WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Роль іноземного капіталу та ТНК у промисловому розвитку нових індустріальних країн (НІК) південно-східної Азії - Реферат

Роль іноземного капіталу та ТНК у промисловому розвитку нових індустріальних країн (НІК) південно-східної Азії - Реферат


Реферат
на тему
Роль іноземного капіталу та ТНК у промисловому розвитку нових індустріальних країн (НІК) південно-східної Азії
Характерною рисою індустріалізації НІК є активна роль у ній іноземного капіталу та ТНК. Хоча в цих країнах протягом 50-80-х років поступово збільшувався обсяг внутрішніх заощаджень, цього було недостатньо для вирішення тих завдань, які стояли перед ними, - створення сучасної обробної промисловості, подолання економічної відсталості в цілому.
Масштаби використання іноземного капіталу в ході промислового розвитку в окремих країнах значно відрізняються, що залежить від багатьох причин внутрішнього та зовнішнього характеру. Серед них виділимо здатність окремих країн мобілізувати необхідні фінансові кошти, що залежать від розвитку економіки в цілому, наявність природних ресурсів, розвинутості перерозподільчих систем, умов реалізації експортних товарів на світовому ринкові тощо. Розміри використання іноземного капіталу залежать і від характеру завдань, які вирішуються в ході розвитку держави. Але все-таки вони здебільшого залежать від прагнення країн-експортерів капіталу вкладати фінансові кошти в той чи інший регіон.
В останні десятиріччя країни Південно-Східної Азії перетворилися на особливо привабливий об'єкт для вкладень капіталу. Субрегіон став місцем перехрещення політичних інтересів провідних промислово розвинутих держав, Що породжує прагнення закріпитися в ньому економічно. З економічної точки зору важливо також те, що у 80-х роках країни, що розвиваються, не зіткнулися з труднощами при виконанні зовнішніх боргових зобов'язань (тільки на Філіппінах проблема заборгованості перетворилася в боргову кризу, 1983 р. уряд Філіппін змушений був звернутися до кредиторів з проханням про реконструкцію боргу). Тому становище в даних країнах, за винятком Філіппін, з точки зору привнесення капіталу в цілому, оцінювалося кредиторами як відносно безпечне.
Для країн, що розвиваються, характерні порівняно великі розміри внутрішнього ринку, відносно сприятливі умови для створення ефективних експортоорієнтованих промислових підприємств: держави мають багаті природні ресурси (особливо Індонезія та Малайзія), порівняно дешеву робочу силу, добре кваліфіковану на рівні як виробничого, так і управлінського персоналу. Рівень заробітної плати в НІК "другої хвилі" значно нижчий не тільки від промислово розвинутих держав, а й від НІК Східної Азії. Уявлення про рівень заробітної плати в окремих країнах і територіях Азії дають наступні дані (1990 p., в дол.):
Важливим виявляється й те, що порівняно розвинуті країни субрегіону мають відносно високий рівень подушевого доходу, демонструють стабільні й високі темпи економічного розвитку, мають добре розвинуту виробничу інфраструктуру. А головне - уряди країн Південно-Східної Азії проводять комплексну, послідовну політику стимулювання капіталовкладень (внутрішніх і зовнішніх) у ті галузі економіки, де вони можуть забезпечити найбільшу віддачу. Рішуче проводиться боротьба з бюрократизацією системи управління. Наприклад, у Малайзії кожний вкладник капіталу може поскаржитися на невиправдані затримки й штучні проблеми безпосередньо голові уряду. Створюються експортно-виробничі зони, зони вільної торгівлі, де інвесторам надаються податково-фінансові преференції. Від 1986 р. компанії, які здійснюють капіталовкладення у важливі та перспективні галузі, одержують "піонерний статус", який дає право на звільнення від 35% прибуткового податку (а інколи й на 100%), від 4% податку на розвиток. Ці пільги надаються на період від п'яти до десяти років, а як виняток - продовжуються й надалі. Наприклад, на о. Лабуан (Малайзія), який був перетворений на сховище від податків, вони ліквідовані повністю.
Іноземний капітал надходив у НІК Південно-Східної Азії в позичковій та підприємницькій формі. У 1990 р. питома вага позичкового капіталу складала понад 78% (тоді як у 1981 р. - 87%) від загального обсягу фінансових коштів, які надійшли в країни, що розвиваються. Сюди належить і так звана "офіційна допомога розвитку" - 42,5% від загального обсягу фінансових коштів, надання якої покликане сприяти створенню оптимальних умов для ефективного функціонування приватного капіталу. Взагалі простежується певна послідовність у просуванні позичкового капіталу в країни, що розвиваються. Спочатку це державна допомога розвиткові, потім кредити на здійснення великих інвестиційних проектів, тоді експортні кредити і, нарешті, кредити й позики на сплату зовнішньої заборгованості.
Щодо НІК Швденно-Східної Азії, то у 80-ті роки позичковий капітал брав участь у створенні промислової інфраструктури: він надходив як по приватній, так і по державній лінії на дво- та багатосторонній основі на пільгових і комерційних умовах. Головними донорами позичкового капіталу були США та Японія.
Але хоч загальний обсяг позичкового капіталу значно перевершував розміри прямих іноземних інвестицій, які надходили до НІК Південно-Східної Азії, саме на їхній основі значно сформувалися напрями участі НІК у регіональному та взагалі міжнародному поділі праці. Нижче наводяться дані про загальний обсяг нагромадження прямих інвестицій у країнах ПСА у 1980- 1989 pp. (млн дол.) та їхніх головних інвесторів:
Головними іноземними інвесторами в регіоні стали США та Японія, менше західноєвропейські країни - Великобританія, Німеччина. Але більшу роль починають відігрвати "перехресні" інвестиції НІК Східної та Південно-Східної Азії. Основна частина їхнього загального обсягу припадає на капіталовкладення НІК Східної Азії в економіку країн Асоціації, що пов'язано з переміщенням сюди частини технологічно простих і трудомістких підприємств. До таких галузей
Loading...

 
 

Цікаве