WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Основи системного гідроекологічного районування територій - Реферат

Основи системного гідроекологічного районування територій - Реферат

з генетичними, природно-функціональними, природно-технічними, природно-технічно-функціональними особливостями цих підсистем, включаючи особливості техногенезу. При цьому, по-перше, у випадку застосування набору субполів обов'язковим є визначення домінантних типів субполів, по-друге, не виключеним є використання за необхідності вибіркових еталонних показників "стану за умовами" (див. далі). Стосовно першої тези, у [1,3], наприклад, при домінуванні гідрологічної групи показників "стану за умовами" застосовувалися генетично і природно-функціонально однорідні субполя гідрологічно-ландшафтних комплексів, при домінуванні ландшафтної групи - субполя ландшафтно-гідрологічних комплексів і т.ін. Ілюстрацією ж другої тези може бути вирізнення певних природно-технічно однорідних субструктур: за ймовірністю (ризиком) затоплення територій при повенях без об'єктної і суб'єктної "персоніфікації" можливих результатів такого затоплення, за рівнем технічного стану конструктивних елементів меліоративних систем тощо.
З іншого боку, рівень стану субструктур районування за наслідками водокористування ототожнюється з його відповідністю значенням однорідних субполів, отриманими за певним категоріями категорійно-класифікаційних схем елементів домінантної при районуванні критеріальної групи показників "стану за наслідками". За останню при комплексному підході доцільно обирати групу спільних і інтегральних показників.
Вибір чи створення щойно зазначених критеріальних категорійно-класифікаційних схем при гідроекологічному районуванні територій є самостійною задачею етапу модельної параметризації. Вона пов'язана і з визначенням з такими атрибутами процесу районування, як критична група населення та інтегральні оцінні показники екологічної безпеки (див. визнаку районування).
Вибір критичної групи населення проводиться в залежності від видів, регламентів, безпосередніх об'єктів та оцінних критеріїв наслідків водокористування з орієнтацією на суб'єктів останнього, які щонайменшим чином охоплені заходами із зниження таких можливих негативних наслідків (природоохоронними, водоохоронними і т.ін.), якщо такий вибір є можливим чи доцільним. Тобто існує досить великий можливий набір осіб критичної групи населення як водокористувачів - від населення досліджуваних територій загалом до його розподілу на міських і сільських мешканців або вирізнення у складі таких мешканців ще більш деталізованих категорій, популяцій тощо. А проте, у цілому вирізнення критичної групи у зазначеному аспекті можна проводити, спираючись на принципові підходи монографії [4]. У ній запропоновано користуватись трьома узагальнювальними ознаками (рівнями) такого вирізнення - "життєдіяльність" (види і територіальна прив'язка), "вік", "стать", а послідовне застосування цих ознак дозволяє оперувати як із загальним поняттям "критична група населення", так і більш конкретним поняттям "критична група людей".
За вибіркові або інтегральні оцінні показники екологічної безпеки для цілей гідроекологічного районування згідно з його визнакою і в залежності від типу субструктур районування, що тестуються, та способів такого тестування слід приймати певні обрані моно- чи поліпараметричні еталонні показники стану зазначених субструктур (за умовами і/або наслідками водокористування). Вони формуються, по-перше, на основі застосування і/або певного комбінування вже розроблених чинних еконормативів (нормативів в галузі використання та охорони вод [5], нормативів радіаційної безпеки тощо), а також технічних нормативів чи вимог, що регламентують безаварійну роботу водогосподарських об'єктів, гідротехнічних споруд і т.ін. По-друге, еталонні показники можуть бути обрані або запропоновані в результаті спеціальних наукових розробок з моделюванням комплексних, нових за змістом екологічних критеріїв, які базуються як на чинних нормативах, так і на результатах розвитку їх положень. В усіх випадках зазначені еталонні показники мають певним чином характеризувати вимоговий ступінь екологічної безпеки (або пов'язані з ним ризики) при водокористуванні, часто у контексті ресурсокористування загалом. Цей ступінь може відображати або поєднувати міри загрози: біорізноманіттю гідросфери, рівновазі конкретних водних екосистем, здоров'ю і/або життєдіяльності критичної групи населення - водокористувачів. Корисним при цьому може бути застосування і розвиток принципів, запропонованих у [3,4], за якими рівень стану певних субструктур гідроекологічного районування (як ступінь відповідності заданим параметрам і вимогам) можна моделювати шляхом оцінювання потенціалу екологонегативних соціально-економічних функцій екосистем цих субструктур - ресурсоредукційних, середовищередукційних, "екоризикових" і т.ін. із запровадженням при необхідності понять [3] стійкості, надійності та еколого-економічної стабільності водогосподарсько-екологічних систем.
Критеріальні категорійно-класифікаційні схеми рівнів стану субструктур районування за наслідками водокористування(у т.ч. допоміжні чи проміжні та кінцеві) і будуть безпосереднім підсумковим відображенням розрахункового ступеня відповідності обраним еталонним показникам цього стану з урахуванням критичної групи населення. Такі схеми, відповідно, можуть бути моно- або поліпараметричні, конкретно числові або інтервальні тощо, але за всіх умов мають категорувати рівень стану субструктур районування з класифікаційною семантичною його визнакою ("задовільний", "поганий" тощо) за певними інтегральними або "груповими", "компонентними" чи "елементними" (див. формалізацію екосистем) індексами цього рівня "стану за наслідками". Зазначені визнаки за індексами рівня стану або їх інтервалами, групами тощо мають адекватно обумовлювати непотрібність або необхідність (і певні типи) заходів з посилення екологічної безпеки водокористування, включаючи терміновість і види відповідних обмежень чи втручань тощо в загальній системі еколого-економічного нормування водокористування та охорони водних об'єктів. Загалом, як було показано у [2], створення повномірильної критеріальної схеми рівнів стану екосистем територіальних субструктур - завдання майбутнього. При цьому, крім інших, мають бути вирішені питання: врахування синергічних та антагоністичних ефектів комплексування токсичного, радіонуклідного, бактеріального забруднення екосистем водних об'єктів, їх евтрофування і сапробізації та наслідків цих процесів для екосистем і населення; оцінювання оптимальної еколого-економічно виправданої ресурсовидатності екосистем при водокористуванні; створення багатофакторних критеріальних схем екологічної безпеки водо- і ресурсокористування і т.ін.
Третій етап - етап функціональної структуралізації обраних для гідроекологічного районування територій - вже безпосередньо пов'язаний з тестуванням стану макросистеми ДТ і оцінюванням його рівня. Цей процес зводиться до формування єдино-параметрично заданих складників функціональної структури макросистеми досліджуваних територій шляхом використання як існуючих складників макросистеми, послідовно трансформованих згідно з моделями (1)-(4), так і модельного синтезу нових. Функціональну структуру розподіляють на:
- початкову функціональну структуру;
- первинну змодельовану функціональну структуру;
- інтегральну (вторинну) змодельовану функціональну структуру.
Складники початкової функціональної структури формуються за рахунок впорядкування і комп'ютерної картографічної імплементації у робочій ГІС конкретних значень і просторових областей (субобластей) полів (субполів) параметризованих за (2) екосистем природних і природно-технічних територіальних утворень, обраних ще на етапі загальної структуралізації. При цьому в залежності від вихідного
Loading...

 
 

Цікаве