WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Господарські еволюції й політика країн південної Азії - Реферат

Господарські еволюції й політика країн південної Азії - Реферат

проблемністю: сільського господарства, промисловості, кредитно-фінансової та банківської сфер, а також світогосподарських зв'язків.
Сільськогосподарське виробництво продовжує переважати у структурі ВНП. Як відомо, згідно з існуючою класифікацією Індія належить до аграрно-індустріальних, а її сусіди по субконтинентові - до аграрних країн. В аграрному секторі зайнято від половини до 3/4 економічно активного населення країн Південної Азії. Частка продукції сільського господарства у ВНП ранжирується від 25- 35% в Індії, Шрі-Ланці, Пакистані, Бангладеші до повної переваги у Бутані, Мальдивах, Непалі.
Переважаючі позиції цього сектора економіки зумовлюються його вирішальною роллю у досягненні продовольчої безпеки: як "поглинача" надміру працездатного населення, у ресурсно-товарному насиченні виробництва, ринку та експорту, а також як головного джерела валютних надходжень. Життєва значущість цього сектора у соціально-економічному житті дуже істотно послаблює загальну тенденцію до зниження його частки у ВНП.
Аграрно-індустріальні перетворення проводились і сьогодні здійснюються у різних формах: політико-майнові (перерозподіл прав власності на землю, диверсифікація форм земельної власності та земельного користування); як продовження програм "зеленої революції" (варте уваги, наприклад, те, що в країнах Південної Азії 3/4 посівів під пшеницю зайняті високоврожайними сортами); державна підтримка сільськогосподарського виробництва, як матеріально-технічного (машинами, міндобривами, зрошенням тощо), так і економічного характеру (пільгове кредитування і субсидування переробки, зберігання, збуту, в тому числі на експорт продукції й т. ін.).
Найбільш комплексно аграрно-індустріальні перетворення здійснюються в Індії. Тут "зелена революція" перетнула своє 25-річчя. Продовольча проблема вирішується за рахунок інтенсивних факторів: підвищення врожайності та агротехнічного рівня, поліпшення якості продукції, а також шляхом збільшення оброблюваних площ.
Створені загальнонаціональні буферні запаси зернових, мінімізоване постачання харчової сировини з-за кордону. Діє чимало пільг центрального бюджету країни сільському господарству, знижене імпортне мито на ввезення для цього сектора машин і обладнання.
Інші країни регіону (у меншій мірі Пакистан) вимушено продовжують значний імпорт продовольчих контингентів. Прийняті тут програми перетворень не привели до істотних змін у архаїчній структурі, вирішенні проблем відсталості цього господарського сектора.
У промисловості країн ПА, на відміну від сільгоспсектора, процеси індустріалізації набули значно більшого розвитку' Під час них були знову створені великі підприємства, цілі галузі, потужні державні сектори економіки. Наприклад, чимало галузей створеного в Індії промислового комплексу посідає позиції лідера серед країн світу, що розвиваються, у тому числі перше місце по видобутку вугілля, виробництву мінеральних добрив, бавовняних тканин, тваринних і рослинних жирів, рису, молока, чаю; друге місце по виробництву електроенергії та видобутку залізної руди, виробництву цукру; третє - по виплавленню сталі й видобутку марганцевої руди. Країна виробляє власні види ЕОМ, обладнання для атомних електростанцій, космічні супутники тощо.
У протилежність процесам індустріалізації Індії, де наголос робився на розвиток базових галузей, випуску засобів виробництва, в Пакистані політика анклавного промислового розвитку була сфокусована на виготовлення предметів праці у галузях легкої та харчової промисловості, а також ВПК. Інші держави регіону у реалізації своїх програм індустріалізації виходили головним чином не з побажань, а з можливостей для практичного досягнення мети. Промисловість в цілому залишилася в підлеглому становищі. Частка її продукції у ВВП коливається у межах від 6 (Мальдиви) до 25% (Індія). Переважно екстенсивний характер промислового росту без адекватного врахування інтенсивних факторів і тенденцій у МПП призвів до низької конкурентоздатності продукції; адаптованості до середньої, а не до вищої технології, до речової, а не технологічної кооперації національного виробничого капіталу з ТНК.
Кредитно-фінансова й банківська сфери в економіці країн ПА відіграють роль регулятора і мобілізатора внутрішніх резервів розвитку. В Індії практично всі великі фінансові установи належать державному секторові. Головний банк країни - Резервний - забезпечує традиційні функції Центральної банківської установи. Операції з обіговим капіталом і торгово-посередницькі функції забезпечують комерційні банки. З функціонуючих у країні 273 таких банків (222 з них - державні) керівна роль належить 28, у тому числі "Сентрал Бенк оф Індія" (найбільший банк ПА та ПСА), "Стейн Бенк оф Індія", "Пенджаб Нешнл Бенк", "Бенк оф Індія", "Бенк оф Барода" та ін.
Для того, щоб інвестувати в Індію, функціонують численні спеціалізовані фінансові установи - "Інститути розвитку". Це урядові агентства, державно-приватні банки розвитку, державні інвестиційні корпорації, приватні інвестиційні будинки, комерційні організації, їхня роль істотно зросла у 80- 90-ті роки, коли зміни пріоритетів у новій економічній політиці привели до зменшення масштабів державного субсидування і пільгового фінансування об'єктів індустріалізації. Варто звернути увагу на незначну кількість представництв іноземних банків - в Індії їх всього 21. В інших країнах субконтиненту кредитно-фінансові та банківські сфери економіки значно диверсифіковані, слабші в них і позиції держави. Так, банки - лідери Пакистану - "Хабіб Бенк", "Юнайтед Бенк", "Нешнл Бенк оф Пакістан" входять до найбільших фінансово-промислових груп країни.
У структурі світогосподарських зв'язків головною проблемою для країн ПАлишається все ще невелика роль зовнішньої торгівлі, міжнародної кооперації, нових форм зовнішньоекономічних відносин. На відміну від НІК ПСА з їхньою зовнішньою спеціалізацією, країни ПА лише намагаються подолати традиційну внутрішню спеціалізацію.
Таку спеціалізацію характеризує випуск традиційних товарів здебільш масового попиту, які мають недостатню конкурентну здатність на світових ринках таких важливих показників, як якість та новизна моделі. Так, у експортній номенклатурі Індії та Пакистану переважають вироби обробних галузей промисловості, але це головним чином товари легкої (текстиль, прядиво, одяг, тканини), харчової промисловості (чай, цукор, рис, прянощі), сільського господарства та морепродуктів. На продукцію машинобудування і хімічної індустрії припадає не більш однієї п'ятої обсягу експорту. Варте уваги те, що Індія відіграє роль провідного у світі продуцента коштовного каміння та ювелірних виробів, а Бангладеш і Пакистан - центри еміграції (експорту) робочої сили.
Структура імпорту відображає сильну залежність країн ПА від зовнішніх джерел нафти і нафтопродуктів, машино-технічної продукції, інвестиційної номенклатури, продовольства.
Очікують свого більш ефективного наповнення прийняті у межах нової економічної політики програми з:
нарощування товарообігу, модернізації і диверсифікації експорту, підвищення його міжнародної конкурентоспроможності;
сприяння Індустріалізації шляхом пільгування імпорту сучасного обладнання, матеріалів, компонентів;
стимулювання тенденцій раціонального імпортозаміщення;
використання нових для регіону форм МПП (зони "вільної торгівлі", міжнародні тендери, будівництво об'єктів "під ключ" на компенсаційній основі, лізинг обладнання тощо).
На відміну від інших регіонів світу країни південноазіатського субконтиненту поки що недостатньо залучені до міжнародних господарсько-інтеграційних угруповань та організацій.
Loading...

 
 

Цікаве