WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Хвороби сільськогосподарських культур - Реферат

Хвороби сільськогосподарських культур - Реферат

вітаваксом 200 ФФ в.с.к. (2,5-3 л/т); максимом 025 FS т.к.с. (1 л/т); максимом ЛП 4,5% т.к.с. (1 л/т); премісом 25, 2,5% т.к.с. (1,0-2,0л/га); сульфокарбатіоном К,90-95% п. (1,0 кг/т); флуосаном т.к.с. (3,0л/т); дітаксом к.с.(2.5л/га); реалом 200 т.к.с. (0,2 л/т).
Згідно з ДСТУ 2240-93 не допускається до сівби насіння кукурудзи, уражене, за даними комірної апробації, нігроспорозом, сірою і червоною гнилями, фузаріозом та біллю (у сумі на 100 качанів) - 300 шт. в оригінальному й елітному насінні та 500 шт. у репродуціях (поколіннях).
3. Хвороби зернобобових культур
Зернобобові культури уражуються хворобами протягом усього періоду вегетації. До найбільш шкідливих належать аскохітоз, кореневі гнилі, пероноспороз, борошниста роса, сіра гниль. В окремі роки має місце поширення бактеріозів, мозаїки та іржі. Джерелом інфекції багатьох хвороб є хворе насіння, заражений ґрунт та післязбиральні рослинні рештки.
Із захисних заходів важливим є вирощування стійких проти хвороб сортів. З метою запобігання захворюванню на аскохітоз, пероноспороз, сіру та кореневу гнилі насіння протруюють фундазолом 50% з.п. (2-3 кг/т); вітаваксом 200 ФФ в.с.к. (2,5-3 кг/т); максимом 025 FS т.к.с. (1,0 л/т). У період вегетації рослини обприскують препаратом рекс Т, к.с. (0,5-1,0 л/га)
4. Хвороби багаторічних бобових трав
Багаторічні бобові трави уражуються хворобами протягом усієї вегетації. Конюшину найчастіше виснажують антракноз, рак, іржа, фузаріози. Для люцерни найнебезпечнішими є бура плямистість, іржа , борошниста роса.
Антракноз конюшини. Уражує всі надземні частини. Навесні на листках спочатку чорніють жилки, а потім виникають кутасті бурі плями на паренхімній тканині, на стеблах утворюються довгасті бурі плями з чорною або темно-бурою облямівкою. Вони спочатку трохи вдавлені, а потім перетворюються на глибокі виразочки та тріщинки. Збудник хвороби зимує на рослинних рештках і в насінні, його розвиткові сприяють волога тепла погода, кислі ґрунти, загущені посіви.
У місцях ураження стебла часто надламуються, внаслідок чого в'янують листки. Зараження квіток супроводжується побурінням, в'яненням і передчасним всиханням головок.
Рак конюшини. Проявляється навесні на сходах, що перезимували, у вигляді хлоротичного і бурого їх забарвлення. Надземна частина загиблих рослин легко відривається від кореневої шийки, яка до цього часу згниває і стає трухлявою. Пізніше загниває також коріння, у місцях ураження утворюються дрібні чорні склероції, які можуть зберігати життєздатність тривалий період (5-6 років). Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на важких, вогких, малоокультурених ґрунтах. Рак поширюється в основному через ґрунт, у який потрапляють склероції патогена, а також з насінням, у якому є домішка дрібних склероціїв.
Фузаріози конюшини викликаються грибами з роду Fusarium, які розвиваються у ґрунті, звідки проникають в корені. Проявляються у вигляді кореневої гнилі і в'янення. Коренева гниль характеризується побурінням та руйнуванням коренів. Зараження рослин відбувається ще в перший рік життя, цілковита загибель їх спостерігається на другий або третій рік. Головним джерелом інфекції є ґрунт і рештки заражених рослин та інфіковане насіння. Фузаріозне в'янення проявляється протягом усього періоду розвитку рослин. У фазу бутонізації та цвітіння поступово в'януть листки та пагони. У коренях, а іноді і в стеблах на поперечному розрізі спостерігається побуріння судинного кільця. Внаслідок закупорки судин та їх руйнування рослина в'яне.
Іржа конюшини проявляється до цвітіння. На нижньому боці листків, а згодом і на верхньому, а також на інших частинах рослин утворюються бурі пустули, які часто зливаються одна з одною. Уражені листки всихають і опадають. При сильному ураженні стебел та квітконіжок всихають квіткові голівки, окремі пагони, рослина може загинути. Значно знижується якість сіна, зібраного на заражених посівах.
Заходи захисту. Дотримання сівозміни з поверненням конюшини на попереднє місце не раніше як через 3-4 роки, просторова ізоляція насінників від фуражу, а також посівів першого року від другого і третього. У ранньовесняний період слід підживлювати рослини мінеральними добривами та боронувати суцільні посіви із знищенням на узбіччях полів усіх виволочок, що сприяє зменшенню чисельності патогенів у посівах. У період вегетації проводиться систематичне обстеження посівів для оцінки фітосанітарного стану та своєчасне застосовування заходів захисту. У районах інтенсивного поширення на насінниках борошнистої роси, церкоспорозу, іржі, аскохітозу, жовтої і бурої плямистостей, антракнозу посіви обприскують у фазі стеблування тілтом 25 %-м к.е., з нормою витрати препарату 0,5-0,6 л/га.
Рекомендується обмолочування насінників й очищення насіння відразу ж після збирання. Насіння, у якому виявлено склероції збудника раку, вибраковують. Ефективним є протруєння насіння бенлатом 50 %-м з.п. (3 кг/га) або фундазолом 50 %-м з.п. (3 кг/т).
5. Хвороби люцерни
Бура плямистість. Уражує переважно листки, рідше стебла та боби. На листках виникають невеликі округлі бурувато-жовті плями, які часто змиваються. На стеблах плями видовжені, коричнево-чорні, на бобах - дрібні, у вигляді крапок. Ураження спричиняє масове опадання листків і може призводити до великих втрат урожаю. Головним джерелом хвороби є рештки рослин, на яких зимує сумчаста стадія.
Іржа люцерни. Проявляється у вигляді бурих порошистих подушечок на листках, стеблах, квітконіжках, рідше - бобах. Дуже уражені листки опадають, а стебла надламуються. Збудником хвороби є різнохазяйний гриб, еціальна стадія якого розвивається на різних видах молочаю, а уредініо- і теліостадії - на люцерні. Патоген зимує на кореневищах молочаю у вигляді грибниці, а також на рослинних рештках у вигляді теліоспор.
Борошниста роса. Спостерігається білий чи бурий наліт на всіх надземних частинах рослини. Пізніше в місцях ураження з'являються спочатку жовті, а згодом чорні клейстотеції, у вигляді яких збудник хвороби зимує на післязбиральних рештках та на посівах люцерни. При сильному ураженні люцерни борошнистою росою листки і зав'язі осипаються, значно зменшується врожай насіння та зеленої маси. Розвиткові хвороби сприяє тепла суха погода і легка освітленість.
Заходи захисту. Дотримання сівозміни з висіванням люцерни на тому ж полі не раніше як через 3-4 роки, створення просторової ізоляції понад 1 км між посівами люцерни нинішнього і минулих років. Перед сівбою насіння протруюють суспензією бенлату, 50 %-го з.п. (3-4 кг та 5-10 л води на 1 т. насіння) або іншими препаратами. За посиленого розвитку іржі або плямистостей доцільно у фазі бутонізації робити перший укіс на сіно, після чого провести хімічну обробку рослин. При посиленому розвитку фомозу, бурої і жовтої плямистостей проводять дворазове обприскування насінників суспензією 90 %-го хлорокису міді

 
 

Цікаве

Загрузка...