WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище - Реферат

Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище - Реферат

постачальником сільськогосподарської сировини для переробної промисловості. Одночасно в соціально-економічному розумінні роль сільського господарства визначається тим, що його фінансово-економічне становище цілком залежить від рівня і співвідношення цін, за якими воно придбає ресурси й продає вироблену продукцію, а також тих розцінок і тарифів, за якими оплачує різноманітні промислово-виробничі послуги.
Такий підхід до трактування ролі сільського господарства дає змогу стверджувати, що виробництво продовольчих і непродовольчих товарів у сільському господарстві лише започатковується на основі технологічного поєднання промислових та аграрних факторів. Що ж до кінцевого продукту, який надходить для споживання, то його в більшості випадків одержують у результаті промислової переробки сільськогосподарської сировини, де й формується основна маса доданої вартості.
Усе це дає підставу вважати, що аграрна політика в сучасних умовах повинна охоплювати не лише суто загальні аграрні проблеми, але й глибше торкатися нових проблем, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом та його організаційно-правовими відносинами з іншими сферами АПВ. А це ще раз підтверджує ту істину, що якщо ми визнаємо, що економічна стабільність і міцність держави залежать від стабільності розвитку сільського господарства, то відносини в самому аграрному комплексі, а також його стосунки з іншими галузями й міжгалузевими формуваннями мають бути регульованими, передбаченими, виваженими, результативними. А без відповідної державної аграрної політики цього досягти практично неможливо.
На нашу думку, взаємовідносини між сферами АПВ великою мірою визначаються типом економічної системи, яка існує в державі (рис. 1.1). Так, у планово-організованій системі рентабельність виробництва продукції кожної із сфер визначається на основі витрат виробництва та державних закупівельних цін, в даному випадку вона становить 20%. При ринково несформованій економіці прибуток, одержаний у кожній із сфер, може значно варіювати, оскільки формується під впливом попиту й пропозиції, проте деякі вітчизняні виробники, наприклад сільськогосподарської техніки, є монополістами на ринку. Так, у І сфері внаслідок відсутності конкуренції може одержуватися прибуток n%, ІІ - m% і в ІІІ - відповідно k%. За умови існування державного регулювання аграрного виробництва держава має вплив на економічну діяльність суб'єктів підприємництва у всіх трьох сферах, у нашому прикладі цей вплив зумовлює регулювання прибутку в кожній із сфер на х% з метою забезпечення насамперед інтересів споживачів.
Рис. 1.1. Взаємовідносини між сферами АПВ залежно від типу економічної системи
Положення про необхідність державного регулювання сільського господарства в розвинених країнах стало аксіомою і за будь-яких обставин не підлягає перегляду, а навпаки, щоб надати агропромисловому виробництву динамічнішого розвитку відповідно до зрослих потреб, держава все активніше втручається у глибинні соціально-економічні питання його розвитку.
Головною економічною метою аграрної політики є розбудова стабільного, експортоорієнтованого та конкурентноспроможного на зовнішніх ринках сектора економіки й створення для цього відповідних організаційно-економічних умов. Однак в Україні до цього часу не знайшла офіційного схвалення стратегічно орієнтована аграрна політика, внаслідок чого немає чіткого уявлення, як і в яких напрямах має розвиватися сільське господарство.
Крім того, здійснення аграрної політики останніми роками суттєво ускладнювалося тим, що реформування супроводжувалося великою сукупністю надзвичайно складних процесів. Це перетворення земельних і майнових відносин власності, організаційно-правове реформування суб'єктів господарської діяльності в АПВ, формування економічного механізму й ринкових відносин та інші проблеми, які не зустрічалися раніше водночас.
Тому постає нагальне питання про розробку і схвалення на законодавчому рівні концептуальних положень державної аграрної політики, важливим завданням якої повинні бути гарантування продовольчої безпеки країни, забезпечення пріоритетного розвитку агропромислового комплексу з визнанням сільського господарства базовою галуззю економіки.
З огляду на сучасне становище у сільському господарстві України виділяють три головних етапи сучасної аграрної політики, які ми пропонуємо конкретизувати так.
Перший етап - стабілізаційний. Його призначення - призупинити спад виробництва в галузі. Орієнтовна тривалість - найближчі 2-3 роки. Для цього потрібно мобілізувати внутрішні й зовнішні інвестиції, задіяти стимули високопродуктивної праці, розвивати підприємництво в АПВ.
Другий етап - відновлювальний. Його мета - доведення обсягів виробництва сільськогосподарських товарів-лідерів (зерно, насіння соняшнику, молочні продукти) до рівня кінця 80-х - початку 90-х років із поступовим розширенням експорту продукції на світовий ринок. Орієнтовна тривалість цього етапу - перше десятиріччя ХХІ ст.
Третій етап - експортоорієнтований. Він передбачає виведення сільського господарства України на рівень найрозвиненіших сільськогосподарських країн та надійне закріплення держави у світовому розподілі виробництва аграрної продукції.
Одним з основних напрямів реалізації аграрної політики в умовах переходу до ринкових відносин є створення законодавчої бази і забезпечення збалансованого поєднання державного регулювання розвитку економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємницької діяльності. При цьому важливого значення набуває постійна державна підтримка розвитку сільського господарства, здійснення соціально-економічного захисту вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, формування внутрішнього ринку продовольства, матеріальних ресурсів та робочої сили в контексті дотримання Уругвайської угоди про сільське господарство СОТ.
Важливою функцією держави є вдосконалення механізмів цінового регулювання, кредитно-фінансової системи і податкової політики, спрямованих на стимулювання розвитку агропромислового виробництва. Особливого значення набуває орієнтування державної інвестиційної політики на відновлення й розвиток ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, а також посилення участі державних органів у розвитку інтеграційних, взаємозацікавлених процесів у виробництві та промисловій переробці сільськогосподарської продукції.
Визначальне місце належить державі в розвитку науково-технічного прогресу, формуванні й здійсненні науково-технічної політики в агропромисловій сфері, організації наукового, інформаційного та кадрового забезпечення всіх галузей агропромислового комплексу.
Крім того, вся державна аграрна політика значною мірою повинна фокусуватися в площині соціально-економічних змін, у відродженні й соціальному розвитку села, створенні повноцінного соціального життєвого середовища в сільській місцевості.
Аграрна реформа, яка проводиться в Україні, є складовоюмасштабнішого процесу - глибокої соціально-економічної та
Loading...

 
 

Цікаве