WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових і ягідних культур - Реферат

Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових і ягідних культур - Реферат

процесі формування саджанця типу "кніп-баум" залишають тільки один найсильніший культурний пагін (провідник), а всі інші видаляють. Видалення здійснюється поступово за 2-3 прийоми. Спочатку видаляють пагони в 15-сантиметровій зоні нижче майбутнього провідника і, лише за доброго його росту, видаляють решту бічних галужень. Коли провідник матиме 7-8 листків, розпочинають прищіпування молодих листків на його верхівці, не допускаючи при цьому пошкодження верхівкової бруньки. Ця операція стимулює утворення бічних галужень, які відходять від провідника під прямим або майже прямим (широким) кутом. Повторюють її 5-7 разів через 4-7 днів. Крім зазначених технологічних операцій, запорукою успішного вирощування "кніп-баум" є використання карликових підщеп - переважно М9 та її клонів, ретельний добір сортів, здатних до галуження і закладання плодових бруньок у розсаднику, застосування високого окулірування чи щеплення, посилюючи цим вплив підщепи на прищепу. За даної технології зазвичай отримують 35-40 тис. високоякісних саджанців із 1га (рис. 8.2).
Рис 2. Двохрічні саджанці яблуні сорту Джонаголд на підщепі М9.
Залишаються на разі актуальними і традиційні технології вирощування садивного матеріалу плодових культур, розроблені в Інституті садівництва УААН (Типові технологічні карти вирощування садивного матеріалу плодових та ягідних культур, 2002).
Вирощування садивного матеріалу ягідних культур. Кущові ягідники (смородина, порічка, аґрус) розмножують найчастіше здерев'янілими і зеленими живцями. Сучасні маточники кущових ягідників розраховані на період експлуатації 5-6 років, що дає можливість інтенсивного їх використання і своєчасної ротації сортименту. При закладанні живцевих маточників використовують елітний чи суперелітний садивний матеріал, вирощений у розсадниках, оснащених біотехнологічними комплексами (тут він проходить необхідні етапи тестування на наявність вірусних хвороб, а при необхідності й оздоровлення, що має бути підтверджено відповідними сертифікатами). Вибір місця під маточник із урахуванням просторової ізоляції, оптимальної сівозміни, передсадивної підготовки ґрунту передбачені типовими технологіями (Майдебура В.І., Васюта В.М. та ін., 1984; Книга М.М., Надточій І.П., 1987; Типові технологічні карти, 2002). Висаджують рослини за схемою 1,5-2 на 0,3-0,5 м. При достатній кількості садивного матеріалу його можна висаджувати і за більш загущеними схемами, наприклад 1 на 0,25 м., проте це в подальшому ускладнює догляд за маточними рослинами. Оптимальний строк закладання маточника - жовтень-перша декада листопада. Відразу після садіння надземну частину рослин обрізують, залишаючи по 2-3 бруньки в основі кожного стебла, з яких у наступному році повинні вирости сильні пагони. Експлуатацію живцевого маточника розпочинають з 2-го року. Заготовляють однорічні здерев'янілі пагони товщиною 6-10 мм (зріз проводять на пеньок, залишаючи не менше 2 бруньок). Пагони звільняють від листя і розрізають на окремі живці довжиною 18-20 см. Кращими строками заготівлі й садіння здерев'янілих живців в умовах Полісся є: для порічки - третя декада серпня - перша декада вересня, для смородини - вересень - перша декада жовтня. Ранні строки сприяють початку вкорінення живців до настання холодів, що надалі позитивно впливатиме на ріст надземної частини саджанців.
Садіння живців у шкілку як правило проводять відразу після їх заготівлі в завчасно нарізані борозни чи щілини за схемою 45-60 на 5-10 см (можливі стрічкові схеми). На один гектар шкілки висаджують 170- 400 тис. живців. При садінні верхній зріз живця має бути на рівні ґрунту або на 1-1,5см вище нього. Після садіння шкілку поливають, а згодом ґрунт розпушують на глибину 8-10 см. Упродовж наступної вегетації ретельно виконують всі технологічні операції, спрямовані на забезпечення активних ростових процесів та захисту рослин від шкідників і хвороб. При їх дотриманні середній вихід стандартних саджанців становить 60-70 % від кількості висаджених живців.
Досить часто для прискореного розмноження оздоровленого вихідного матеріалу кущових ягідників використовують технологію зеленого живцювання мікроживцями, яка свого часу була апробована і вдосконалена науковцями Інституту садівництва УААН. Для аґрусу, регенераційна здатність якого значно нижча порівняно із смородиною і порічкою, найбільш ефективним є розмноження зеленими живцями з "п'яткою" - фрагментом минулорічної деревини. Позитивні результати при вирощуванні садивного матеріалу аґрусу отримують також шляхом розмноження вертикальними і горизонтальними відсадками. Для цього створюють відсадковий маточник ( по типу маточника клонових підщеп яблуні). Проте коефіцієнт розмноження при такій технології значно нижчий.
Малину у промислових розсадниках розмножують кореневими паростками у спеціально створених маточниках. Закладають їх восени, завершуючи садіння не пізніше як за 20 днів до настання морозів, врахувавши всі вимоги до вибору площі, передсадивної підготовки ґрунту, якості вихідного садивного матеріалу, передбачених базовою технологією (Трушечкін В.Г., Ярославцева О.І., Полікарпова Ф.Я. та ін., 1986; Майдебура В.І., Васюта В.М. та ін., 1987). Схема садіння рослин - 1,5-2,0 на 0,3-0,5м. Оптимальна глибина садіння - 20 см. Весною, після приживлення саджанців, надземну їхню частину повністю видаляють, що стимулює масове утворення кореневих паростків. Цю операцію проводять, коли пагони заміщення досягнуть висоти 10-15 см. На однорічній маточній плантації садивний матеріал заготовляти не рекомендується, так як це знижує продуктивність маточника в майбутньому.
Весною наступного року (в перший рік експлуатації маточника) до початку вегетації видаляють усі минулорічні пагони на рівні ґрунту. Це, по-перше, сприяє утворенню більшої кількості паростків, а по-друге, дозволяє уникнути цвітіння, яке за фітосанітарними вимогами є недопустимим. Під час вегетаційного періоду створюють оптимальні умови для інтенсивного росту паростків. Перед викопуванням садивного матеріалу проводять скошування надземної частини паростків на висоті 30-35 см над рівнем ґрунту. Викопують саджанці за допомогою скобиВСН-1 або плуга ВПН-2. У наступному році технологічний цикл повторюється. Термін експлуатації маточника малини - 2-3 роки. Дотримання даної технології забезпечує щорічне отримання 100-120 тис. стандартних саджанців малини з 1 га маточника. При вирощуванні супереліти малини найчастіше застосовують розмноження зеленими мікроживцями. Довжина живців - 3-6 см, строки живцювання - друга половина травня-червень (Майдебура В.І., Мережко І.М. та ін., 1987).
Вирощування садивного матеріалу суниці повинне здійснюватись у спеціальних маточниках. Елітні маточники закладаються суперелітною оздоровленою розсадою. Велике значення має вибір ділянки та її передсадивна підготовка (просторова ізоляція, місце в сівозміні, передсадивне внесення добрив). Висаджувати рослини найкраще в кінці серпня - на початку вересня. Площа живлення - 90-70 на 50-20 см залежно від ступеню здатності того чи іншого сорту утворювати вуса. Рослини поливають, проводять рихлення міжрядь. Весною наступного року послідовно витримують всі елементи технології з метою масового утворення і вкорінення розеток. Обов'язковий агрозахід - видалення квітконосів на маточних рослинах. Він, по-перше, стимулює утворення вусів, по-друге, зменшує ризик повторного зараження вірусами і, крім того, запобігає біологічному засміченню сортів рослинами-сіянцями (рис. 8.3).
Рис 8.3. Маточник суниці.
Маточники суниці експлуатують, як правило, 1 рік (максимум 2 роки). При дотриманні високого агротехнічного рівня продуктивність маточника складає 600 - 800 тис. шт. високоякісної розсади з гектара.
Література:
1. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 томи.
2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Loading...

 
 

Цікаве