WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка найменш розвинутих країн - Реферат

Економіка найменш розвинутих країн - Реферат

ресурси мобілізуються у двох незалежних один від одного секторах - формальному і неформальному. Заощадження домашніх господарств мобілізуються, звичайно, неформальними фінансовими посередниками (наприклад, лихварями). Операції банків обмежуються переважно містами. Населення сільських районів або має незначний доступ до формальних фінансових установ, або не має його взагалі.
Чимало установ з фінансування розвитку належить державі, яка контролює та спрямовує їхню діяльність. Функціонування цих установ не справджує очікувань через неефективне управління, нерозумні рішення у сфері кредитування та низьку прибутковість. У той же час приватні банки не відіграють якої-небудь значної ролі у справі сприяння інвестиціям в силу консервативної кредитної політики, високих відсоткових ставок і коротких строків Кредитування.
Надзвичайна нерозвинутість та роздрібненість фінансових ринків НРК створили таку аномальну ситуацію, коли одна група банків або інших фінансових інститутів має надлишок ліквідних коштів, а інша група установ потерпає від її дефіциту. Міжбанківський механізм рециклювання ресурсів відсутній. Досить часто виробничі сектори відчувають кредитний голод, а національні фінансові інститути переповнені ліквідними коштами і стикаються з великими труднощами щодо розміщення кредитів.
Лібералізація відсоткових ставок - квінтесенція фінансової лібералізації - не стала фактором зростання обсягів внутрішніх нагромаджень в НРК. Досвід проведення реформ у Цій групі країн показав, що загальний рівень внутрішніх нагромаджень визначається не відсотковими ставками, а доходами населення. Незважаючи на істотне підвищення реальних ставок по банківських депозитах і кредитах, норма валового нагромадження (в % від ВНП) знизилася протягом 1980-1990 pp. у Бангладеш із 2,1 до 1,9%, Судані - з 3,4 до 2,6%, Танзанії - з 19,8 до 14,4%, Замбії - з 19,3 до 14,1%. Отже, вклад фінансового сектора у мобілізацію внутрішніх ресурсів досить обмежений. Та це цілком зрозуміло, якщо враховувати низькі доходи на душу населення й невеликі масштаби корпоративного сектора в НРК.
Практично в усіх НРК норма валових інвестицій істотно перевищує норму валових нагромаджень. Це вказує на значну залежність процесу внутрішнього капіталотворення від іноземних джерел фінансування - інвестицій (головним чином у вигляді закордонної фінансової допомоги). Відношення обсягів офіційної допомоги розвитку до внутрішніх інвестицій НРК сягло 81,6% у 1985- 1989 pp. проти 58,5% у 1980- 1985 pp. У третині країн цієї групи внутрішні інвестиції були меншими від зарубіжної допомоги на цілі розвитку. Високі відсоткові ставки викликали збільшення витрат на обслуговування державного внутрішнього боргу. Відсутність у більшості НРК ринку облігацій означає, що державний борг звичайно набуває форми банківських позик. Тому підвищення відсоткових ставок зумовило зростання позик держави на кредитному ринкові та скорочення обсягів кредитування приватного сектора.
Подорожчання кредиту в період фінансових реструкцій ускладнює формування основного і оборотного капіталу як Для державних, так і приватних підприємств. Через високі кредитні ризики банки часто відмовляються надавати нові кредити на довгострокові інвестиції та покриття нестачі оборотних коштів. У багатьох країнах кредитні ризики посилюються тим, що банки не можуть одержати потрібного майнового та юридичного забезпечення під свої кредити: система землеволодіння утруднює передачу прав власності, ринки страхування кредитів та реалізації іпотечних зобов'язань практично не діють, а правова система не надає редиторам належного захисту в разі несплати боргу.
Реформа олігополістичної структури кредитного ринку НРК потребує менш жорсткого регламентування доступу на ринок для приватних фінансових і нефінансових установ, а також зусиль по серйозному поліпшенню якості портфеля банківських кредитів. Необхідно подолати роздрібненість і фрагментарність ринку, налагодивши співробітництво між фінансовими інститутами формального сектора у вигляді міжбанківського кредитування для вирівнювання ліквідних позицій та синдиціювання позик з метою розподілення ризиків.
Таким чином, загальний процес формування економічної системи НРК складається з великими труднощами і відбувається в умовах вкрай повільної активізації приватногосподарської діяльності. Багато які з програм стабілізації у цих країнах були припинені або зазнали корінних змін до їх завершення. Реструктуризація і приватизація державних підприємств йдуть відносно повільними темпами. Оскільки фінансові можливості та інституціональні передумови приватизації досить часто конче обмежені, одним із важливих завдань залишається розробка програм підвищення ефективності державного сектора та його переведення на ринкові методи господарювання.
Досвід, нагромаджений в результаті як успіхів, так і невдач реформ, підводить до висновку про те, що процес ринкового реформування економіки дуже складний і неоднозначний за своїми соціальними наслідками. Реформи приносять нерівні здобутки різним групам населення, їхні негативні наслідки найсильніше зачіпають найменш забезпечені верстви. Тому при здійсненні реформ головна проблема полягає в тому, щоб досягти збалансованості між цілями ефективності та підтримання рівня життя без будь-якої політичної дестабілізації. Оскільки реформи зачіпають досить непрості питання розподілу доходів, їхній успіх часто залежить від наявності міцного суспільного консенсусу на користь радикальних економічних перетворень.
ОСОБЛИВОСТІЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
У 70- 80-ті роки продовжувалася подальша маргіналізація НРК у міжнародних економічних відносинах. На результати зовнішньоекономічної діяльності НРК несприятливо впливали такі довгострокові фактори, як відсталість і негнучкість їхніх економічних структур, вкрай низький рівень диверсифікації експортного виробництва і нееластичність світового попиту на основні сировинні товари з НРК.
Відбувається своєрідне виштовхування НРК на далеке узбіччя світового господарства, їхня частка у світовому експорті за 1970-1990 pp. знизилась з 1,6 до 0,3%, в імпорті - з 1,6 до 0,7%. На відміну від 70-х років, коли середньорічні темпи приросту експорту та імпорту НРК склали 10,2 і 15,0%, у 80-ті роки мала місце стагнація зовнішньої торгівлі (експорт зменшився до 0,6%, імпорт - до 1,2%). Індекс умов торгівлі цих країн протягом 80-х років знизився на 23 пункти. Різке скорочення чистих надходжень прямих приватних іноземних інвестицій та експортних кредитів супроводжувалося практичним припиненням надання найменш розвинутим країнам комерційних кредитів.
Зовнішня орієнтованість мінерально-сировинного й продовольчого секторів економіки НРК зумовлює важливу роль зовнішньоекономічних зв'язків у господарському розвитку цих країн. Частка експорту у ВНП всіх НРК в 1989 р. становила 9%, а імпорту - 18%. У таких країнах, як Ботсвана, Мавританія, Мальдівські Острови, більше 2/5 ВНП вивозиться за кордон. Для сировини ця частка значно вища: вивозиться в середньому близько 70% валового продукту гірничодобувної промисловості, понад 80% продукції експортних галузей сільського господарства (кава, какао-боби, бавовна, спеції, арахіс тощо).
За останні два десятиріччя (1971- 1990 pp.) у структурі зовнішньоторговельного обміну НРК сталися помітні зрушення. Частка готових промислових виробів в експорті підвищилась із 12,9 до 34,9%, мінеральної сировини - з 7,6 до 12,6%, палива - з 8,4 до 8,9%. Проте питома вага продовольчих товарів зменшилася з
Loading...

 
 

Цікаве