WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Роль іноземного капіталу та ТНК у промисловому розвитку нових індустріальних країн (НІК) південно-східної Азії - Реферат

Роль іноземного капіталу та ТНК у промисловому розвитку нових індустріальних країн (НІК) південно-східної Азії - Реферат

належать харчова, металообробна промисловість, виробництво простої електроніки і іграшок, хімічних волокон та фанери. Це пов'язано з тим, що у Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі, Сінгапурі рівень заробітної плати значно вищий, ніж у НІК "другої хвилі", а тому для них стає недоцільним розвиток трудомістких виробництв. Відбувається підвищення "якості" їх спеціалізації, увага концентрується на розвитку капітало- та наукомістких виробництв. Водночас країни Асоціації починають виконувати їхні функції у міжнародному поділі праці. Не випадково частка текстильної та швейної промисловості в загальному обсязі японських нагромаджених інвестицій у НІК Далекого Сходу в 70-х роках збільшилася з 24 до 11%, а в країнах Асоціації (без Сингапуру) - з 10 до 23%.
Важливими інвесторами субрегіону стають Гонконг, Тайвань, Сингапур. Порівняно висока питома вага цих держав у загальному обсязі іноземних інвестицій у країни Південно-Східної Азії значно пов'язана з діяльністю китайської ділової общини - особливої регіональної групи китайського капіталу.
Вирішальну роль у формуванні промислово-експортної спеціалізації країн Південно-Східної Азії відіграли ТНК. Власне створення експортного потенціалу НІК було зумовлене виходом ТНК за межі держав, до яких вони належать, і активним переміщенням у НІК трудо-,енерго- і матеріаломістких, екологічно небезпечних виробництв, а також виробництва масової споживчої продукції, яка відпрацювала свій життєвий ресурс у промислове розвинутих країнах.
На думку спеціалістів, найбільш повне уявлення про механізм формування стратегії ТНК щодо експортної спеціалізації НІК дає теорія "життєвого циклу" продукту, яка розроблена на початку 60-х років відомим американським економістом Р. Верноном. Відповідно до цієї теорії, на третій стадії "життя продукту" - стадії зрілості - коли вже налагоджене поточне виробництво, а подальші вкладення капіталу виявляються неефективними, значного зниження витрат виробництва можна досягти, а відтак і продовжити "життя продукту", лише за рахунок перенесення його в країни, що розвиваються. Це зумовлено різницею в оплаті праці в країнах, які приймають ТНК, та в державах їхнього базування. Першими переносити виробництва в НІК почали американські ТНК в середині 60-х років.
Для приймаючих країн політика ТНК виявилася вигідною, оскільки давала змогу одержувати відносно сучасну техніку й технологію, диверсифікувати однобоку структуру експорту, одержувати додаткове джерело іноземної валюти. Тому для залучення іноземного капіталу і ТНК національні уряди почали створювати експортно-виробничі зони, які з часом перетворились у "світові фабрики" виробництва взуття, одягу, текстильних виробів, напівфабрикатів та вузлів для автомобільної, машинобудівної та інших галузей промисловості.
Проникнення в економіку НІК Південно-Східної Азії ТНК почали з галузей легкої промисловості, де виробництво трудоінтенсивне і можна швидко одержати віддачу внаслідок високої швидкості обороту капіталу. Тому й зараз текстильна, швейна, взуттєва промисловість виявляються практично найрозвинутішими серед галузей обробної промисловості в НІК і дають від 6 до 16% додаткової вартості, створеної галузями обробної промисловості і стільки ж доходів від експорту товарів. Але найбільш міцні позиції у цих галузях мають японські та американські ТНК. Наприклад, у Малайзії 15 японських текстильних ТНК контролюють 80% виробництва галузі. Серед них такі, як "Торей", "Тойобо", "Юнітіка", "Канебо" та ін.
У 70-х роках у НІК Південно-Східної Азії розпочали завозити виробництва електронних та електротехнічних виробів. Перші філіали американських електронних компаній були створені в країнах і територіях Східної Азії у 50- 60-х роках. Вони спеціалізувалися на складанні транзисторів, діодів, а потім і простих інтегральних схем. Але ті ланки технологічних ліній, які потребували основних капітальних витрат, кваліфікованої робочої сили, як і раніше, розташовувалися в США. Зараз же не тільки в Південній Кореї, Тайвані, Гонконзі та Сингапурі, а й у країнах Південно-Східної Азії створена розвинута експортно-промислова база випуску експортних компонентів побутової електроніки, телекомунікаційного обладнання. Серед країн з ринковим господарством Малайзія стала третім виробником напівпровідників. Таїланд перетворився на важливий центр випуску інтегральних схем. Але і в цих галузях домінують ТНК США та Японії, які фактично створили галузі в АСЕАН: IBМ, Дженерал електрік, ІТТ, Х'юлетт Паккард, Мацусіта-Денкі, Тосіба, Акаі, Соні, Шарп. Західноєвропейські ТНК також досить широко представлені в Південно-Східній Азії: Роберт Бош, Філіпс, Еріксон, Оліветті.
У 70-х роках в країнах Асоціації почало розвиватися автомобілебудування, при цьому здійснився поступовий перехід від складання автомобілів до їх виробництва. Уряди Цих держав створювали різні стимули для розвитку місцевих виробництв по виготовленню комплектуючих виробів Для транспортного машинобудування. У створенні автомобільних підприємств активну участь брав капітал промислово розвинутих держав, домінують же японські ТНК.
Значними виробниками й експортерами автомобілів стали Малайзія та Таїланд. Але їхні автомобільні компанії не можна повністю назвати національними, бо це спільні підприємства із західними ТНК, або їхні філіали, асоційовані компанії. Так, в акціонерному капіталі провідної малайзійської автомобільної корпорації "Персусахаан отомо-біл насіонал" по 15% акцій належать японським ІНК "Міцубісі мотор" та "Міцубісі корп".
Можливо, не такі інтенсивні, але подібні процеси включення країн Південно-Східної Азії до МПП відбувалися і в інших галузях: приладобудуванні, хімічній, агрокосмічній промисловості.
Loading...

 
 

Цікаве