WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Італія - Реферат

Італія - Реферат

Трентіно-Альто-Адідже, де вапняки заміщені міцнішими породами - доломітами, характерні зубчасті гребені гір, що утворилися під впливом ерозії.
Зручні перевали через головний вододіл Альпзабезпечують зв'язок Італії з її північними сусідами. Хоча ці перевали знаходяться на великих висотах (найнижчий з них - Бреннер, 1375 м) і значна їх частина взимку закрита сніговими заметами, Альпи ніколи не були бар'єром між Італією та іншою Європою, про що свідчать часті вторгнення і жваві торговельні контакти. Основні трансальпійські залізниці проходять по довгих тунелях під перевалами Фрежюс у Францію, Сімплонським і Сен-Готардським - у Швейцарію і по короткому тунелю Бреннер - в Австрію. Тунель під перевалом Великий Сен-Бернар, перший спеціально призначений для автомобільного руху, було введено в експлуатацію в 1963, а тунель Монблан - у 1962. Ці автодороги тепер доповнені мережею залізниць, що швидко розширюється, і з'єднують промислові міста Італії з іншою Європою.
В альпійських долинах розвинуте сільське господарство, однак головне значення цих гір для Італії пов'язане з їх багатими лісовими ресурсами, літнім і зимовим туризмом і гідроенергетичними ресурсами, від яких багато в чому залежить енергопостачання промисловості півночі країни.
Державний кордон Італії не скрізь збігається з головним вододілом Альп та з етнічними кордонами. Південна частина Швейцарії - кантон Тичино - знаходиться на південь від головного вододілу, і його жителі розмовляють італійською мовою. Зате в двох районах, розташованих на південь від державного кордону, вживають не лише італійську мову: це область Валле-д'аоста, що знаходиться між П'ємонтом, Францією і Швейцарією, де розмовляють французькою, і провінція Больцано (в області Трентіно-Альто-Адідже), де розмовляють німецькою мовою. Обом районам надані широкі права самоврядування.
Басейн ріки По. Велика річка По бере початок в Коттських Альпах у південно-західному П'ємонті біля кордону з Францією і, звиваючись, тече на схід через південний П'ємонт, Ломбардію і Венецію, а впадає в Адріатичне море. Більша частина водозбірного басейну По до утворення Альп була затокою Адріатичного моря. Після того, як сформувалися Альпи, ця затока була заповнена матеріалом, знесеним з гір льодовиками, а потім ці опади були пересортовані По і її численними притоками. Таким чином, велику рівнину утворили річки. На щебенистих грунтах її країв вирощують виноград. У центральній частині рівнини на більш тонкозернистих ґрунтах існують сприятливі умови для вирощування плодових культур і рису. Поблизу узбережжя Адріатичного моря, облямованого солоноводними лагунами і піщаними косами (лідо), рівнина переходить у велику дельту, більша частина якої заболочена.
Басейн По відрізняється достатнім і рівномірним розподілом опадів, води рік і джерел тут інтенсивно використовуються для зрошення, особливо в П'ємонті і Ломбардії. Нині басейн По - найбагатший сільськогосподарський район Італії. Тут виробляють більшу частину всієї продукції зерна, рису, кормових культур, м'яса, молочних продуктів, цукрового буряка, льону, коноплі, а також значну частку вина, пшениці і фруктів.
Апеннінський півострів. Основний кістяк півострівної Італії, утворений Апеннінськими горами, що простягаються від Лігурії до північного узбережжя Сицилії. Ці гори набагато нижчі від Альп, але дуже розчленовані ерозією. Тут мало таких величних гір, як у масиві Гран-Сассо-д'Італія, що розташований приблизно за 110 км на північний схід від Рима і увінчаний найвищою вершиною Апеннін м.Корно (2914 м). Через розчленованість рельєфу деякі райони Апеннін залишаються ізольованими. Однак ці гори не є серйозною перешкодою для сполучення, оскільки існує ряд легкодоступних, хоча й досить довгих перевалів, особливо на ділянці між Флоренцією і Болоньєю.
Більшу частину земель в Апеннінах відведено під пасовища і ліси, але чимало крутосхилих ділянок використовується під посіви пшениці, виноградники і сади, особливо в густонаселених долинах та улоговинах.
Головний ланцюг Апеннін простягається з Калабрії в північну Сицилію, яка є найбагатшою частиною цього острова. Зрошувані північні прибережні низовини і райони навколо вулкана Етна славляться плантаціями цитрусових.
До східних схилів Апеннін примикає смуга глинистих і піщаних пагорбів, що простягається від Емілії-Романьї через Маркові. Незважаючи на схильність до ерозії, вона інтенсивно обробляється. Горбкуваті ландшафти продовжуються в південній Сицилії, але там розвиток сільського господарства гальмується через малородючі ґрунти і дефіцит опадів.
Між Апеннінами і берегом Тірренського моря від Спеції до Салерно простягаються Анти-Апенніни - особливий район, де є горбкуваті височини, хвилясті плато та окремі гірські масиви. Тут багато піднесених елементів рельєфу, наприклад гори Лепіні в Лаціо та Апуанські Альпи в північній Тоскані, складені вапняками і мармурами. Апуанські Альпи (які, незважаючи на свою назву, не мають відношення до Альп) відомі родовищами якісного мармуру. Вулканічні породи переважають у двох частинах Анти-Апеннін. Одна з них простягається від гори Аміата (1738 м) у південній Тоскані до гір Альбани (за 25 км на південний схід від Риму). Тут багато озер, у тому числі Больсена, Браччано та Альбано, що заповнюють кратери погаслих вулканів. Ще одна вулканічна зона розташована навколо Неаполя по сусідству з Везувієм і славиться дуже високою родючістю ґрунтів.
Деякі річки промили долини, що перетинають Анти-Апенніни і полегшують сполучення через Апеннінський півострів. Це р.Арно, що починається в Апеннінах на схід від Флоренції і впадає в Лігурійське море, і р.Тібр, відома як головна річка центральної Італії, що протікає через територію Рима і впадає в Тірренське море. Незважаючи на відносно невеликі розміри, ці річки мають важливе значення як джерела води та енергії для промислового і побутового споживання. Річкові води також широко використовуються для зрошення. Прибережні низовини в смузі уздовж Тірренського моря століттями потерпали від нерідких зимових повеней; подекуди ці місцевості були сильно заболочені і відомі як осередки малярії. Понтінські болота на південь від Рима були осушені ще в 1930-х роках, а болотистий район Тосканська Маремма між Римом і Чивітав'єккйою був освоєний за програмою земельної реформи 1950-х років.
На південно-східному боці Апеннін знаходиться область Апулія, що складається з чотирьох підрайонів. Це вапняковий масив Гаргано, що виступає в Адріатичне море; низькі гори Ле-Мурдже, ще один вапняковий масив, відділений від Гаргано Апулійською низовиною, або Тавольєре (це третій підрайон), і низинний та досить рівний півострів Салентина. Апулійська низовина, що в минулому використовувалася тільки для випасу овець, зараз відрізняється інтенсивним розвитком сільського
Loading...

 
 

Цікаве