WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економіка країн близького та середнього сходу - Реферат

Економіка країн близького та середнього сходу - Реферат

переведення іноземними фірмами своїх прибутків за кордон тощо).
Економічна стратегія невеликих за територією та населенням нафтодобуваючих країн (наприклад, Бахрейну, Ка-тару, Кувейту) за своєю суттю була експортоорієнтованою і спрямованою на підтримку рівноваги між їхніми фінансовими ресурсами та реальними можливостями внутрішнього Ринку. Основні акценти при формуванні економічного потенціалу таких країн були зроблені на розвиткові нафтохімії, чорної та кольорової металургії, судноремонті, банківської системи. Зокрема Катар, який є визнаним експортером газу на світовий ринок (у 1979 - 1981 pp. він одержував а його рахунок 94% прибутків від експорту), саме в цей період збудував підприємства з виплавки сталі, щоб забез-печити надійне економічне зростання у постнафтовий період і послабити залежність від нестабільного та невідтворюваного джерела доходів. Або Кувейт, який вже у той період спеціалізувався на капіталізації нафтової ренти за кордон але не відмовився від створення галузей легкої промисловості та виробництва мінеральних добрив.
Такі великі нафтовидобуваючі країни, як Саудівська Аравія, ОАЕ та Оман, відмовившись від створення диверсифікованої економіки на зразок індустріально розвинутих країн Заходу, зосередили свої зусилля на вирішенні таких стратегічних завдань:
- зниження залежності від експорту сирої нафти шляхом пріоритетного розвитку експортоорієнтованих виробництв нафтопереробного та нафтохімічного профілю;
- проведення структурних змін в економіці для створення диверсифікованої економічної бази, надаючи особливу увагу при цьому промисловості, яка повинна забезпечувати переважно внутрішні потреби та сільське господарство.
І справді, реалізація урядом цих країн стратегії прискореного економічного розвитку й диверсифікації економіки у 1973 - 1981 pp. забезпечила створення відносно розвинутої транспортної виробничої і фінансової інфраструктури, появи значного промислового потенціалу, особливо у сфері нафтопереробки та нафтохімії, розвитку сучасних систем охорони здоров'я і освіти. Статистичні дані, що характеризують економічний розвиток цієї групи країн у 70-ті роки, підтверджують це. Так, у Саудівській Аравії в 1970 - 1982 pp. капіталовкладення у машинобудування та будівництво зросли в 46 разів, у виробництво електроенергії - 27 разів, опріснення води - у 30 разів. Вартість створеної за 1975 - 1985 pp. промислової бази становила 53 млрд дол., у країні існувало більше 2 тис. промислових підприємств.
За 1973 - 1981 pp. довжина автошляхів згаданої групи країн зросла у 3,8 раза, в тому числі з твердим (асфальтовим) покриттям - у 2,6 раза. Автомобільний парк у ці роки збільшився майже в чотири рази. Чисельність населення, охопленого різними формами навчання, збільшилася в 2,1, кількість вчителів - у 2,4 раза. Значних досягнень країни досягли в розвитку кредитно-фінансової інфраструктури.
Зміни в економіці нафтоекспортуючих країн Близького та Середнього Сходу позначилися на макроекономічних показниках розвитку, передусім на темпах зростання ВВП. Високі темпи росту ВВП, диверсифікація галузевої структури економіки були досягнуті у 70-х роках, в основному за рахунок видобутку нафти, зміни умов торгівлі (зростання цін на нафту) і значного розширення будівництва.
Обробна промисловість та сільське господарство у 70-ті поки забезпечили не більш ніж 57% приросту ВВП. Це свідчить про те, що в цей період нафтоекспортуючі держави ще не вийшли за межі першого етапу індустріалізації - створення інфраструктури, а також про низьку ефективність виробничих капіталовкладень.
Нафтовидобуваючі країни регіону продемонстрували затратний шлях розвитку, за якого високі темпи економічного розвитку були наслідком надмірних, необгрунтованих витрат. Реалізація амбіційних планів економічного розвитку призвела до створення нерентабельних виробництв, які не мали ринків збуту, до спорудження надто дорогих об'єктів (ультрасучасних аеропортів, палаців, культових споруд). Значна частина державних капіталовкладень (у Саудівській Аравії - до 40%), що використовувались у будівництві, спрямовувались в житловий сектор та на розвиток систем освіти й охорони здоров'я. Взагалі, держава в цих країнах брала на себе значну частину капітальних та поточних витрат приватного сектора, розподіляючи контракти на особливо сприятливих умовах, забезпечуючи пільгове фінансування, надаючи субсидії при виплаті рахунків за електроенергію, воду, сировину, паливо, практично повністю звільняючи приватний сектор від податків. Так, ціна на електроенергію для промислових споживачів у Саудівській Аравії складала від 1972 р. тільки 10 - 40% реальних витрат на Гі виробництво. В Кувейті покривалося приблизно дев'ять десятих витрат на виробництво електроенергії, в Катарі вода та електроенергія постачалися споживачам безкоштовно. Ціна на паливо для промислових підприємств У Саудівській Аравії була в чотири-п'ять разів нижчою від світового рівня, а офіційні закупівельні ціни на пшеницю, навпаки, у п'ять разів вищі. Взагалі, значні успіхи, досягнуті сільським господарством нафтовидобуваючих країн регіону (особливо Саудівською Аравією та Катаром), були пов'язані з широким субсидуванням виробничих витрат.
Нафтовидобуваючі країни Близького та Середнього Схо-ду протягом цього періоду підтримували високий рівень військових витрат - один із найбільших у світі. Саме 1980 р. такі витрати у ВВП Саудівської Аравії становили 16,6%, Омані - 19,7, Кувейті - 4,7, ОАЕ - 5,8%.
Таким чином значна частина нафтових доходів була витрачена на непродуктивні цілі, а прискорене економічне зростання у 70-ті роки не було наслідком реальних структурних зрушень в економіці країн регіону, тому залежність економіки віднафтових доходів не тільки залишалася, а й навіть посилилась.
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК В УМОВАХ ЗМЕНШЕННЯ НАФТОВОЇ РЕНТИ
Для третього етапу економічного розвитку близько-, середньосхідних країн стали характерними економічний спад та поява кризових явищ в економіці. Насамперед це зумовлено тенденцією до зниження світових цін на нафту Починаючи від 1982 р. ціна поступово зменшувалась, склавши у 1985 р. - 28 дол. за бар., і різко впала у 1986 р. д0 13,3 дол. за бар. Тобто зменшилась порівняно з 1981 р. більш ніж у 2,6 раза. Таке падіння світових цін спричинило різке зниження світового попиту на нафту, що стало результатом, з одного боку, реалізації в індустріальних країнах Заходу програм з енергозбереження і зменшення частки нафти в енергетичному балансі, а з іншого - економічним спадом 1980 -1982 pp. і загальним сповільненням темпів зростання ВВП у центрі й на периферії. Водночас промислове розвинуті країни підвищили рівень самозабезпечення нафтою із 42,2 до 55,3% у першій половині 80-х років за рахунок її видобутку у Північному морі (Великобританія, Норвегія), США, Канаді. З'явилися також приблизно 20 нових експортерів нафти серед країн, що розвиваються. Все це позначилось на світовому нафтовому ринкові і викликало його дестабілізацію.
Із 1987 р. попит на нафту зріс, що стимулювалося як низькими цінами, так і прискоренням росту світової економіки, а це, у свою чергу, викликало певне підвищення цін на нафту. Максимального рівня вона досягла під час війни у Кувейті в 1990 р. - 22,0 дол. за бар.
Дестабілізація ринку нафти, яка проявилась у 80-ті роки, тривала й на початку 90-х років. Наприкінці 1993 р. стався колапс нафтового ринку. На головних біржах вартість барреля рідкого палива дорівнювала 13,5
Loading...

 
 

Цікаве