WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Особливості ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територях лісостепу - Реферат

Особливості ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територях лісостепу - Реферат

легкого механічного складу з кислою реакцією ґрунтового розчину рухомість радіонуклідів досить висока, а вбираюча здатність низька, отже, імовірність одержання в таких умовах забрудненої продукції збільшується. Саме тому рішення про можливістьведення сільськогосподарського виробництва у таких умовах приймається не тільки на основі відомостей про щільність забруднення ґрунту, але й у комплексі, з урахуванням інших умов.
Це добре ілюструють дані, наведені у таблиці 12.1, в якій представлені коефіцієнти переходу (КП) 137Сs в урожай з різних ґрунтів України, в тому числі і Лісостепової зони, при однаковій щільності забруднення. Вони свідчать, що рівні радіонуклідного забруднення урожаю однієї і тієї ж культури на різних ґрунтах можуть різнитись до двох порядків величин. Як бачимо, по мірі погіршення родючості ґрунту, а також зменшення у ньому вмісту калію і
12.1. Нагромадження 137Сs в урожаї сільськогосподарських культур при вирощуванні на різних ґрунтах при однаковій щільності забруднення
кальцію рівні нагромадження радіоцезію значно зростають, а з дерново-підзолистих ґрунтів його перехід у рослини є найбільшим.
Залучення радіонуклідів до харчових ланцюгів на територіях з рівнями забруднення, що допускають ведення сільськогосподарської діяльності, хоча і не призводить до перевищення меж дози опромінення окремих осіб, проте зумовлює опромінення великих контингентів населення низькими дозами, які визначають імовірність прояву віддалених радіобіологічних ефектів. В цих умовах суттєвим фактором оцінки ступеня радіаційної загрози стає колективна еквівалентна доза опромінення населення. Саме вона у кінцевому випадку визначається кількістю дозоутворюючих радіонуклідів, що містяться у виробленій на забрудненій території валовій кількості продуктів харчування, а отже є основним критерієм для визначення спеціалізації сільськогосподарського виробництва на цих територіях. І оптимізація структури виробництва на територіях, де забруднення продукції не призводить до перевищення меж індивідуальних доз опромінення населення, полягає, таким чином, в досягненні мінімального доступу радіонуклідів у продукти харчування людини.
Ведення сільськогосподарського виробництва на таких територіях повинно розглядатись як повноцінна реалізація можливостей галузі, а не тільки як засіб збереження інфраструктури села. Воно повинно бути спрямованим на одержання всіх видів продукції рослинництва і тваринництва, яка відповідає радіологічним параметрам допустимого вмісту радіонуклідів.
Особливу увагу необхідно приділяти виробництву так званих критичних сільськогосподарських продуктів, тобто тих, споживання яких формує основну частину дози внутрішнього опромінення (у першу чергу це стосується молока і м'яса).
До раціонального мінімуму повинен бути зведений вивіз сільськогосподарської продукції за межі забрудненої території. Останнє, однак, не може бути перепоною для використання поза нею продукції, у якій кількість радіонуклідів відповідає санітарно-гігієнічним нормативам.
Ведення рослинництва. Запобігання, а точніше мінімізація, переходу радіонуклідів з ґрунту в рослини, тобто гальмування їх руху на початковій і найвідповідальнішій ланці їх короткого трофічного ланцюжка-одне з головних завдань всієї системи ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами угіддях.
В залежності від властивостей ґрунту, ступеня його забруднення, видів рослин, що вирощуються, шляхів використання врожаю застосовують різні заходи, які в багато разів можуть зменшити нагромадження радіонуклідів у продукції рослинництва. Одні з них є загальноприйнятими, або загальновживаними, у сільськогосподарському виробництві, тобто такими, застосування яких забезпечує ведення звичайного рівня рільництва, або навіть сприяє збільшенню родючості ґрунту, зростанню кількості та якості врожаю і водночас призводить до зменшення надходження радіонуклідів в рослини. Інші-це спеціальні заходи, головною метою яких є виключно зменшення надходження радіонуклідів у рослини.
Звичайно виділяють п'ять основних комплексних систем зниження надходження радіонуклідів у рослини: прийоми обробітку ґрунту, застосування хімічних меліорантів та добрив, зміна складу рослин у сівозміні, зміни у режимі зрошення і застосування спеціальних речовин та засобів.
Що стосується обробітку ґрунту, то такі загальноприйняті й спеціальні прийоми, як звичайна і глибока оранка, зняття верхнього шару ґрунту та деякі інші, ефективні лише у перші періоди після випадання на території радіоактивних речовин. В зв'язку з тим, що рівень забруднення зони Лісостепу внаслідок аварії був порівняно невеликим, ці прийоми застосовувалися тут у дуже обмежених масштабах. Основним заходом на забруднених радіонуклідами сільськогосподарських угіддях цієї зони треба вважати застосування хімічних меліорантів і добрив.
Застосування хімічних меліорантів і добрив. Роль хімічних меліорантів як речовин, що покращують фізико-хімічний стан ґрунтів; мінеральних та органічних добрив як постачальників головних елементів живлення сільськогосподарських рослин в умовах забруднення угідь радіоактивними речовинами не змінюється. Проте вони можуть набувати нових функцій, які пов'язані саме з їх фізико-хімічними та хімічними властивостями. Більш того, меліоранти і добрива можуть стимулювати поглинання радіонуклідів рослинами. Але в умовах кваліфікованого застосування в певних формах, кількостях та співвідношеннях за їх допомогою можна у багато разів зменшувати надходження радіонуклідів.
Вапнування та роль кальцію і магнію.<Радіоактивні речовини надійшли у навколишнє середовище у вигляді нерозчинних і важкорозчинних необмінних форм. Проте з часом при контакті з водою та киснем вони переходять у розчинний обмінний стан. Цьому особливо сприяє кисла реакція середовища. У зв'язку з цим загальновідомий спосіб вапнування кислих ґрунтів, як виявляється, сприяє не тільки поліпшенню умов росту рослин, але й зниженню надходження у них радіонуклідів.
Головним компонентом вапна є кальцій-хімічний аналог стронцію у вигляді окису, гідроокису, вуглекислої солі. Тому внаслідок конкуренції, антагонізму між ними надходження в рослини 90Sr зменшується, як правило, у більшій мірі, ніж 137Сs.
Вапнування застосовують звичайно на підзолистих, дерново-підзолистих та деяких болотних і торфових, значно менше-на сірих лісових ґрунтах. На дерново-підзолистих ґрунтах північного Лісостепу при вмісті гумусу до 3 % потребу у вапні можна визначити за рН сольової витяжки з ґрунту із врахуванням його механічного складу (табл. 12.2).
12.2. Оптимальні дози вапна в перерахунку на чистий і сухий вуглекислий кальцій, т/га
Внесення вапна у кислий дерново-підзолистий ґрунт знижувало вміст 90Sr та 137Сs у зерні пшениці та гороху в 2-3
Loading...

 
 

Цікаве