WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка країн близького та середнього сходу - Реферат

Економіка країн близького та середнього сходу - Реферат

дол. проти 20 дол. на початку року. В реальних цінах це було навіть нижче, ніж 20 років тому, до першого "нафтового шоку". Ринок виявився перенасиченим паливом. Фахівці вважають, що почалася справжня нафтова війна, учасниками якої, з одного боку, стали Норвегія та Великобританія, які видобувають її в Північному морі, а з іншого - Саудівська Аравія й інші арабські країни, які, незважаючи на значні збитки від зниження цін, не тільки форсують видобуток нафти, а й збільшують її продаж із старих запасів.
ОПЕК внаслідок повної неспроможності контролювати стан нафтового ринку відмовилася від будь-яких спроб обмежити видобуток нафти країнами-членами організації.
Це рішення було ухвалене під час переговорів про зняття економічних санкцій з Іраку. Фактично ОПЕК відмовилась від своєї головної функції - визначення системи квот, з допомогою якої традиційно намагалася вплинути на ціноутворення.
Значне і досить тривале зниження цін на нафту призвело до скорочення експортних нафтових прибутків і змусило ці країни вперше в своїй нафтовій історії пристосовуватися до нових фінансових можливостей, їхні фінансові ресурси перестали здаватися необмеженими. Якщо прийняти рівень доходів від вивозу нафти в 1981 р. за 100%, то в 1986 р. він знизився в Саудівській Аравії до 18,0%, ОАЕ - ,до 32,4, Кувейті - до 42, Катарі - до 30,2%.
Внаслідок високої залежності відтворювального процесу нафтовидобуваючих країн Близького та Середнього Сходу від нафти значно зменшилися всі державні доходи. Наприклад, в ОАЕ із 1982 - 1983 pp. по 1985 - 1986 фінансовий рік вони скоротилися на 56, Саудівській Аравії - 32%. Тому уряди цих країн почали рішуче скорочувати державні витрати: за цей період вони знизилися відповідно на 66 і 43%. Аналогічні процеси сталися і в інших нафтовидобуваючих країнах регіону. Фактично всі статті державних бюджетів скорочувалися. Насамперед це стосувалося капіталовкладень у розвиток інфраструктури промисловості, житлового будівництва та місцевого господарства. Значно зменшилися витрати на забезпечення державних кредитних установ. Уряди намагалися скоротити обсяг державного субсидування відтворювального процесу та зупинити посилення його залежності від нафтових доходів, яке спостерігалось у 70-х - на початку 80-х років. Тим самим намагалися подолати затратний механізм відтворення.
Держава діяла при цьому в усіх напрямах: скорочувала обсяг підрядів на нове будівництво та стримувала старе, зменшувала субсидування цін, знижувала рівень життя населення, намагалася збільшити державні доходи, не пов'язані з видобутком та експортом нафти.
У 1984 - 1985 pp. у Саудівській Аравії, наприклад, вперше після 1972 р. було підвищено тарифи на електроенергію та воду, знижено офіційні закупівельні ціни на пшеницю. Пробували відновити податкову базу державних бюджетів, зруйновану у 70-ті роки, у 1988 р. скоротились витрати навіть у тих сферах економіки, які раніше були недоторканими: асигнування на оборону, охорону здоров'я, соціальний розвиток. Щоб поновити доходну частину бюджету, уряд країни вимушений був випустити облігаційні позики в обсязі 8 млрд дол. та значно підвищити імпортні мита - вище 7%. Але економічні заходи, спрямовані на зменшення залежності процесу відтворення і рівня життя від державних витрат, були обмеженими та несподіваними, що стало однією з причин появи в останні роки в нафтовидобуваючих країнах Близького та Середнього Сходу такого явища, як дефіцит державних бюджетів.
Необхідність регулювати баланс поточних операцій вимагала стримати імпорт, а саме: запровадити його оподаткування, протекційні заходи відносно місцевої промисловості, девальвацію національної валюти. З іншого боку, поліпшити платіжний баланс країни регіону намагались за рахунок диверсифікації експорту, вивозу готових виробів.
СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ КРАЇН РЕГІОНУ
Стратегія економічного розвитку країн близького та середнього сходу протягом останніх трьох десятиріч передбачала структурну перебудову економіки з метою створення умов самопідтримуваного росту і формування механізму розширеного відтворення.
У 60-ті роки економіка країн регіону базувалася на традиційних структурних співвідношеннях, які сформувалися ще в колоніальний період. Господарства країн, що розвиваються, відрізнялися від економіки розвинутих держав більш високою часткою галузей матеріального виробництва і менш розвинутою невиробничою сферою. Таке співвідношення зберігалося і протягом двох десятиріч вже незалежного розвитку. У 60-ті роки помітно змінилася структура суспільного виробництва в напрямі зменшення сільськогосподарського виробництва. Внаслідок цього його частка та питома вага промисловості у ВВП практично зрівнялася. В самій промисловості прискорено розвивалися одночасно обробна та видобувна галузі. Але переважне зростання нафтовидобутку спричинило в деяких країнах підвищення питомої ваги видобувних галузей і зберегло тим самим сировинну орієнтацію, характерну для колоніальної структури країн, що розвиваються.
У 70-ті роки основні зусилля країн Близького та Середнього Сходу, особливо нафтовидобуваючих, були, спрямовані на розвиток капіталомісткого виробництва. Провідна роль відводилася нафтогазовому комплексові, розвиток якого став головним напрямом індустріалізації вІракові, Саудівській Аравії, Кувейті, Катарі, Омані, ОАЕ. В цей час у регіоні з'явилися центри промислової переробки нафти, в тому числі в Абу-Дабі (ОАЕ), Саудівській Аравії, та мережа підприємств по стисненню природного газу в Катарі, Саудівській Аравії, Кувейті, Іракові, Сирії.
В інших країнах регіону - в Йорданії, Ємені, Сирії, Саудівській Аравії - посилився розвиток гірничовидобувних галузей, таких як видобуток фосфоритів, калійної та кухонної солі, гіпсу, мармуру, сировини для скляної та цементної промисловості, будівельного каменю, піску, глини, а також свинцево-цинкових та залізних руд. Внаслідок цього в цей період в загальному обсязі ВВП регіону зросла частка промисловості (з 43,4 до 57,2% ), яка в наступне десятиріччя, в період різкого падіння цін на паливо, знизилася (до 36,3% у 1990 p.). На сучасному етапі для нафтовидобуваючих країн Близького та Середнього Сходу характерна значна питома вага промисловості в ВВП: у 1990 р. вона коливалася від 37 в Іракові до 55- 56% в Омані, ОАЕ, Кувейті. Виняток у цій групі складає хіба що Іран - 14%. Частка промисловості у ВВП країн агропромислової групи значно нижча: від 20% у Сирії до 10% - в Лівані та 7% - в Йорданії.
На обробну промисловість у 1990 р. припадало 14,3% вартості ВВП країн регіону. Частка галузей обробної промисловості у створенні ВВП залишається невеликою, хоча протягом певного часу для цього сектора промисловості були притаманні досить високі темпи розвитку: 26% - у Туреччині, менше 5% - в Йорданії та Омані. Країни регіону прагнули мати відносно диверсифіковану структуру економіки і тому ще в 70-ті роки почали активно розвивати широке коло галузей обробної промисловості - металургію, металообробну, виробництво окремих видів машин та обладнання (переважно шляхом імпорту технології або необхідних механізмів та напівфабрикатів) для галузей легкої та харчової промисловості, а також предметів споживання, засобів транспорту, мінеральних добрив, цементу й інших будівельних матеріалів.
Нарощувалися промислові потужності шляхом створення окремих промислових підприємств або комплексів з широким виробничим циклом, спеціалізація яких була розрахована на розвиток та
Loading...

 
 

Цікаве