WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії - Реферат

Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії - Реферат


Реферат на тему:
"Характеристика туристично-рекреаційного потенціалу Росії"
ПЛАН
1. Загальні відомості про Росію
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
3. Визначної пам'ятки Росії
Висновки
Використана література
1. Загальні відомості про Росію
Офіційна назва країни - Російська Федерація.
Росія - країна у східній Європі і північній Азії. Її сусідами є КНДР, КНР, Монголія, Казахстан, Азербайджан, Грузія, Україна, Білорусь, Литва, Польща, Латвія, Естонія, Фінляндія та Норвегія. РФ має найдовший кордон у світі.
Площа - 17,075 млн. кв. км.
Населення - 150,5 млн. осіб (1998р.).
Столиця - Москва (8,434 млн. жителів).
Найбільші міста - Санкт-Петербург (4,239 млн. жителів), Нижній Новгород (1,378), Новосибірськ (1,368), Єкатеринбург (1,278), Самара (1,175), Омськ (1,160), Уфа (1,096), Казань (1,085), Челябінськ (1,083), Перм (1,028), Ростов-на-Дону (1,025), Волгоград (1,003). Загалом налічується 1066 міст, 2070 селищ міського типу (1994р.).
Офіційна мова - російська. Кожна автономна республіка може ввести у своїх межах свою національну мову як другу офіційну.
Довжина країни з півночі на південь (від північного краю Землі - Франції у Північному Льодовитому океані до кордону з Азербайджаном) становить майже 4 тис. км, із заходу на схід (від Балтійська до Уелена) - більше ніж 9 тис. км. Росія займає восьму частину всієї суші землі.
2. Природно-ресурсний потенціал Росії
Рельєф. Більша частина території Росії зайнята рівнинами. Російська (Східноєвропейська) рівнина розкинулася на захід від Уральських гір. Середні висоти поверхні - близько 100 м над рівнем моря.
Рельєф північної частини Росії сформувався під впливом льодовиків і річкової ерозії. Карелія і Кольський півострів належать до Балтійського щита. Там переважають хвилясті рівнини з одиничним масивом низьких гір (Хібіни) і великою кількістю озер. Розташовані південніше Ладозьке та Онезьке озера знаходяться у низинній смузі, що простягається на схід від Фінської затоки. Височини центральної Росії сягають висот понад 300 м. Ще далі на південь знаходяться Середньоросійська і Приволзька височини, які відрізняються хвилястим рельєфом і розвинутою мережею ярів. Широкі долини річок - Волги, Дону та їхніх приток мають круті праві схили, тоді як ліві береги низинні. На півдні - Руська рівнина переходить у Причорноморську і Прикаспійську низовини.
Між Чорним і Каспійським морями розташовані Кавказькі гори висотою близько 5642 м.
Прикаспійська низовина має абсолютні висоти нижче рівня Світового океану. Вона простягається від північного узбережжя Каспійського моря до Волгограда. У її межах Волга тече по древньому дну Каспійського моря аж до Астрахані й утворює дельту з численними рукавами.
На сході Руська рівнина обмежена ланцюгом Уральських гір, що простягаються з півночі на південь більше ніж на 2 тис. км. Їхнім північним продовженням є острови на шельфі Північного Льодовитого океану - Вайгач і Нова Земля, частково вкриті льодовиками. По горах Уралу проходить кордон між Європою та Азією. Це давні, дуже зруйновані гори. Середні висоти Уралу не перевищують 600 м. Найвища точка - гора Народна на півночі - сягає 1895 м. На Полярному Уралі є невеликі гірські льодовики. Північний Урал між горою Народною і 65 градусом ?середньої широти є одиночним хребтом. На Середньому Уралі він знижується і поділяється на окремі (височини). На Південному Уралі від міста Куса на південний захід розходяться чітко виражені хребти, вершини яких іноді піднімаються до 1500-1600 м. Західні схили Уральських гір, як правило, пологі, хвилясті, а східні круто обриваються до Західної рівнини. Урал багатий на корисні копалини.
Західносибірська рівнина, одна з найбільших рівнинних територій земної кулі, відрізняється плоскою заболоченою поверхнею, що підіймається на 50-100 м над рівнем моря. Рівнина дренується річками басейну Обі і простягається між Уральськими горами і р. Єнісей. У її середній частині знаходяться сильно заболочена Середньообська низовина і Васюганська рівнина, де відкрито і добуваються великі запаси нафти і газу. На південному сході рівнина переходить в Алтайські гори і Саяни висотою до 4506 м (гора Білуха).
Більшу частину Східного Сибіру займає Середньосибірське плоскогір'я. Його поверхня глибоко розчленована, а висоти знаходяться від 500 до 1700 м над рівнем моря. Найвища частина плоскогір'я - гори Путорана (район Норільська) висотою 1500-1600 м, з багатими родовищами кольорових металів. На крайній півночі Східного Сибіру розташовані Сибірська низина та гори Бірранга (півострів Таймир) висотою близько 1100 м.
На крайньому півдні Середньосибірське плоскогір'я переходить у Східні Саяни висотою до 3491 м (гора Мунку-Сардик). За озером Байкал і річкою Ліна плоскогір'я переходить у хребти, що сягають висоти 4750 м на Камчатці (Ключевська сопка). Тут виділяються Яблоновий хребет висотою близько 1680 м над рівнем моря, Станове, Алданське, Колимське і Корякське нагір'я, Верхоянський хребет і хребет Черського з висотами до 3147 м (гора Перемога).
На Тихоокеанське узбережжя виходять Серединний хребет з 28 діючими вулканами на півострові Камчатка, хребти Джугджур і Сіхоте-Алінь висотою близько 1906 м.
Клімат. Клімат Росії, крім крайніх північно-західних і південно-східних районів, континентальний, оскільки велика частина території знаходиться далеко від теплих океанів. Великі райони півночі Європейської частини і Сибіру непридатні для сільськогосподарського виробництва через тривалі періоди з переважанням низьких температур.
Кількість опадів зменшується з північного заходу на південний схід у європейській частині і з південного сходу на північний захід в азійській частині країни. На рівнинах кількість опадів становить від 700 до 200 мм, у горах - до 2000 мм.
Субполярний клімат з тривалою, дуже холодною зимою і коротким прохолодним літом характерний для узбережжя Північного Льодовитого океану. Мурманськ залишається практично незамерзаючим портом завдяки притоку відносно теплих вод Північноатлантичної течії.
Північно-східна половина території Росії від Кольського півострова до Сахаліна відрізняється субарктичним кліматом з довгою і холодною зимою, коротким, але теплим літом. У межах цієї зони, в Якутії, знаходиться Ойм'якон, де спостерігався абсолютний мінімум температури (-71 град. оС) для північної півкулі Землі. Середня температура січня тут -49о град. C, липня 15 град. оС. У розташованому на березі Японського моря Владивостоку набагато тепліше: середня температура січня там -12 град. оС , липня 21о град. C.
Зона вологого помірно-континентального клімату з коротким теплим літом і помірно холодною зимою простягається від Фінської затоки до Уралу на південний захід від субарктичної зони в Європейській частині країни. Вона включає Москву і Санкт-Петербург. Тут знаходиться північна частина основного ареалу сільськогосподарських земель Росії. Умови в цій зоні сприятливі длятваринництва, а також вирощування жита, озимої пшениці і картоплі. Середня температура липня в Санкт-Петербурзі 17 град. оС, січня -7о град. C; у Москві, розташованій в глибині континенту, відповідно 18о град. C і -11 град .оС.
Центрально-Чорноземний район і Поволжя - друга найважливіша для сільського господарства кліматична зона. Літні температури тут вищі, а землі - родючіші, але обмежуючим чинником є нестача вологи. Кількість опадів тут зменшується від 500 мм у Тамбові до 250 мм у Волгограді. В Астрахані, розташованій у зоні напівпустель неподалік Каспійського моря, середня температура липня 25о град. C, січня - 0 град. оС.
Моря. Росія омивається морями Північного Льодовитого
Loading...

 
 

Цікаве