WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Карантині шкідливі організми Лісостепу - Реферат

Карантині шкідливі організми Лісостепу - Реферат

переносяться на значні відстані з водними потоками (талими водами, струмками, ярами, річками). Вони довго тримаються на поверхні води, бо в них є повітряний мішечок (між сім'янкою та обгорткою) і, крім того, поверхня має гідрофобні властивості, тому довго не розмокає. У зимовий період із незкошених рослин облітає насіння і ковзає по снігу під дією вітру; іноді рослину переносять птахи, для яких насіння амброзії є кормом у зимовий та ранньовесняний період; транспортні засоби тощо. Чим глибше насінини амброзії знаходяться у ґрунті, тим довше вони лишаються життєздатними. Так, при знаходженні на глибині до 5 см через 2 роки гине 91% насінин, на глибині 10 см - 80%, 30 см - 24%. Фаза спокою насіння амброзії триває від 5 до 40 років і більше.
Карантинні фітосанітарні заходи. Завезення насіння бур'яну у нові регіони можливе з вітчизняним та імпортним насіннєвим та продовольчим зерном, продуктами його переробки (соєвим шротом, комбікормом тощо), іншими відходами від переробки насіння культур (лузгою соняшника, відходами насіння люцерни чи конюшини тощо), із сіном, соломою, підстилкою, із розсадою та іншими матеріалами. Для попередження цього слід проводити огляд підкарантинних вантажів та матеріалів, а також транспортних засобів. Забороняється ввезення бур'яну із насінням сільськогосподарських культур у вільні від ураження амброзією регіони України. Умови використання забрудненої продовольчої, фуражної й технічної продукції визначаються в кожному окремому випадку обласною інспекцією з карантину рослин. Слід систематично проводити обстеження узбіч основних автомобільних доріг та залізниць, якими перевозиться підкарантинна продукція; станцій, пунктів ввезення, прийому, зберігання та використання забрудненої підкарантинної продукції, а також території, що прилягає до них (в радіусі 3 км). Ліквідуються виявлені первинні та ізольовані вогнища ураження. Заходи боротьби: профілактичні, агротехнічні, хімічні та біологічні.
Повитиця польова - Cuscuta campestris Juncker.
Систематичне положення: Cuscutaceae, Grammica.
У Лісостепу України рослина поширена у Вінницькій (7368 га), Київській (165,2 га), Кіровоградській (280 га), Одеській (30 га), Полтавській (867,2 га), Сумській (152 га), Тернопільській (108 га), Харківській (66,3 га), Хмельницькій (30,2 га), Черкаській (315 га) та Чернівецькій (356 га) областях.
Шкодочинність. Повитиця польова вражає багато рослин різних класів, родин і біотипів, починаючи від ефемерів і закінчуючи деревними рослинами. Особливо страждають віка, люцерна, льон, буряки, морква, цибуля, картопля, тютюн, кенаф та інші види. Окрім культурних рослин бур'ян вражає численні дикорослі рослини, всього понад 200 видів. Уражені рослини спочатку відстають у рості, а потім жовтіють і гинуть. Присоски повитиці руйнують волокна льону, такі стебла погано піддаються біологічному замочуванню, утворюють волокно нерівномірне за забарвленням та різко зниженої якості. У цукрових буряків вміст цукру знижується на 1-2 %. У сіні уражених ділянок міститься менше протеїну, воно довго сохне, пліснявіє, його погано їдять тварини. У повитиці містяться алкалоїди кускудин та кусталін, які є причиною отруєння тварин при поїданні забрудненого сіна. Під дією бур'яну ягідні і плодові культури не плодоносять, частково або повністю засихають. Пошкоджуючи покривні тканини рослин, сприяють ураженню рослин шкідниками і хворобами, та й сама є переносником дуже багатьох рослинних вірусів, зокрема, мозаїки цукрових буряків, томатів, зернових, гречки.
Морфологічні ознаки рослин. Однорічна паразитична покритонасінна рослина, яка живиться повністю за рахунок рослини-господаря. Повитиці не мають ні коренів, ні листків. Стебло рослини нитковидне, жовте, іноді жовто-зелене, в діаметрі до 0,8 мм; квітки розміщені на коротких квітконіжках (1,5-2 мм), зібрані по 4-9 в китицеподібні суцвіття. Чашечка напівкуляста, перетинчаста. Зав'язь, а потім і коробочка куляста, при розкриванні розламується на частини. У коробочці міститься 2-4 насінини; зародок не диференційований на корінець та стебельце і маєвигляд спірально згорнутої нитки, довжина його 11-14 мм. Насіння жовто-коричневе, з виступаючим носиком, із зовні округле, з внутрішнього боку двогранно опукле. У рослинній продукції зустрічаються і коробочки і насінини. .
Біологія. Повитиця польова - теплолюбна рослина. Насінини проростають, коли ґрунт добре прогрівається. Основна маса стебел знаходиться на висоті не менше 10 см від поверхні ґрунту, в середній і верхній частинах враженої рослини. Повитиця, що розвивається із однієї насінини, в свою чергу утворює більше 20 тисяч насінин, які зберігаються у ґрунті більше 5 років. У цього виду повитиць дуже розвинена здатність до вегетативного відтворення частинами стебел. Рослина не утворює різко окреслених вогнищ, а розтягується по полю на великі відстані від первинного вогнища ураження. За сприятливих умов проростання спірально згорнутий зародок, що знаходиться всередині насінини, прориває розм'яклу насіннєву оболонку і висовує веретеноподібний кінчик, вкритий біля основи дрібними волосками. Потім із насіннєвої оболонки звільняється верхня частина проростка. В потовщеній частині сконцентровані пластичні речовини, необхідні для росту і розвитку проростка в автотрофний період.
З'явившись над поверхнею землі, проросток здійснює кругові рухи в пошуках рослини-господаря, а знайшовши його обвиває 3-4 обертами стебло, після чого кільця затягуються, стискаються. Стебло повитиці в місцях дотику з рослиною-господарем розплющується, з боків утворюються напливи, які сприяють щільному обляганню ураженої рослини. Після цього клітини перициклу починають ділитися і з них утворюються зачатки майбутніх гаусторій, які розростаються, проривають шар зовнішніх клітин кори і виходять на поверхню стебла. Гаусторії впроваджуються у м'які тканини зовнішніх шарів стебла рослини-господаря, пробурюють первинну кору, досягаючи центральної частини стебла ураженої рослини.
Основними карантинними заходами та засобами боротьби з повитицею є догляд та експертиза насіннєвого матеріалу, в якому зустрічаються коробочки і насінини бур'яну.
Агротехнічні. Вогнища заражених посівів слід викошувати із захопленням півтораметрової гарантійної зони навколо місця цвітіння бур'яну, а скошену масу висушувати, виносити за межі поля і спалювати. Вогнище слід утримувати у стані чорного пару і обробляти гербіцидами. У посівах багаторічних трав та на необроблених землях (вулиці, межі, узбіччя залізниць, доріг) повитицю часто низько скошують. Залишки повитиці на скошеній стерні можна знищити вогнем чи хімічним методом.
Перед скошуванням культурних рослин вогнища повитиці слід викошувати і прибирати окремо. У садах та виноградниках уражені пагони потрібно вирізати до цвітіння повитиць, пристовбурові кола все літо утримувати у стані чорного пару, міжряддя культивувати чи засівати стійкими до ураження культурами (злакові, люпин, горох) .
Хімічні. Для боротьби застосовують гербіциди: керб-50 (4-5 кг/ га) - для захисту сім'яників люцерни у фазу 3-4 справжніх листків до змикання рядів культури; реглон (10-15 л/ га) - до відростання люцерни; півот (1 л/ га) і раундап (0,6-0,8 л/ га) - через 7-10 днів після першого укосу люцерни; раундап (2-4 л/ га) - в садах, виноградниках; кусцид (10-12 л/ га) - для обробки вегетуючої повитиці на узбіччях доріг, пустирях.
Література:
1. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 томи.
2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Loading...

 
 

Цікаве