WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Карантині шкідливі організми Лісостепу - Реферат

Карантині шкідливі організми Лісостепу - Реферат


Реферат на тему:
Карантині шкідливі організми Лісостепу
Каліфорнійська щитівка - Quadraspidiotus perniciosus Comst.
Систематика: Homoptera, Coccinea, Aspidiotinae, Diaspidiotus.
Рослини-господарі. Вид-поліфаг, пошкоджує близько 270 видів рослин із 84 ботанічних родин, зокрема: яблуню, грушу, абрикос, персик, вишню, сливу, мигдаль, черешню, глід, айву, троянду, бузок, липу, акацію, вербу, тополю, хміль, грецький горіх, кизил тощо.
В Україні поширена у лісостеповій зоні на загальній площі до 12965 га, зокрема в Черкаській (5145,5 га), Чернівецькій (4082,7 га), Одеській (1939,7 га), Тернопільській (628,0 га), Кіровоградській (581,5 га), в Полтавській близько 230 га, в Івано-Франківській 172 га, у Вінницькій 140 га областях. Виявлені й локалізовані вогнища у Львівській(7га) та Київській (36,4га) областях (табл. 11.1). Шкодочинність даного організму зумовлена високою плодючістю (від 50 до 400 личинок), великою кількістю поколінь (до 4 і більше), широким спектром п видів рослин, що зазнають пошкодження, високою екологічною пластичністю виду, здатністю переносити коливання температури та вологості (від мінус 40-50?С до плюс 45?С та до 30-90 %).
Щитівка пошкоджує всі наземні органи дерева. На корі (на початку червня) та на плодах (в середині червня) через 24 години після присмоктування личинок з'являються червоні плями. Личинки і заселяють скелетні гілки, стовбур і верхівки пагонів, викликають розтріскування та відмирання кори, передчасне опадання листків, зменшення приростків, викривлення та засихання пагонів в результаті чого, здрібнюється та деформуються плоди. Якщо не застосовувати винищувальних заходів, то товщина суцільного шару щитків шкідника іноді може становити до 3 мм, як наслідок, дерево може повністю загинути.
Біологія: зимує личинка першого віку під чорним щитком, кількість поколінь 1-4, шкідник народжує до 150-400 личинок.
Морфологія. Щиток самки - 1,5-2,0 мм, круглий, сірувато-коричневий або чорний, дві личинкові шкірки розташовані в центрі; тіло - лимонно-жовте, широкоовальне, звужене до пігідія, збоку передньогрудей є кругла склеротизована пляма. Щиток самця - сірувато-коричневий, видовжений до 1,0 мм.
Способи перенесення та розповсюдження: із садивним та щепним матеріалом. "Бродяжки" переповзають із дерева на дерево через гілки, крона яких змикається; переносяться з одягом, взуттям людей; знаряддями праці. Фітосанітарні заходи спрямовані на недопущення завезення шкідника з вогнищ поширення. З цією метою забороняється перевезення садивного та прищепного матеріалу плодових культур, плодів, а також рослин, що пошкоджуються щитівкою, з територій уражених щитівкою. При надходженні імпортного садивного та прищепного матеріалу проводять карантинний огляд. Карантинне обстеження насаджень проводять тричі: навесні у період цвітіння дерев; влітку на початку у середині липня; восени у вересні.
Виноградна філоксера -Viteus vitifoliae Fitch.
Систематика: Homoptera, Aphidinae, Phylloxeridae.
Рослина-господар. Монофаг - виноградна лоза. Поширена у лісостеповій зоні Чернівецької та Одеської, а також у Вінницькій областях на території загальною площею 1015 га.
11.1. Території зараження обмежено поширеними карантинними шкідливими організмами зони Лісостепу України, га (за даними Укрголовдержкарантину, 2003 р.)
* Дані наведені лише для частини території, розташованої у лісостеповій зоні.
Шкодочинність: живиться соком з листків та коренів рослини, внаслідок чого в місцях уколів з'являються пухирі та желваки, в яких розвиваються некротичні процеси, викликані хвороботворними мікроорганізмами. На пошкоджених рослинах утворюються гали. При сильному пошкодженні листки деформуються і передчасно опадають. Хвороба пригнічує рослину, зменшує асиміляцію листків, припиняє ріст коренів, знижує урожай винограду, іноді спричиняє повну загибель куща. Молоді виноградники часто гинуть до початку плодоношення.
Морфологічні особливості. Розрізняють 5 поліморфних форм філоксери: кореневу; листкову (або галову); німфу; крилату; статеву (самці та самки). Коренева форма філоксери має неповний цикл розвитку; личинки проходять п'ять віків, в останньому перетворюючись на самок. Личинки 1-2 віків зимують на коренях рослини, мають довжину 0,3-0,4 мм. Самки завдовжки 1-1,2 мм, жовтувато-зеленуватого кольору, з овальним і дещо сплюснутим тілом. Крил комахи не мають. Яйця - 0,3 мм овальні, жовто-зелені. Самки листкової форми брудно-жовті, завдовжки 1,6-1,8 мм. Німфа видовжена, оранжева; має довжину 1 мм; із зачатками крил. Крилата форма філоксери має дві пари прозорих крил, довжина тіла 1-1,25 мм, а разом із крилами 2,25 мм. Тіло оранжевого кольору, середньогруди чорні. Основна роль в розселенні шкідника належить самкам.
Статеве покоління: самки завдовжки 0,4-0,45 мм, самці - 0,25 мм. Ні самці, ні самки не мають крил і хоботка.
Біологія. Оптимальною для розвитку кореневої форми є абсолютна вологість ґрунту 17-23%. Під час літньої посуші личинки впадають у діапаузу. Розвиток однієї генерації триває 18-26 днів; кількість поколінь залежить також від глибини залягання філоксери в ґрунті: в більш глибоких шарах чисельність її зменшується. Листкова форма має 7-8 поколінь. Самка, розмножуючись партеногенетично, відкладає 250-500 яєць.
Способи перенесення та розповсюдження. На усіх стадіях розвитку шкідника розповсюджуються із садивним матеріалом. Основні переносники - корені саджанці, особливо прищепні, на коренях яких зимують личинки, та живцями американських та гібридних лоз. Листкова форма філоксери переноситься за допомогою вітру на 15 км і більше. Личинки-бродяжки пересуваються самостійно тріщинами ґрунту, за допомогою води, вітру, знарядь праці, тварин, людей тощо.
Фітосанітарні заходи захисту виноградних насаджень від філоксери в межах Лісостепу застосовуються залежно від зон: вільна від філоксери та часткового її поширення.
У вільній зоні закладка нових та ремонт існуючих виноградників дозволяються лише кореневласними саджанцями і живцями європейських та ізабельних сортів винограду Vitis vinifera та Vitis labrusca, які не пошкоджуються листковою формою філоксери. Насадження галоутворюючих сортів гібридів прямих виробників і щеплених лоз американських видів винограду оголошуються під карантином і підлягають знищенню. Усі виявлені вогнища зараження разом із гарантійними зонами навколо них згідно з методичними вказівками з боротьби з філоксерою підлягають ліквідації радикальним методом (тобто знищуються і шкідник, і лоза) .
У зоні часткового розповсюдження філоксери закладка нових виноградників допускається лише саджанцями районованих європейських сортів з підвищеною філоксеростійкістю, за умови отримання письмового дозволу карантинної інспекції. Забороняється вивезення із районів і господарств з широким або частковим поширенням хвороби у вільні господарства рослинного матеріалу. Боротьба з філоксерою ведеться хімічними методами, спрямованими на локалізацію вогнищ і на збереження кореневласнихкущів винограду. Застосовують метод часткового внесення, тобто вносять фумигант у ґрунт кілька разів невеликими дозами, безпечними для рослин, у залежності від ґрунтово-кліматичних умов. Як правило, фумігація проводиться тричі на протязі двох років, одночасно з глибоким весняним та осіннім обробітком ґрунту. Її проводять при перших ознаках пригнічення окремих кущів і після трикратного внесення препарату повторюють через певні терміни, узгоджуючи оброблення з ґрунтово-кліматичними особливостями регіону. Починають знезараження при досягненні температури ґрунту на глибині 25 см плюс
Loading...

 
 

Цікаве