах полів повинні бути водорегулювальними і розміщуватися впоперек схилу або під допустимим нерозмиваючим схилом. Водорегулювальні лісосмуги є багатофункціональними. Вони виконують функції із зниження розмиваючої енергії стоків талих і зливових вод, зарегулювання стоку на схилах, снігозатримання, нагромадження ґрунтової вологи, поліпшення мікроклімату на полях, захисту ґрунтів від дефляції, а рослинності від посух і суховіїв. Водорегулювальні лісосмуги повинні мати ажурну або продувну конструкцію з обов'язковою наявністю низькорослих чагарникових насаджень. Для зарегулювання поверхневого стоку на примережевих схилах залежно від їхньої довжини, улогованості, гідрокліматичних та інших особливостей застосовують систему водорегулювальних (стокорегулювальних) лісосмуг. Відстань між ними встановлюють з урахуванням їхнього впливу на процеси формування поверхневого стоку талих і дощових вод на прилеглих полях, допустимих нерозмиваючих швидкостей водних потоків, ступеня улогованості схилу й форми його профілю, схилу та шорстості поверхні, інтенсивності атмосферних опадів.
Оптимальні параметри системи водорегулювальних лісонасаджень обґрунтовують у техно-робочому проекті протиерозійних заходів в ув'язці з проектом внутрішньогосподарського землеустрою або у його рамках. Розміщення водорегулювальних і вітроломних лісосмуг та інших лісонасаджень визначають при розробці протиерозійної організації території.
Створення суцільних та куртинних лісонасаджень із деревночагарникових порід на сильноеродованих і сильнодефльованих земельних ділянках із змитим, розмитим і видутим ґрунтовим покривом, на пісках та інших деградованих непродуктивних землях забезпечує захист їх від водної й вітрової ерозій та природне оздоровлення і відновлення родючості, зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище. До таких насаджень належать також прияружні й прибалкові лісосмуги. Куртинні лісонасадження створюють також на пасовищах для відпочинку в них худоби.
Затримання
Loading...

 
 

Цікаве