WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка найменш розвинутих країн - Реферат

Економіка найменш розвинутих країн - Реферат

близько 75% від загального обсягу споживаної енергії проти 25% по всій групі країн, що розвиваються. Це лягає важким тягарем на навколишнє середовище, викликає зростання процесів збезліснення і опустинювання (Африка), зменшує ресурсний потенціал для ліквідації бідності та злидарства у найменш розвинутих країнах.
ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ РИНКОВОГО РЕФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІКИ НРК
Досвід економічного розвитку багатьох НРК показав неефективність державного господарювання та низьку результативність урядової макроекономічної політики. У багатьох з них масштаби державного втручання в економіку істотно перевищували можливості держави здійснювати ефективне господарське регулювання й управління. Субсидіювання державних підприємств стало не тільки важким тягарем для бюджету, а й фактором дестабілізації фінансової системи.
Диспропорції у системі ціноутворення та збуту підривали економічні стимули для розвитку виробничих секторів. Найбільше від адміністративних деформацій цін страждало сільське господарство НРК. До початку 80-х років воно зазнавало великих втрат у результаті неефективної цінової і збутової політики, що обмежувала прибутки аграрних виробників. Політика ціноутворення на сільськогосподарську продукцію здійснювалась у формі низьких цін виробників і надмірно високих податків на сільськогосподарський експорт. У результаті таких деформацій внутрішні "умови торгівлі" змінювалися на користь обробної промисловості за рахунок аграрного сектора. Наслідки деформації цін для сільськогосподарського виробництва ще більше посилювалися неефективним функціонуванням державних збутових організацій - традиційних монополістів у торгівлі аграрною продукцією.
Все це зумовило необхідність ринкового реформування економіки НРК. У 80-ті роки країни одна за одною (звичайно, при зовнішній фінансовій підтримці) починали проводити економічні реформи їх основною метою стало усунення економічних диспропорцій та відновлення умов для стійкого довгострокового росту. Хоча характер, зміст і послідовність реформ були неоднаковими у різних країнах, проте повсюдно процес реформування зорієнтований на активізацію ринкових механізмів у господарському розвитку. Реструктуризація та приватизація державних підприємств, підвищення значення приватного підприємства, усунення внутрішніх та зовнішніх обмежень для конкуренції, фінансова лібералізація і структурна перебудова економіки - такі головні напрями ринкових реформ в НРК.
Процес реформування державного сектора господарства у цих країнах йде трьома шляхами: реструктуризація, приватизація та ліквідація. Усі державні підприємства поділяються на такі категорії: 1) життєздатні або потенційно життєздатні; 2) нежиттєздатні, збереження яких, однак, важливе із соціальних чи інших причин; 3) нежиттєздатні підприємства, збереження яких не має великого значення.
Щодо першої категорії підприємств вирішення проблеми реформування полягає в реструктуризації, тобто у зміні структури підприємства з метою підвищення його ефективності. Після цього підприємство або продовжує функціонувати як державне, або підлягає приватизації.
Друга категорія підприємств утворює так званий стратегічний сектор (транспорт, зв'язок, електроенергетика та водопостачання), де втручання держави вважається надзвичайно важливим або пріоритетним. Подібні підприємства перебувають у державній власності, але за умови їх адаптації до управлінської та фінансової дисципліни на ринкових засадах. Передбачається, що такий підхід до управління цими підприємствами приведе до скорочення експлуатаційних витрат, послабить тиск на державний бюджет, підвищить якість послуг у сфері економічної та соціальної інфраструктури.
Практика показала, що комерціалізація державних підприємств часто пов'язана з ростом тарифів на послуги. Так, танзанійська залізнична корпорація після отримання статусу
комерційного підприємства у травні 1991 р. вдруге підвищила тарифи. В результаті на початку 1992 р. всі тарифи на вантажні та пасажирські перевезення у Танзанії збільшились на 70%.
Щодо третьої категорії підприємств, то деякі НРК обрали варіант їх повної приватизації або ліквідації, в той час як інші вирішили поновити й модернізувати ці підприємства напередодні приватизації. Продати у приватну власність рентабельні державні підприємства простіше для держави та вигідніше для скарбниці. У Бангладеш, наприклад, реструктуризація державних підприємств одночасно розглядається як попередня умова будь-якої операції по приватизації.
Приватизація є одним із основних важелів підвищення ролі приватного сектора у господарському житті. Вибіркове припинення діяльності державних підприємств, багато з яких були монополістами в економіці, створює умови для розвитку конкуренції та ліквідації деформації у системі ціноутворення.
У загальному контексті ринкових перетворень приватизація виконує роль своєрідного каталізатора докорінної зміни відносин власності, контролю й управління. Серед методів приватизації в НРК можна виділити такі: а) публічні торги з використанням фондових бірж; б) продаж державних акцій чи активів приватним інвесторам; в) купівля підприємств робітниками або управлінським апаратом; г) збільшення капіталу без публічного акціонування.
Завдяки публічним торгам досягається чимало соціальних цілей. Найважливішими серед них є передача права власності у приватні руки та участь у приватизації широких верств населення. Демократизація акціонування капіталу спрямована на забезпечення доступу до державного майна всіх громадян країни, а не тільки місцевих підприємців чи Іноземних фінансових груп. Дотепер цей метод приватизації, який передбачає існування національних фондових бірж, використовувався тільки в двох НРК - Бангладеш і Гамбії. Для реалізації згаданої процедури у Гамбії довелося створювати спеціальну фондову біржу.
Найчастіше в НРК використовується метод продажу акцій або активів держави приватним покупцям, оскільки порівняно з публічними торгами його підготовка та здійснення не такі складні. Акціїпропонуються партіями, а активи розпродуються на торгах. Ці процедури здійснюються у контексті реорганізації або розукрупнення державних підприємств. Зазначений механізм застосовується в Того, Малі, Непалі, Бутані, Замбії, Заїрі та інших країнах. При реалізації цього методу виграють крупні покупці, багато з яких є іноземцями.
Купівля підприємств робітниками, службовцями або управлінським апаратом, що поширено в розвинутих країнах з ринковою економікою, у найменш розвинутих країнах практикується досить рідко у зв'язку з обмеженими фінансовими ресурсами індивідуальних покупців. Серед НРК цей метод застосовувався лише в Бангладеш, та й то в інший спосіб, ніж у розвинутих державах. Тут передача прав власності робітникам розглядалась як допоміжний засіб реструктуризації державного сектора.
Однією із сприятливих можливостей для залучення приватного капіталу є збільшення обсягу капіталу без участі основного державного акціонера. Однак неадекватна капіталізація державних підприємств в НРК (низька чиста вартість капіталу порівняно з експлуатаційними збитками або прибутками) часто перешкоджає застосуванню цього методу приватизації.
Поява сильного підприємницького сектора в НРК потребує створення відповідних механізмів кредитування та сприятливого фінансового середовища. Серйозною перешкодою на шляху збільшення обсягів кредитування приватних підприємств є відсутність єдиної фінансової системи, що допомогла б ефективно мобілізовувати й розподіляти кошти. Грошові
Loading...

 
 

Цікаве