WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Племінна робота в молочному скотарстві. Технологія виробництва яловичини у спеціалізованому м’ясному скотарстві - Реферат

Племінна робота в молочному скотарстві. Технологія виробництва яловичини у спеціалізованому м’ясному скотарстві - Реферат

скотарстві - це система інтенсивного генетичного покращення тварин у масштабах породи, її зональних типів чи окремих регіонів з використанням методів популяційної генетики, штучного осіменіння корів, тривалого зберігання сперми бугаїв, комп'ютерних технологій, досягнень імуно- та цитогенетики. Впровадження її в молочне скотарство сприяє значному підвищенню ефективності племінної роботи завдяки інтенсивному використанню бугаїв-поліпшувачів. Вплив спадковості бугаїв на генетичне поліпшення молочної худоби становить 90-95%. Теоретично можливі темпи генетичного удосконалення тварин становлять 1,5-2% від середньої продуктивності популяції. Основним фактором ефективності великомасштабної селекції є централізована система виведення, оцінки та добору бугаїв-покращувачів.
2. Технологія виробництва яловичини у спеціалізованому м'ясному скотарстві
В умовах інтенсифікації молочного скотарства одним із основних шляхів зростання виробництва яловичини є розвиток спеціалізованого м'ясного скотарства, яке характеризується сезонністю отелення самок, вирощуванням телят до 6-8-місячного віку на підсисі, переважно пасовищним методом. Воно має специфічні особливості утримання, годівлі і селекції тварин різних статевих і вікових груп.
Утримання худоби.
Вибір технології утримання худоби у господарствах повинен бути зумовлений наявністю і станом пасовищ, приміщень з їх конструктивно-планувальними рішеннями, забезпеченістю кормами і підстилкою. Необхідно застосовувати, головним чином, вигульно (взимку) - пасовищну (весна-осінь) систему утримання худоби. Необґрунтоване збільшення капіталовкладень для утримання м'ясних корів в стійловий період спричиняє зниження економічної ефективності галузі.
Біологічнаособливість м'ясних корів (здатність до початку зими відкладати достатньо підшкірного жиру) дає змогу утримувати їх у будь-яку погоду не в капітальних приміщеннях, а під навісами полегшеного типу, на глибокій незмінюваній підстилці. Повновікових корів доцільно розміщувати в будівлях полегшеного типу невеликими групами - по 20-25 голів. Це полегшує догляд за ними з урахуванням фізіологічного стану. Окреме утримання первісток дає можливість раціонально використовувати корми, звівши до мінімуму кормовий антагонізм серед тварин, збільшити швидкість поїдання кормів, тривалість жуйних періодів і відпочинку, підвищити продуктивність.
Організовуючи сезонні отелення, слід враховувати сезонність (тенденція до весняних отелень) процесу відтворення, властиву великій рогатій худобі. При таких отеленнях корови після родів краще забезпечуються повноцінними кормами і хорошим утриманням, що сприяє швидкому відновленню їх організму і підвищенню молочності. Телята, одержані в березні-квітні, краще зберігаються. Це пояснюється тим, що остання стадія ембріонального розвитку плоду припадає на грудень-лютий і співпадає з оптимальною вгодованістю і хорошим фізіологічним станом більшості корів. Через це в березні-квітні телята народжуються більш життєздатними, не страждають шлунково-кишковими захворюваннями.
За традиційною технологією утримання м'ясних корів із телятами до відлучення - спільне. Проте даний спосіб має такі недоліки: 1. Телята дуже часто (12-15 разів протягом доби) ссуть корову. При незадовільних умовах годівлі вони "засисають" самок, які втрачають вгодованість, і або проявляють "приховану", або взагалі не приходять в охоту до закінчення підсисного періоду; 2. Молодняк пізно починає споживати рослинні корми, що негативно впливає на його ріст і розвиток. Цьому можна запобігти, взимку використовуючи регламентований підсис.
Годівля худоби.
Систему годівлі м'ясної худоби слід ґрунтувати на можливості максимального споживання сухої речовини грубих і соковитих (а також пасовищних) кормів при оптимальному рівні концентратів у збалансованих раціонах. Для створення міцної кормової бази, яка б забезпечувала необхідний рівень і повноцінність годівлі всіх груп тварин, в кожному господарстві слід інтенсивно використовувати усі наявні земельні ресурси (рілля, сінокоси, пасовища) для заготівлі достатньої кількості кормів і створення страхових їх запасів. На одну м'ясну корову "зі шлейфом" слід заготовляти (без страхфонду) на рік 60,0 ц корм. од., у тому числі концкормів 27,0%, соковитих - 30,0%, грубих - 16,0%, зелених - 27,0%.
Особливу увагу приділяють годівлі корів, які щойно отелилися. До їхнього раціону не включають кислих кормів, особливо силосу та кислого жому, які негативно впливають на хімічний склад і властивості молозива. Оскільки в перші дні після народження теля може висмоктувати 4,5-5 кг молока щодоби, а молочність корів, як правило, вища, годувати останніх протягом перших 10-15 днів після отелення слід в основному грубими кормами, а потім поступово збільшувати норму силосу чи сінажу. Для корів, які лактують, на 100 кг живої маси треба, кг: грубих кормів - 1,8-2, силосу - 3,6-3,8; концкормів - до 0,3. Влітку корови повинні максимально використовувати пасовище.
Інтенсивність росту молодняку під матерями до 6-8-місячного віку залежить від багатьох факторів: молочності корів, кількості додаткової підгодівлі концентрованими та грубими кормами тощо. У цей період теля потребує особливої уваги і піклування. При недостатній годівлі в підсисний період тварини втрачають особливості, властиві молодому організму - інтенсивніший ріст та розвиток. Затримка телят у розвитку через недостатню годівлю в ранні періоди не може повністю бути компенсованою. Після підсисного періоду особливості годівлі молодняку залежать від його призначення. Рівень годівлі ремонтних телиць повинен забезпечити їх добрий розвиток і високу класність за живою масою, міцну конституцію. Годівля племінних бугайців повинна бути достатньою за рівнем енергії, кількістю органічних та мінеральних речовин, а також вітамінів, щоб забезпечити їх майбутню статеву активність і використання для відтворення у віці 14-16 міс.
Література:
1. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 томи.
2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Loading...

 
 

Цікаве