WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин - Реферат

Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин - Реферат

прогестерону у кількості не менше 2 нг/мл. Водночас концентрація прогестерону у плазмі крові донорів >1 нг/мл і комплексна вітамінізація дозволяють отримати до 80% позитивно реагуючих корів від кількості оброблених і вихід придатних ембріонів більше 50%. Установили, що в день обробки концентрація прогестерону в молоці корів, які позитивно чи негативно реагували на гонадотропін, позитивно корелювала (r=0,78) з кількістю жовтих тіл після суперовуляції. Тому рекомендують не обробляти донорів, у яких концентрація прогестерону в молоці менше 6 нг/мл на 8-й день статевого циклу, і здійснювати обробку тільки донорів з вмістом гормону більше 10 нг/мл.
Але є й інша точка зору. Був отриманий протилежний результат, який засвідчив, що рівень прогестерону в день першої гормональної обробки не впливає на кількість овуляцій та життєздатних ембріонів. Крім того виявили, що концентрація прогестерону в молоці донорів у період між початком індукції суперовуляції та ін'єкцією простагландину негативно корелює (r= -0,68) з виходом життєздатних ембріонів, який не залежить також від вмісту гормону в плазмі крові на 2-3 день еструсу.
Яєчники донорів будь-якого віку реагують на екзогенні гонадотропіни, але ефективність реакції різна. Так, стимулюючи суперовуляцію СЖК у телиць віком 6-7 місяців, отримали 40 яйцеклітин та 4 ембріона. Найкращі результати при індукції суперовуляції отримують від донорів молочних порід у віці 3-5 лактації, а м'ясних корів з середньою вгодованістю - у 6-8 років. Дані роботи Breuel K.F. et al (1991) підтверджують, що на вихід придатних ембріонів при суперовуляції впливає вік донора, доза ФСГ та їх взаємозв'язок.
Рівень суперовуляції та вихід придатних ембріонів залежать також від породи та лінії, з якої походить донор. Наприклад, донори симентальської породи більш схильні до суперовуляції, ніж корови чорно-рябої породи. На результати поліовуляції негативний вплив здійснює інбридинг, ефект якого проявляється при штучному осіменінні донорів. При чому інбредна депресія більш сильно виражена при віддалених ступенях спорідненості.
Вихід придатних ембріонів залежить від способу їх вимивання. Так, у 1979 р. при користуванні хірургічним методом від установлених овуляцій отримували 70% ембріонів, а нехірургічним - лише 20%. У вісьмидесятих та дев'яностих роках при нехірургічному вимиванні цей показник підвищився до 60-95%. Установлено, що на процес вимивання ембріонів впливають різні фактори: вік донора, конструктивні особливості катетера для вимивання, місце постановки його в матці, а також морфофункціональні особливості статевої системи і тип застосованого гонадотропного гормону. Так, після еструсу збільшується складчастість покривного епітелію та товщина залозистого, яка досягає максимальної на 7-10 день циклу. Одноразове введення пролонгованого ФСГ спричинює значне збільшення товщини призматичного епітелію матки і в 1,4 разу збільшення в полі зору мікроскопа кількості крипт в ендометрії. У донорів, які суперовулювали на 3-й день естрального циклу, в матці було 38% незапліднених яйцеклітин та дегенерованих ембріонів. На 7-й день були вимиті з яйцепроводів тільки 1,6% ембріонів на стадії 16 клітин, 65% містилися у краніальній, 23% у медіальній та 10% у каудальній частинах матки. Така локалізація ембріонів зумовлена варіабельністю строків початку, закінчення та тривалості овуляційного процесу і, звісно, буде впливати на їх вихід залежно від розміщення катетера в матці та за рахунок виходу незапліднених яйцеклітин. З метою збільшення кількості запліднених яйцеклітин та поліпшення якості ембріонів рекомендують осіменяти донорів з інтервалом 22-24 години через 48-50 годин після обробки простагландином, яку припиняють за 94-96 годин до вимивання, причому на кожне осіменіння використовують сперму з кількістю 6-10 млн. активних сперміїв у дозі.
Обробка донорів тканинними препаратами з вітамінами, вимивання ембріонів з використанням антибіотиків, розробка нових середовищ і попередня санація матки дозволяють збільшити їх імунологічний статус та вихід придатних ембріонів.
Використання аналогів гонадоліберинів або ЛГ ("Овогон-тіо") у схемах обробки донорів гонадотропними гормонами сприяє синхронній овуляції фолікулів та збільшує вихід придатних до пересадження ембріонів. Аналіз даних літератури засвідчує високу мінливість виходу придатних ембріонів при суперовуляції, зумовлену значною кількістю екзогенних та пов'язаних з ними ендогенних факторів. Тому залишається актуальною розробка способів корекції обмінних процесів у організмі донорів з метою збільшення виходу придатних до замороження та пересадження ембріонів.
На сьогодні приживлюваність пересаджених ембріонів у реципієнтів, як свідчать дослідження різних авторів, майже однакова, а в деяких випадках і перевищує рівень запліднюваності після першого штучного осіменіння самиць.
При трансплантації ембріонів ми маємо справу з додатковими як технічними, так і біологічними чинниками, що можуть негативно впливати на їх приживлення в організмі матері. Тому приживлюваність ембріонів на рівні 40-60 % при їх трансплантації можна вважати достатньо високим показником.
Вважають, що чинниками, які найбільше впливають на приживлюваність ембріонів, є: генотип плідника; якість зародків; відповідність дня циклу реципієнта і стадії розвитку зародка; якість виконаних процедур при пересадженні ембріонів. Основною умовою техніки пересадження ембріонів є чіткий ректальний контроль та відсутність травмування шийки і ендометрія матки, що часто залежить від інструментів.
Вірогідно впливає на приживлюваність зародків ступінь синхронізації циклів донора і реципієнта. Результат був кращим, коли трансплантували пізню морулу, ранню, пізню та бластоцисту, яка вилупилася. Якість пересаджених ембріонів впливає на їх приживлюваність більше, ніж стадія розвитку. Вона залежить від типу гонадотропного гормону та рівня суперовуляції у донорів. Кращі результати приживлюваності ембріонів отримують при пересадженні ембріонів від донорів, оброблених ФСГ, ніж ГСЖК. Якщо від донора отримують від 5 до 10 ембріонів на одне вимивання, то вірогідність їх приживлення у реципієнта збільшується на 9,5%.
Рекомендують пересаджувати ембріони реципієнтам з жовтими тілами відмінної та доброї якості, але такий відбір тварин не може бути гарантом високого рівня приживлюваності зародків у зв'язку з можливою низькою його секреторною функцією. У 23,6% випадків установлено невідповідність між даними ректального дослідження (наявність жовтого тіла) і низьким (5,0 нмоль/л) - 57,3%.
Для зниження ранньої ембріональної смертності пересаджених зародків, яка складає до 25-30%, рекомендують підсилити ембріональний сигналшляхом введення в матку одночасно з ембріоном трофобластичних клітин. Введення реципієнту екзогенного прогестерону в дозі 2 мг за 20 хвилин до пересадження ембріонів сприяє приживлюваності. Введення в піхву голштинських реципієнтів поліуретанових губок з прогестероном (3 г) відразу після пересадження ембріонів зумовило їх приживлення у 57,5% тварин порівняно з 39,8% у контролі. Тобто збільшення концентрації ендогенного прогестерону в крові реципієнтів на 7-й день статевого циклу, а
Loading...

 
 

Цікаве