WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Особливості економічного розвитку В'єтнаму й Лаосу - Реферат

Особливості економічного розвитку В'єтнаму й Лаосу - Реферат

провідних держав, а й від сусідів по регіону - НІК Східної та Південно-Східної Азії.
Процес перебудови, який почався у колишньому СРСР стимулював пошуки азіатськими соціалістичними країнами нового курсу економічного розвитку. Як результат був обраний більш спокійний, китайський варіант оновлення економіки, який передбачає проведення радикальних реформ для розбудови економіки за умови зберігання в цілому традиційного політичного механізму. Здійснення господарської реформи за цим варіантом включає:
- створення рівних умов розвитку для всіх укладів з передачею більшості нерентабельних державних підприємств у приватну або змішану власність;
- передачу землі в довгострокову оренду;
- скасування дотаційного механізму та перехід до управління головним чином за рахунок використання податкових, фінансово-кредитних методів, відмову від директивного планування;
- загальну лібералізацію внутрішнього ринку та впровадження політики сприяння іноземним інвестиціям.
Розробляючи нові концепції соціально-економічного розвитку, соціалістичні країни Південно-Східної Азії намагалися використати досвід нових індустріальних держав Азії, особливо Південної Кореї, яка досягла значних результатів у соціально-економічному розвиткові за досить короткий історичний строк.
Перебудова господарської системи у В'єтнамі та Лаосі почалася 1988 р. І вже через три-чотири роки було досягнуто помітних результатів. Особливо це стосується В'єтнаму, де за цей час вдалося скоротити темпи інфляції із 1000% у другій половині 80-х років до 16- 17% у 1992 р. За два рокинаситили ринок різноманітною споживчою продукцією (національною та імпортною).
У 1992 р. приріст ВНП склав 6% промислового виробництва, - 12,2, сільськогосподарського - 4,2%. Особливо швидко зростало виробництво продовольчих культур: 1985 р. воно дорівнювало 18 млн т, а 1991 р. - 21,7 млн т. Це дало змогу забезпечити внутрішні потреби і вперше за 50 років експортувати рис, в середньому 1,5 млн т щорічно, а в 1992 р. було експортовано - 2-2,5 млн т. Внаслідок цього В'єтнам посів третє місце по експорту рису. Для порівняння скажемо, що наприкінці 70-х років було імпортовано 5 млн т рису. В'єтнам став перспективним торговим партнером - у 1991 р. експорт склав 2 млрд дол. І такі темпи зростання експорту - 40- 50% у рік були притаманні В'єтнаму протягом п'яти років. У 1992 р. експорт на 15% перевершував імпорт, тобто вперше зовнішньоторговельний баланс не був зведений з дефіцитом.
Будучи багатими на природні ресурси, В'єтнам та Лаос експортували насамперед саме їх. В'єтнам - сиру нафту (нафту почали видобувати у В'єтнамі в 1986 p., а в 1991 - її добували вже 4 млн т, що перевершувало внутрішні потреби). За прогнозами, у 2000 р. добовий видобуток нафти буде складати до 100 тис. т, що виведе В'єтнам у число середніх за загальносвітовими критеріями виробників нафти. Інколи В'єтнам називають другим "Кувейтом": натуральний каучук, кам'яне вугілля, чай, натуральний шовк, олово - його багатство. Природні багатства Лаосу - це чорні та кольорові метали, вугілля, нафта, коштовне каміння, а найголовніше - ліс.
У соціалістичних країнах Азії вживають заходів для стимулювання інвестицій. 1987 р. у В'єтнамі, зокрема, був прийнятий закон про іноземні інвестиції - за оцінками спеціалістів, найбільш сприятливий для вкладників капіталу, бо дає змогу навіть створювати підприємства, які повністю належать вкладникам.
До 1991 р. В'єтнам підписав угоди із 30-ма країнами про створення спільних підприємств зі статутним фондом у 2,3 млрд дол. Якщо така тенденція зберігатиметься, то обсяг іноземних інвестицій у В'єтнамі може досягати до 2000 р. 12 млрд дол., що за рахунками МВФ буде достатньо для того, щоб наблизитися до рівня економічного розвитку країн АСЕАН. Іноземні інвестиції вкладаються здебільшого в галузі, які потребують високого технічного обладнання і випускають продукцію, що експортується. А це - добування та розвідка нафти, газу, будівництво нафтопереробних заводів, підприємств з виробництва азотних добрив, фармацевтичних фабрик, видобування залізної руди, бокситів, виробництва натурального каучуку, чаю, кави.
1988 р. був прийнятий досить ліберальний інвестиційний закон у Лаосі. Іноземні інвестиції за цим законом повинні йти у лісове господарство, деякі галузі легкої промисловості, сферу обслуговування. Правда, існують перешкоди для притоку іноземних капіталовкладень в Лаос, бо відчувається нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, слабкість інфраструктури та транспорту, недостатність правових гарантій, "плаваючі" ставки податків, засилля бюрократії. Але все-таки до березня 1991 р. у Лаосі схвалено 116 інвестиційних проектів на загальну суму в 157,5 млн дол., хоч і не всі вони реально функціонують.
Одним із найбільш пріоритетних напрямів економічної політики стає створення вільних економічних зон. Перша вже з'явилася на півдні В'єтнаму, в районі Хошиміна, планується створення їх у Ханої, Хайфоні, Донангу.
Найголовнішими інвесторами економіки В'єтнаму в 1992 р. були Тайвань, Сингапур, Франція, Німеччина, економіки Лаосу - Таїланд.
Саме ці досягнення дали змогу спеціалістам говорити про "в'єтнамське економічне чудо", оптимістично оцінювати перспективи розвитку Лаосу, прогнозувати, що здійснення індустріалізації, яка повторює шлях, пройдений країнами АСЕАН, допоможе їм увійти в систему міжнародного поділу праці.
Loading...

 
 

Цікаве