WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Ліси як могутній фактор забезпечення екологічної рівноваги агроландшафтіві - Реферат

Ліси як могутній фактор забезпечення екологічної рівноваги агроландшафтіві - Реферат


Рефера на тему:
Ліси як могутній фактор забезпечення екологічної рівноваги агроландшафтів
Успішне розв'язання проблеми ефективного використання земельних ресурсів і забезпечення стійкості агроландшафтів значною мірою залежать від стану лісових екосистем, підвищення їхньої біопродуктивності й стійкості, виконання ними ресурсних, захисних, середовищетвірних, кліматорегулювальних та інших соціально-екологічних функцій.
Ліси - наймогутніший і найдійовіший фактор боротьби з ерозією ґрунтів, стабілізатор екологічної рівноваги агроландшафтів у цілому. В лісостеповій природній зоні вони не мають суцільного поширення. Тут невеликі лісові масиви чергуються з переважаючими їх за площею ділянками степу. Значна протяжність лісостепової зони із заходу на схід і з півночі на південь викликала неоднорідність лісорослинних умов, типів лісу, їхнього породного складу тощо. Так, соснові ліси розміщуються в основному в північній частині Лісостепу, що є перехідною до зони Полісся. Вони здебільшого поширені у типах лісорослинних умов, які належать до свіжих борів, суборів і судібров.
Найбільшу площу в Лісостепу займають діброви (сухі, свіжі та вологі типи). У свіжих дібровах переважаючою породою є дуб. Тут дубові насадження відзначаються досить високою продуктивністю, довговічністю і належною якістю деревини. В дібровах корінні типи лісу часто представлені похідними грабняками, які утворилися внаслідок рубки дубових насаджень у минулому. Найбільше грабняків у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській областях. Ліси з переважанням ясеневих насаджень розташовані в південно-західній частині Черкаської та у Вінницькій області, деревостани м'яколистяних порід переважно поширені в північних районах Лісостепу.
До складу насаджень залежно від типу лісорослинних умов також входять клени, ільмові, липа, черешня та інші супутні породи. Загальну характеристику земель лісового фонду Лісостепу наведено в таблиці 1.76.
1.76. Площа земель лісового фонду та загальний запас деревостанів
Як свідчать наведені дані, площа вкритих лісовою рослинністю земель становить 88,4% усієї площі лісового фонду, решта земель належать до невкритих лісовою рослинністю та до нелісових.
Захисна роль лісу значною мірою визначається його віковою структурою, яка нерівномірна у Лісостепу і характеризується такими даними (табл. 1.77.). Значну частину лісів представляють молодняки і середньовікові насадження - 78,7% вкритих лісовою рослинністю земель, достигаючі - 12,3, а стиглі й перестійні - лише 9%. Середній вік насаджень змінюється від 51 року (Тернопільська область) до 60 (Харківська область). Середні запаси деревостанів знаходяться в межах 182-246 м3 / га.
1.77. Розподіл площі лісових насаджень за віком (ліси лісокористувачів, підпорядкованих Держкомлісгоспу України), тис. Га
Наведені показники досить близькі до їхніх середніх значень по Україні в цілому. Так, у лісовому фонді України молодняки становлять 32% вкритих лісовою рослинністю земель, середньовікові - 44, достигаючі - 13 і стиглі й перестійні - 11%. Середній запас деревостанів на 1 га сягає 186 м3. Слід зазначити, що цей показник лише за період між останніми обліками лісового фонду (1988 і 1996 рр.) в Україні зріс на 34 м3.
Відомо, що найважливішим показником забезпечення стабільної екологічної рівноваги агроландшафту, є лісистість території, тобто ступінь її залісненості. Визначається вона у відсотках за відношенням площі вкритих лісовою рослинністю земель до загальної площі (держави, регіону, області, району, держлісгоспу). Збільшення лісистості й наближення цього показника до оптимального рівня - це стратегічний пріоритет діяльності лісового сектора економіки.
Оптимальна лісистість - це ступінь залісненості території, при якому найефективніше використовуються земельні ресурси, формується екологічно стабільне середовище і найповніше проявляється весь комплекс корисних властивостей лісу. Залежно від господарської освоєності території, рельєфу, лісорослинної зони, густоти гідрологічної мережі, типу ґрунтів тощо, параметри оптимальної лісистості різні.
Регіональні показники лісистості у лісостеповій зоні досить строкаті: від 6-8% (Кіровоградська і Полтавська області) до 17-20% (Сумська та Київська, за рахунок поліської частини). Середній показник лісистості Лісостепу становить близько 13%, тоді як за даними УкрНДІЛГА, оптимальна лісистість цієї природної зони повинна сягати до 18%. У таблиці 1.78 наведено динаміку лісистості Лісостепу за тривалий період і оптимальні значення цього показника для різних областей. Дані свідчать, що практично в усіх областях Лісостепу існує стала тенденція до збільшення лісистості території. Разом із тим значення цього показника у кожній області нижче від його оптимальної величини.
1.78. Динаміка лісистості та її оптимальні параметри по роках
Важливим показником стійкості агроландшафту є також полезахисна лісистість - відношення площі захисних насаджень на певній території до площі останньої. Нині полезахисна лісистість становить близько 1,3%, а оптимальна, коли забезпечується найбільший позитивний вплив захисних насаджень на всю територію, повинна бути приблизно 3-5 % (табл. 1.79).
1.79. Оптимальна полезахисна лісистість для зони Лісостепу
В основу розрахунку оптимальної полезахисної лісистості (ОПЛ) покладено захисний ефект дорослих захисних насаджень залежно від оптимізованої величини клітин полів, грунтово-кліматичної зони, типу ґрунтів, кількості рядів та ширини лісосмуг. Така методика розроблена кафедрою лісової меліорації Національного аграрного університету.
У зв'язку із значенням полезахисного лісорозведення для стабілізації агроландшафтів та їхнього раціонального використання слід приділяти належну увагу вже існуючим лісовим смугам, площа яких в Україні становить близько 440 тис. га. За експертними оцінками лише половина цих насаджень нині знаходиться у відносно задовільному стані, є випадки повного знищення лісосмуг. З метою збереження цієї категорії захисних насаджень необхідно:
1. Поновити раніше існуючу агролісомеліоративну службу державного контролю за станом і збереженням лісових смуг.
2. Провести повну інвентаризацію існуючих захисних насаджень (остання суцільна інвентаризація була у 1975 році).
3. Провести рубки догляду в захисних насадженнях із метою формування оптимальних конструкцій смуг, підвищення їхньої ефективності залежно від цільового призначення.
4. У разі потреби здійснити реконструкцію та виправлення структури захисних насаджень.
5. Посилити охорону захисних насаджень від вирубування, потрав і пошкоджень, проводити боротьбу із шкідниками і хворобами деревних порід.
6. Продовжити роботи, спрямовані на формування поліфункціональних лісомеліоративних комплексів для застосування грунтозахисних систем землеробства з контурно-меліоративного організацією території.
7. Надати пріоритетного значення дослідженням із розробки наукових, біоекологічних і технологічних основполезахисного лісорозведення.
Враховуючи, що Україна - лісодефіцитна держава, одним з основних завдань є забезпечення розширеного відтворення лісів, тобто створення нових лісових насаджень в обсягах, що перевищують їх вирубування. У Лісостепу переважна більшість лісів рукотворні. Один із критеріїв невиснажливого лісокористування - це постійне збільшення площі вкритих лісовою рослинністю земель і деревного запасу лісонасаджень. Державною програмою "Ліси України на 2002-2015 роки", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2002 року №581, передбачено значні обсяги лісорозведення та лісовідновлення (табл. 1.80).
Отже, щорічні обсяги відтворення лісів досить значні й становлять в окремих областях від 1,4 тис. га (Тернопільська) до 4,5 тис. га (Київська). У цілому по Україні згаданою Програмою передбачено створення лісів на площі понад 1 млн. га, в тому числі роботи з лісорозведення планується виконати на площі близько 445 тис. га. У зв'язку з реформуванням і розвитком аграрного сектора особливе значення слід приділяти захисному лісорозведенню. Ерозії нині піддається до 15 млн. га земель, дуже відчутна висока розораність сільгоспугідь.
З метою зменшення впливу ерозійних процесів на сільськогосподарські угіддя та підвищення родючості ґрунтів землі, не придатні для використання в сільському господарстві, заліснюють. Для цього Держкомлісгосп України разом із зацікавленими міністерствами і відомствами розробили "Першочергові заходи щодо створення захисних лісових насаджень на неугіддях та басейнах річок", затверджені постановою кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 189. Ці заходи спрямовані на реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, подолання таких дестабілізаційних факторів, як ерозія грунтів та виснаження річок.
1.80. Обсяги лісорозведення та лісовідновлення в Лісостепу
Площа невгідь, на яких потенційно можливе створення протиерозійних захисних лісових насаджень, становить 1030 тис. га. Першочерговими заходами до 2015 року планується виконати ці роботи на площі 299,5 тис. га, в тому числі 180,8 тис. га на невгіддях (табл. 1.81).
1.81. Обсяги робіт із створення захисних лісових насаджень на невгіддях у Лісостепу (2001-2015 рр.), тис. Га
Реалізація поточних і перспективних завдань щодо лісорозведення й лісовідновлення дасть змогу наблизити лісистість території України до її оптимального значення, сприятиме захисту земель від водної та вітрової ерозій, забезпечить захист водних об'єктів від розмивання і замулення, створить об'єктивні передумови для формування стійких агролісоландшафтів, значно посилить соціально-екологічну роль лісових і лісоаграрних екосистем.
Loading...

 
 

Цікаве