WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Країни Балтії - Реферат

Країни Балтії - Реферат

Реферат
на тему:
Країни Балтії
Країнами Балтії називають Естонію, Латвію, Литву, що розташовані на у:' бережжі Балтійського моря. Це суверенні незалежні держави, які вийшли з складу СРСР на початку 90-х років внаслідок його розпаду.
Географічне положення, подібність природних умов, історії розвитку та формування господарства, напрям сучасних політичних та соціально-економічних перетворень об'єднують їх у певну соціально-економічну спільність.
Географічне положення країн регіону дуже вигідне, воно певною мірою компенсує інші негативні чинники економічного розвитку. Всі країни мають вихід до Балтійського моря, а з нього в Світовий океан. Через їх території пролягають транзитні сухопутні шляхи у напрямі Схід - Захід, Північ - Південь.
Більша частина території регіону - слабо розчленована рівнина, складена льодовиковими відкладами, що подекуди ускладнює ведення сільськогосподарських робіт. Клімат перехідний від морського до помірно континентального з великою кількістю опадів, що веде до перезволоження грунтів. Переважають дерново-підзолисті грунти. Надра не багаті на мінеральну сировину. Є горючі сланці (Естонія), бурштин (Литва) торф та будівельні матеріали.
Населення країн регіону нечисленне. Найбільш густо заселена Литва - 50 чол./км2. За характером відтворення - це типові європейські країни, яким притаманні всі особливості першого розширеного типу відтворення. Населення належить до двох мовних сімей. Литовці й латиші - до балтійської групи індоєвропейської сім'ї, естонці - до угро-фінської групи уральської сім'ї. Частка корінного населення коливається в межах 60-80 %. Найбільша вона в Литві, найменша - в Латвії.
Країни Балтії можна віднести до високоурбанізованих. Міське населення становить майже 70 %. Великих міст небагато, але вони відіграють велику роль у господарському й культурному житті кожної країни, концентруючи інформаційний, науковий потенціал та майже половину всього виробництва. Значну роль у суспільному житті відіграють малі міста, на які припадає близько 80 % всіх міських поселень і які є центрами переробки місцевої сировини. У сільській місцевості склався хутірський тип розселення.
Трудові навички населення, висока кваліфікація трудових ресурсів багато в чому визначають спеціалізацію країн регіону і виступають позитивним чинником розвитку економіки.
Господарство країн регіону має багато спільних рис. За останні 100 років історія його формування знала кілька етапів: 1) бурхливого промислового розвитку наприкінці XIX - початку XX ст., коли формувались галузі машинобудування і легкої промисловості, що орієнтувались на довізну сировину, розвивалась сухопутна транспортна мережа та складалось портове господарство; 2) аграрного розвитку 30-х років, коли економіка країн була переорієнтована на постачання сільськогосподарської продукції на європейський ринок, відповідно розвивалась харчова промисловість; 3) соціалістичного реформування економіки на індустріально-аграрній основі.
Після проголошення суверенітету країни регіону проводили інтенсивні соціально-економічні й політичні реформи майже всіх сфер життя. За час реформування темпи економічного розвитку дещо знизились, і стали відчутними всі вади постсоціалістичного періоду: спад виробництва, зростання безробіття, падіння життєвого рівня населення. Але поступово економічна ситуація стабілізується.
Сучасна економіка країн Балтії визначається багатогалузевою промис-ловістю та інтенсивним сільськогосподарським виробництвом. Дефіцит сировиних ресурсів зумовив розвиток тут неенерго- та нематеріаломістких виробництв. Галузями спеціалізації є: точне, наукоємне машинобудування, що розвивається, спираючись на кваліфіковану робочу силу. Це передусім такі його галузі, як радіо- та електротехніка, приладе- та верстатобудування, розвинуте також транспортне машинобудування - виробництво вагонів та мікроавтобусів (Латвія), суднобудування та судноремонт (Клайпеда, Лієпая, Рига, Таллінн).
Приморське положення сприяло формуванню приморського господарського комплексу, до складу якого, крім суднобудування та судноремонту входять океанське
риболовство та рибна промисловість, галузі обслуговування експортно-імпортних операцій, а також курортне господарство.
На довізній сировині розвиваються хімічна, фармацевтична та легка промисловість, частково деревообробна та паперова.
Промисловість концентрується переважно у великих містах (Таллінн, Рига Вільнюс, Каунас).
Сільське господарство має чіткий тваринницький напрям спеціалізуючись на молочно-м'ясному скотарстві та беконному свинарстві. Вимогам тваринництва підпорядкована структура землеробства. Сіножаті й пасовища займають значну частку земельних угідь, розвинуто кормовиробництво. На орні землі припадає менше третини придатних для сільськогосподарського використання земель. Вирощують зернові, бобові, картоплю, з технічних культур поширені льон цукрові буряки. На основі переробки сільськогосподарської сировини та риби розвивається харчова промисловість, особливо м'ясна, молочна та рибоконсервна.
Потреби країн регіону задовольняються потужною сферою зовнішньоекономічної діяльності, яка обслуговується всіма видами транспорту. Країни, що спеціалізуються на обробній промисловості, відповідно експортують її продукцію, а імпортують паливо та сировину. За роки незалежності відбулась певна переорієнтація зовнішньоекономічних зв'язків зі Сходу на Захід. Найбільших успіхів тут досягла Естонія. Традиційні партнери - республіки СРСР, а нині не залежні держави (Росія, Україна, Білорусь та ін.) і досі відіграють значну роль у зовнішній торгівлі країн Балтії. З країн цього регіону імпортується сировина, обладнання, продукція хімічної, машинобудівної та інших галузей промисловості. В експорті з регіону переважає продукція машинобудування, легкої. хімічної промисловості, сільського
Loading...

 
 

Цікаве