WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище - Реферат

Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище - Реферат

політичної трансформації українського суспільства, що об'єктивно зумовлює суперечливі тенденції її проведення. Стратегічні перспективи аграрної реформи залежать від того, які саме тенденції - позитивні чи негативні - переважать у кінцевому підсумку з урахуванням багатьох зовнішніх чинників.
Найпомітніший вплив на здійснення і результативність аграрної реформи в Україні мають такі чинники:
макроекономічні, що визначають поведінку (очікування, ініціатива) суб'єктів господарської діяльності в АПК та економіці у цілому;
інституційні, які включають формування нормативно-правової бази, розвиток ринків сільськогосподарської продукції, вдосконалення механізмів державного управління і розвиток недержавних інститутів регулювання АПК, формування нової системи ціннісних орієнтацій населення країни;
структурні, пов'язані з формуванням довгострокових пріоритетів соціально-економічного розвитку держави;
бюджетні, податкові, кредитно-фінансові, цінові та інші, що визначають ефективність ринкових регуляторів АПК;
зовнішньоекономічні, від яких залежить характер впливу зовнішнього середовища на розвиток аграрного сектора економіки;
екологічні, пов'язані із забезпеченням сталих умов землекористування;
соціальні, від яких залежать рівень підтримки заходів аграрної реформи на селі, ступінь підготовленості селян до опанування нових технологій виробництва та управління.
Аналіз механізмів і характеру впливу вказаних чинників на здійснення аграрної реформи дає змогу сформулювати можливі напрями та конкретні заходи з підвищення її результативності. Розглянемо вплив окремих із зазначених чинників на реформування аграрного виробництва Лісостепу України.
Зона Лісостепу відіграє надзвичайно важливу роль в аграрній економіці України. Площа сільськогосподарських угідь у даному регіоні становить близько 35% усіх сільськогосподарських угідь України. В 2002 році господарствами усіх категорій регіону було вироблено валової продукції сільського господарства на суму 25,2 млрд. грн., що становить 40,3% сільськогосподарської продукції, виробленої в Україні, у тому числі 71,2% цукрових буряків, 44,7% - картоплі, 41,1% - м'яса худоби та птиці, понад 39% - зерна і молока (табл. 1.1). Слід зазначити, що найсуттєвіший вплив на реформування аграрного сектора регіону мають структурні, бюджетні, податкові, кредитно-фінансові, екологічні та соціальні чинники.
1.1. Виробництво деяких видів сільськогосподарської продукції у зоні Лісостепу в 2000-2002 рр.
Структурні чинники. Здійснення структурних зрушень в аграрному секторі є важливою умовою досягнення позитивних змін. Останнім часом спостерігається активізація діяльності у галузі розробки та впровадження концепцій і державних програм розвитку пріоритетних секторів сіль господарського виробництва. Кабінет Міністрів України вже схвалив Програму "Зерно України 2001-2004", яка передбачає нарощування виробництва зерна до 35-40 млн. т, розширення посівних площ під цукрові буряки до 1-1,2 млн. га і, навпаки, скорочення їх під соняшником до 2,4 млн. га. Програма стабілізації та розвитку тваринництва на 2001-2004 роки передбачає, зокрема, повернення до державного замовлення, бюджетних дотацій тваринництву (в розмірі 100 млн. грн.) і розвитку селекції (61 млн. грн.).
Проте важливі галузі рослинництва, зокрема виробництво цукрових буряків і кормів, а також тваринництво загалом дотепер перебувають у занепаді. Без їх відродження не можна сподіватися на створення достатку продуктів харчування, насамперед тваринного походження. Навряд чи виправданою є надія на дрібні селянські господарства - вони повністю залежать від наявності кормів, молодняку птиці, поросят, що репродукуються великими господарствами, ведення в них селекції, ветеринарного обслуговування та ін. Однак великим підприємствам, які тепер перетворилися на комерційні структури корпоративного типу, вигідніше вирощувати високорентабельні культури (соняшник, кукурудзу на зерно), ніж займатися низькорентабельним і копітким тваринництвом.
Сільське господарство України деформоване в галузевому, міжгалузевому та функціональному аспектах, а також за структурою витрат виробництва. Частка матеріальних витрат зросла у 90-х роках майже на третину й досягла 64,1% порівняно з 49,4% у 1990 році. При цьому в структурі матеріальних витрат скоротилися витрати на насіння та садивний матеріал (від 13,7 до 11,5%), на корми (від 52,1 до 33,9%), на мінеральні добрива (від 9 до 6,6%). Водночас стрімко зросли витрати на нафтопродукти й паливо - від 5,8 до 19,4%, а також на електроенергію - від 1,4 до 5,4%.
Така структура витрат спричиняє прогресуючу втрату конкурентоспроможності сільгосппідприємств, оскільки зменшуються витрати на підвищення їхньої ефективності - за рахунок одноразових витрат, що становлять чисте споживання невідновлюваних ресурсів.
Деформованою залишається і галузева структура аграрного виробництва зони Лісостепу. Так, у структурі посівних площ регіону 54,5% становлять зернові, 11,9 - технічні культури (переважно цукрові буряки та соняшник), тоді як під кормовими культурами зайнято лише 25,5% посівних площ, що зумовлено занепадом тваринництва.
Ще деформованішою є структура виробництва у селянських (фермерських) господарствах зони Лісостепу. Станом на 1 січня 2003 року в областях Лісостепу було зареєстровано 9,9 тис. селянських (фермерських) господарств, у користуванні яких перебувало 680,6 тис. га сільгоспугідь. Середній розмір селянського (фермерського) господарства становить 64,5 га, при цьому найбільшими є господарства Харківської області (119,7 га), а найменшими - Чернівецької (13, 3 га).
У процесі реформування АПК склалася монокультурність селянських (фермерських) господарств, які спеціалізуються переважно на вирощуванні зернових, цукрових буряків і соняшнику: в 2001 році цими культурами було зайнято 79,9% усіх посівних площ; натомість тваринництвом, навіть для виробництва продукції для власних потреб, фермери переважно не займаються. Якщо говорити про структуру виробництва у фермерських господарствах окремих областей, то під зерновими культурами найбільші площі зайняті в Сумській (83,2% посівних площ) і Тернопільській (79,2%), під цукровими буряками - у Вінницькій (11,3%) і Чернівецькій (10,8%), під соняшником - у Харківській (16,9%) і Полтавській (11,1%) областях.
У ході аграрної реформи відбулося руйнування значної частини матеріально-технічної бази колишніх колгоспів і радгоспів (пізніше КСП). Порівняно з процесами деколективізації, наприклад, на східних землях Німеччини, в Чехії, Словаччині або Угорщині, де вона здійснювалася у формі послідовної реструктуризації колишніх кооперативів і державних господарств у підприємства ринкового типу, в Україні деколективізація пішла переважно шляхом елементарної руйнації КСП: під час трансформацій, за оцінками фахівців, було розкрадено або знищено 30-50% виробничого потенціалу сільгосппідприємств.
Такимчином, незважаючи на певні позитивні зрушення, структура сільськогосподарського
Loading...

 
 

Цікаве