WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи - Реферат

Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи - Реферат


Реферат на тему:
Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи
15 березня 1999 року в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку постійний представник нашої держави при ООН В. Єльченко від імені України підписав Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Україна стала 84-ою державою світу, що підписала цей важливий міжнародний документ. Тим самим наша країна взяла на себе добровільні зобов'язання проводити таку екологічну політику, яка спрямована на суттєве зменшення викидів парникових газів, щоб звести до мінімуму негативні соціальні, екологічні та економічні наслідки зміни клімату.
Багато хто з нас сьогодні з тривогою спостерігає суттєві зміни клімату та ряду інших характеристик навколишнього середовища, свідками яких усі ми стали за останні один-два десятиріччя. Факт потепління наших зим безперечний. Тому не дивно, що всіх турбує причина цього явища, а тим більше його перспектива.
Звісно: причин змін клімату багато. І одна з них - це так званий парниковий ефект вуглекислого та деяких інших газів атмосфери.
Що спільного у Землі з теплицею? Нагадаю, що собою являє явище, поіменоване парниковим ефектом. Його назва зумовлена тим, що скло або плівка парників (теплиць) мають здатність пропускати в парник тепло сонячних променів, а зворотній процес (часткове відбивання тепла назад в атмосферу) гальмується склом або плівкою. Цим і пояснюється підвищення на кілька градусів температури повітря в парнику чи теплиці, порівняно з навколишнім середовищем. Для земної кулі роль, подібну до ролі скла або плівки в парнику, відіграє сама її повітряна маса. Вона здатна віддзеркалювати близько 30 відсотків сонячного проміння і затримувати частину його тепла. Вважають: якби нашій атмосфері не був притаманний цей парниковий ефект, то середньорічний рівень температури був би нижчий, ніж тепер, на 33 градуси (тут і далі температури вказано за шкалою Цельсія).
Встановлено, що здатність атмосфери Землі поглинати теплові потоки збільшується із підвищенням концентрації в ній вуглекислого газу (С02), окислів азоту, метану, водяного пару та хлорфторвуглеводнів. Вміст вуглекислоти в повітрі протягом останніх десяти тисячоліть становив близько 0,03 відсотка - або загалом його в атмосфері було 740 мільярдів тонн. Але за останні десятиріччя ця цифра збільшилася приблизно на 30 відсотків. У міських зонах та промислово розвинених регіонах Землі відсоток такого збільшення С02 в атмосфері набагато вищий. Вважається: зараз збільшення концентрації вуглекислоти в атмосфері сягає 10 мільярдів тонн на рік.
Так от учені доводять, що збільшення концентрації тільки С02 в атмосфері вдвоє (тобто до рівня 0,06 відсотка - а це може бути десь у 2030-2080 роках), призведе до потепління клімату на нашій планеті у середньому на два - п ять градусів.
Протягом останніх десятиліть майже удвічі зросла концентрація в атмосфері метану. Основні джерела його утворення - вирощування рису, розведення жуйних тварин, спалювання біомаси в тропіках і саванах, міські звалища, втрати природного газу при добуванні, транспортуванні та використанні, гірничовидобувні роботи тощо. Приріст концентрації метану за раз становить близько одного відсотка на рік. Вважають, що внесок цього газу в парниковий ефект може стати не набагато меншим, ніж вуглекислого, оскільки радіаційні властивості метану вдвадцятеро ефективніші, ніж у С02.
На сьогодні вже підраховано, що наша атмосфера в середньому потепліла на 0,5-1 градус. Це потепління майже не впливає на процеси фотосинтезу, але значно прискорить дихання рослин та ґрунтів (на 5-15 відсотків), що призведе відповідно й до прискорення розпаду органічних речовин з утворенням вуглекислого газу, метану тощо.
Загрозу людству вбачають передусім у тому, що з подальшим потеплінням клімату наростатимуть темпи танення льодовиків Антарктики й Арктики, мерзлот та гірських снігів. Учені попереджують, що це призведе до підйому рівня моря й затоплення значної частини родючих земель планети. Таке потепління в сучасній історії людства не має аналогів і воно нагадуватиме потепління, яке було 18 тисяч років тому, слідом за останнім обледенінням.
Проте вважається, що нинішнє потепління може настати так інтенсивно, що жива природа не завжди зможе до нього пристосуватися. Зовсім невідомо, як поведуть себе вічні мерзлоти та болота. Вони також можуть дати різкий вихід в атмосферу СО2, метану та оксидів газу. Доречно також навести дані про те, що 17 мільйонів років тому, коли льодовиків на полюсах не було, рівень Світового океану був вищий на 50-70 метрів. У зв'язку з цим є підстави проаналізувати причини накопичення вуглекислоти, насамперед, та інших "парникових" газів атмосфери, а також вивчити шляхи протистояння цьому явищу. Які ж це причини?
А чому теплішає? Перша причина - зменшення в цілому фотосинтетичної активності рослинного світу в результаті дедалі активнішого його знищення. Так ще недавно наука доводила здатність природи до поглинання СО2 з атмосфери рослинами і водоростями з виділенням його назад в атмосферу в результаті життєдіяльності тварин та мікроорганізмів, то це співвідношення становитиме 6:1 (шість до одного). Цим і пояснюється те, що віками концентрація СО2 в атмосфері була надзвичайно низькою. Але це було колись. А що тепер?
Не беруся сказати, наскільки конкретно змінилося це співвідношення, але те що цифри 6:1 на сьогодні не відповідають дійсності, вже безсумнівно. Найперша причина цього - різке зменшення на планеті площі лісів. Навіть включення цих колишніх лісових площ до сівозмін та вирощування на них сільськогосподарських культур з високою фотосинтетичною активністю не може зрівнятися з тією функцією, яку виконує ліс. Справа в тому, що в лісі відбувається не тільки поглинання С02 з атмосфери. Паралельно відбувається його "складування" у вигляді біомаси деревини (це дещо подібне до "складування" води в льодовиках Арктики та Антарктики, у вічних мерзлотах і гірських снігах).
Адже для відтворення кілограму сухої деревини рослині доводиться засвоїти приблизно 700 літрів вуглекислого газу. Отже, за участі дерев кругообіг вуглецю і вуглекислоти в природі йде десятиріччями, бо зв'язування її й вилучення йде повільно (за винятком коли деревина спалюється) На окультурених же полях кругообіг вуглецю СО2 становить, в основному, один рік (а то й менше), і тому дедалі зростає можливість переходу його у вищі шари атмосфери. В результаті він надовго виключається з кругообігу в живій матерії, чим і зумовлюється його накопичення в повітрі (1-2 мільярди тонн на рік). Особливу роль у цьому процесі відіграє масове знищення лісів тропіків субтропіків і тайги.
Наведу такий приклад. Кілька років тому мені довелося бути в Камбоджі. Начитавшись книжок видання 50-60 років про цю країну, я уявляв її як море джунглів від краю й до краю. А так років зо двадцять тому й було. А що тепер? Люди, намагаючись узяти від джунглів
Loading...

 
 

Цікаве