WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Кількість населення Землі, його природний та механічний рух - Реферат

Кількість населення Землі, його природний та механічний рух - Реферат

Реферат на тему:
Кількість населення Землі,
його природний та механічний рух
Сукупність людей, які проживають на певній території, становить її населення. Воно вивчається багатьма науками. Так, демографія досліджує закономірності відтворення населення та окремих його груп шляхом аналізу природ нього руху та змін статево-вікової, шлюбної та сімейної структур. Етнографія вивчає побутові та культурні особливості життя народів. Географія населення вивчає особливості розміщення населення та поселень на земній кулі залежно від природних особливостей та суспільних умов його існування.
Головними напрямами досліджень географії населення є вивчення його: регіональних кількісних характеристик; відмінностей статево-вікового, соціального, етнічного, релігійного складу; особливостей розселення та сучасного стану урбанізації, якості та характеру використання трудових ресурсів у країнах і регіонах. Нині населення світу становить понад 5,6 млрд чоловік. Воно постійно зростає за рахунок відтворення. Відтворення (природний рух) населення - це сукупність процесів народжуваності і смертності, які визначають розміри природного приросту. Від динаміки природного приросту залежить характер безперервного відновлення людських поколінь.
Природний приріст - це перевищення народжуваності над смертністю (обчислюється на 1000 жителів на рік). Він може бути додатним у разі перевищення народжуваності над смертністю і від'ємним, коли смертність більша від народжуваності, або нульовим, коли ці показники мають однакове значення (мал. 9). Залежно від соціально-економічних умов життя людей, співвідношення показників народжуваності, смертності та природного приросту складається по-різному. Для населення країн, що перебувають на низьких рівнях економічного розвитку, характерні високі показники народжуваності і смертності, а відтак - низький природний приріст. Епідемії та стихійні лиха ще більше погіршують ситуацію. З початком тих чи інших суспільно-економічних перетворень поліпшується якість життя, кращим стає медичне обслуговування, і це сприяє істотному зменшенню показників смертності. З розвитком процесів індустріалізації та урбанізації починають зменшуватися і показники народжуваності. Кожному з етапів перебігу цього демографічного переходу притаманна своя ситуація у відтворенні населення. В наш час у світі переважають два типи відтворення населення. Для першого типу характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Як наслідок - велика частка старших вікових груп у структурі населення. Цей тип характерний для більшості країн Європи, Північної Америки. Другий тип відтворення властивий країнам Азії, Африки та Латинської Америки. Для нього характерні порівняно високі показники народжуваності, стабільні на певному (часто низькому) рівні показники смертності та високий природний приріст (понад 12 чоловік на 1000 жи-телів). У цій групі висока частка молодших вікових груп у структурі населення. Так, природний приріст населення в розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки становить відповідно 3 і 5 чоловік на 1000 жителів, тоді як, наприклад, у країнах Південної Азії - 22, Центральної Америки - 31 чоловік на 1000 жителів. У середньому за рік населення Землі зростає на 90 млн чоловік, насамперед за рахунок країн, що розвиваються, які дають понад 90 % щорічного приросту населення (мал.).
До XVIII ст.зростання кількості населення світу залежало здебільшого від
біологічних процесів. Пізніше на перший план вийшли соціально-економічні чинники, і з того часу населення Землі почало зростати швидкими темпами. За прогнозами спеціалістів 00Н, до кінця наступного століття кількість населення на планеті ще більше зросте і стабілізується на рівні близько 10 млрд чоловік.
Man.. Динаміка процесу природного руху населення
(%0 - природний приріст на 1000 жителів)
Швидкі темпи зростання приросту населення дістали назву демографічного вибуху й перетворилися в одну з глобальних проблем людства. Розв'язання цієї проблеми вбачається у проведенні певної демографічної політики системи адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, які здійснюються державою з метою урегулювання передусім народжуваності. В країнах з першим типом відтворення населення державні заходи спрямовані на збільшення народжу-ваності та природного приросту, а в країнах з другим типом - навпаки, на скорочення. Так, у багатьох європейських країнах (ФРН, Нідерланди, Швеція тощо) запроваджують грошові субсидії, певні міри соціального захисту та стимулювання, інші заходи соціально-економічного характеру для підтримки сімей та жінок, які мають дітей. Л в Китаї, навпаки, державного значення набула політика стримування народжуваності шляхом її обмеження.
На кількість населення країни, його структуру, культурний та освітній рівень істотно впливають міграції.
Міграції населення - це переміщення людей по території, пов'язані зі зміною постійного місця проживання та роботи.
Міграції класифікують за причинами (економічні, політичні, гуманітарні тощо), строками (сезонні, тимчасові, постійні), напрямами (зовнішні і внутрішні), складом Мігрантів, ступенем організованості тощо. Істотно впливають на міграцію війни, конфлікти, зміни політичної ситуації в країні або регіоні, зміни державних кордонів.
Механічний приріст вносить певні корективи в демографічні процеси і у формування культури народів.
Зовнішні міграції поділяють на: а) еміграцію - виїзд громадян зі своєї країни до іншої держави на постійне проживання або на тривалий період; б) імміграцію - в'їзд до країни громадян іншої держави на постійне або тривале проживання.
Зовнішні міграції населення найбільшого розмаху набули в добу капіталізму. Після Другої світової війни головним районом притягання робочої сили стала Західна Європа. Великий район імміграції сформувався в нафтодобувних арабських країнах Близького Сходу.
У другій половині XX ст. з'явилася нова форма зовнішніх міграцій, яка дістала назву "відпливу умів". Суть її полягає в переманюванні розвинутими країнами іноземних учених, інженерів та інших спеціалістів високої кваліфікації, яким створюють кращі умови роботи і виплачують високу зарплату.
Нині найбільші міграційні потоки спрямовані у США - з країн Латинської Америки, в Європу - з країн Азії і Африки. Багато людей виїжджає з країн СНД і Центральної Європи в Західну Європу, Північну Америку, Ізраїль.
Для всіх країн світу характерною рисою є зростання масштабів внутрішніх міграцій і насамперед з сільської місцевості в міста, особливо великі та столичні. В результаті темпи зростання сільського населення уповільнились, а темпи зростання міського - пришвидшилися.
Loading...

 
 

Цікаве