WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Економічна політика КНДР. фактори та умови економічного зростання - Реферат

Економічна політика КНДР. фактори та умови економічного зростання - Реферат


Реферат на тему
Економічна політика КНДР. фактори та умови економічного зростання
Стратегія створення матеріально-технічної бази соціалізму в КНДР мала національну специфіку. Партія виходила із необхідності комплексного розвитку економіки при максимальній мобілізації вітчизняних ресурсів в історично короткі строки.
Народне господарство країни- це різносторонній господарський комплекс, покликаний щонайбільше задовольняти потреби суспільного відтворення та населення на основі раціональної утилізації ресурсів у поєднанні з розвитком зовнішньоекономічного співробітництва на принципах "взаємодоповнюючого обміну". В економічній теорії КНДР для характеристики такого господарства використовується термін "самостійна національна економіка".
Практичним результатом з принципової стратегічної установки на максимальне використання внутрішніх факторів розвитку є економічна політика, спрямована на "добудову" в складі національного господарства потрібних галузей та виробництв, що використовують доступні ресурси та відповідають певним умовам суспільства, які ставить економічний та науково-технічний прогрес. В результаті втілення в життя економічної стратегії в КНДР не тільки значно виріс економічний потенціал, а й докорінно змінилась його структура.
Найбільш очевидними для характеристики продуктивних сил в країні є зрушення в макроструктурі господарства, що відображають зміни суспільного поділу праці. Макро-структурні зрушення у виробничій сфері мають своїм результатом зміну структури суспільного продукту та національного доходу, аналіз яких дає змогу говорити про основні напрямки формування народногосподарського комплексу.
З метою динамічного розвитку народного господарства важливо підтримувати правильні пропорції між виробництвом засобів виробництва та предметів споживання, особливо збалансованості розвитку галузей груп "А" і "Б" у промисловості. У КНДР при вирішенні даного питання виходили з марксистського положення про необхідність випереджаючого розвитку засобів виробництва.
Для 70- 80-х років характерне прогресуюче зближення темпів росту обох груп. У 80-ті роки на перше місце постало питання "харчування та одягу", що позитивно вплинуло на розвиток галузей групи "Б", швидкими темпами почали розвиватись галузі легкої та харчової промисловості. Проте на початкових етапах становлення економіки прискорений розвиток важкої промисловості призвів до виникнення галузевих диспропорцій (табл. 1).
м 76
Для народного господарства КНДР до останнього часу характерна напруженість із сировинними ресурсами. Мається на увазі, що в структурі промисловості місце, яке займають видобувні галузі, не відповідає їх значенню основної бази розвитку індустрії. За розрахунками темпи росту видобувної промисловості у 1946-1986 pp. в 2,6 раза відставали від темпів росту валової продукції промисловості в цілому, причому адекватних темпів впровадження матеріало- і фондозберігаючих процесів у цей період не спостерігалося.
м 77
Удосконалення структури господарства КНДР вимагало поряд з ліквідацією напруги у видобувних та обробних галузях більш повно забезпечити енергетичні потреби. Зростання питомої ваги енергомістких виробництв у промисловості при недостатньому збільшенні потужностей електроенергетики загострило проблему в 70-ті роки. Вирішення зводилося до нарощування потужностей ТЕЦ за рахунок будівництва середніх та малих електростанцій.
Створення гармонійної структури народного господарства, ліквідація напруги в народногосподарському комплексі потребували вирішення паливно-сировинної проблеми передусім за рахунок більш раціонального використання вітчизняних ресурсів, зниження фондо- і енергомісткості виробництв, відмови від створення потужностей, які вимагають витрати значної кількості дефіцитної сировини та енергії.
Типовою особливістю внутрішньої галузевої структури промисловості КНДР стало створення необхідних пропорцій між виробництвом засобів виробництва та предметів праці в межах першого підрозділу. Економічна стратегія передбачала створення та розвиток багатогалузевого машинобудування, продукція якого задовольняла б потреби в машинах різного призначення. Завдяки випереджаючому ростові машинобудування та металообробки їхня питома вага у валовому продукті промисловості в 1965- 1980 pp. майже подвоїлась.
До найбільш динамічних галузей належить хімічна промисловість, особливо хімія органічного синтезу, що орієнтується на вітчизняну сировину, зокрема використовує продукти переробки вугілля. Створено потужності з виробництва мінеральних добрив, отрутохімікатів, синтетичних волокон, смол і т. п. Це сприяло розширенню сировинної бази інших галузей, зростанню ефективності господарства в цілому. Випереджаючими темпами розвивалась чорна металургія, що виросла в одну із галузей міжнародної спеціалізації. Динамічний розвиток кольорової металургії пов'язаний із зростаючим попитом на продукцію на світовому ринку, результатом чого є експортна спеціалізація основних виробництв. До галузей із випереджаючими темпами розвитку можна віднести також промисловість будівельних матеріалів, зокрема виробництво цементу та магнезитових вогнетривів. Динаміка структурних зрушень розвитку основних галузей економіки КНДР подана в табл. 3.
Характеристика структурних зрушень в економіці тієї чи іншої країни була б неповною без освітлення територіальної структури її господарства.
м 78
На початковому етапі економічного будівництва в КНДР для розміщення продуктивних сил була характерна концентрація промислового виробництва в приморській зоні, районах залягання корисних копалин та у вкрай відсталих периферійних районах.
У процесі формування макроструктури національного господарства приділялась увага раціональному розміщенню виробництва, ліквідації територіальних диспропорцій, комплексності розвитку районів, особливо відсталих.
У даний час у КНДР виділяють три економічні райони: Західний, Східний і Північний.
Західний економічний район найбільш розвинутий. За структурою виробництва практично самостійний, має потужну енергетичну базу, видобувну промисловість, чорну, кольорову металургію, багатогалузеве машинобудування, хімічну, легку й харчову промисловість. Сільське господарство дотримується рисової та зернової орієнтації.
Економіка Східного економічного району базується на багатих запасах різних корисних копалин та енергоресурсах. Спеціалізація сільського господарства зернова (рис та інші злаки), вирощують овочі. Велику роль має морський промисел і переробка його продукції.
Північний економічний район найменш розвинутий. Його населення всього 8%, тут виробляється менше 10% валового внутрішнього продукту країни. Район відрізняється несприятливими природно-кліматичними умовами. Спеціалізація визначається деревообробною та целюлозопапе-ровою промисловістю. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних культур, овочів. Розвинуте лісове господарство.
Політика вирівнювання рівнів економічногорозвитку різних регіонів привела до необхідності прискореного розвитку найбільш відсталих північних районів, в результаті питома вага їх у загальному виробництві дещо виросла завдяки будівництву нових підприємств. Проте нерівномірність економічного розвитку ще не повністю ліквідована. Курс на розосередження виробництва знайшов вираження в будівництві нових великих підприємств у невеликих та середніх містах. У КНДР наголошується, що в кожному повіті розміщено мінімум одне велике підприємство центрального підпорядкування і в середньому 18 підприємств місцевої промисловості.
Loading...

 
 

Цікаве