WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Японія - Курсова робота

Японія - Курсова робота

вперед став виходити експорт капітальних засобів. Значно зросла частка продукції загального машинобудування (13,9 й 24,1%), електромашинобудування (9,9 й 25,6%), наукового встаткування, оптики (3,7 й 4,5% за 1980- 1995р.).
По окремих видах продукції на частку японських компаній доводиться вагома частина експортних поставок у світі: напівпровідники - 50%, легкові автомобілі - 22%, конторське й телекомунікаційне встаткування - 22,6%, сталь - 17,4%. Перетворення Японії в один з головних світових експортерів продукції машинобудування й наукомісткої продукції стало підсумком її промислового й науково-технічного розвитку.
Структура імпорту відбиває процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства й бідність мінеральної вітчизняної бази. Японію відрізняє найнижча серед промислово розвинених країн ступінь само забезпеченості сировиною й паливом, країна майже повністю залежить від ввозу багатьох видів мінеральної й сільськогосподарської сировини. По багатьом видам мінеральної сировини вона виступає великим покупцем на світових ринках. На неї доводиться понад 30% світового імпорту залізної руди, понад 19% руд кольорових металів, кам'яного вугілля, бавовни й вовни.
На перших етапах економічного розвитку структура виробництва визначила більшу залежність Японії від країн, що розвиваються, - біля половини її експорту й понад 40% імпорту. Південно-Східна Азія й країни Перської затоки дотепер є головним ринком збуту й поставок енергетичної сировини. Поставки рудної й хімічної сировини в останні десятиліття локалізуються в промислово розвинених країнах - Канаді, Австралії й Новій Зеландії.
Важливою особливістю географічної структури зовнішньоторговельних зв'язків є їхня концентрація на США. Дотепер на американському ринку реалізується 29% японського експорту й забезпечується 22% імпорту. У свою чергу на Японію доводиться понад 11% американського експорту, у тому числі майже 20% збуту сільськогосподарської продукції.
Японія виступає основним торговельним партнером ряду країн Східної й Південно-Східної Азії. Вона забезпечує Індонезії 37% її експорту й 24% імпорту, для Малайзії - 26% її імпорту й 16% експорту, для Сінгапуру - 21% його імпорту й 17% експорту, для Південної Кореї - 26% її імпорту. Японія є також основним експортним й імпортним ринком КНР (15-16%).
Торговельний оборот зводиться з величезним позитивним сальдо, що зросло в 6 разів за 1981-1995р. і перевищило 130 млрд. дол. 40% його обсягу утвориться в товарообігу зі США. Позитивне сальдо складається з усіма регіонами, за винятком країн Середнього Сходу й в 90-і роки - зі Східною Європою. Торговельні відносини із промислово розвиненими країнами супроводжуються спалахами торговельних війн, тиском на Японію, установленням "добровільних обмежень" її експорту. Особливо в цьому процвітають США.
Обмін технологій. Починаючи з 80-х років Японія вживає зусилля для розширення двостороннього й багатобічного співробітництва в галузі науки й техніки. Багатобічні науково-технічні зв'язки базуються на здійсненні міжнародних дослідницьких проектів. В 1986р. Японія висунула великомасштабну програму за назвою "Людські границі", що рівняється самими японцями з американської "СОИ" й європейської "еврикой". Ціль неї - підняти авторитет країни, ліквідувати відставання від інших країн Заходу в області фундаментальних досліджень, а також забезпечити собі лідируючі позиції на найбільш перспективних напрямках НТП, зокрема механізму живих організмів. При цьому виходять із того, що цей напрямок стане ключовим фактором у створенні принципово нових матеріалів, механізмів і технологій, здатних перебороти важко розв'язні в цей час проблеми енергії природних ресурсів, гармонічних взаємин людини й нових технологічних засобів. Програма розрахована на 20 років, протягом яких передбачається витратити 6- 7 млрд. дол., половину з них за рахунок Японії.
Відбулися істотні зміни в технологічному платіжному балансі країни. З 70-х років почав підсилюватися експорт японської технології. Правда, місце Японії в торгівлі технологією контрастувало різко з обміном товарною продукцією. До 1992р. платежі за технологією перевищували експорт. При цьому обсяг японських надходжень (3-3,6 млрд. дол.) в 6-7 разів уступав американському. За вартістю технологічного імпорту Японія перевершує провідні західноєвропейські країни. При цьому варто мати на увазі, що загальний дефіцит технологічного балансу багато в чому визначався спадщиною колишніх періодів, коли країна повністю залежала від імпорту технології. Це пов'язане з тим, що в сальдо технологічного балансу включаються як надходження й платежі по знову укладених контрактах, так і виплати роялті по старих контрактах, які можуть охоплювати період до 10- 15 років. Баланс платежів по контрактах, що містять знову, починаючи з 1972р. зводиться з позитивним сальдо. В 1993р. було досягнуте позитивне сальдо по обміні технології в цілому.
Японія займає своєрідне місце у світовому русі технології. Вона імпортує всю технологію з індустріальних країн, а експортує майже нарівно в промислово розвинені й країни, що розвиваються. 40% загального обсягу експорту технології вивозиться в країни Азії. Японські компанії розширюють науково-технічне співробітництво й розвиток промислової кооперації зі Східною й Південно-Східною Азією, прагнучи перевести виробництво продукції середньої складності в сусідні країни, а самим зосередитися на розробці й освоєнні технологічно складної продукції. У результаті в азіатській частині миру проглядаються риси японоцентристської моделі науково-технічної й промислової взаємодії.
Відносини зі США в обміні технологією характеризуються співробітництвом і конфліктами. Залишається високазалежність Японії від імпорту технології зі США (69% її імпорту). На початку 90-х років співвідношення між експортом й імпортом було приблизно 2:1 на користь США, але в області електроніки воно становить 5:1, у верстатобудуванні - 7:1. У США активізуються зусилля по захисту американської технології в міру загострення торгово-економічних відносин.
Організаційна структура системи керування міжнародною діяльністю відрізняється більшим числом посередницьких фірм, які поряд з банківськими інститутами, промисловими компаніями й апаратом державного регулювання стали однієї з найважливіших складових частин механізму здійснення її внутрішніх і зовнішніх економічних зв'язків. Сама більша роль в організації й здійсненні міжнародної діяльності належить дев'яти універсальним торговельним посередницьким компаніям (сого сеся). Вони утворять олігопольную систему регулювання й здійснення міжнародної й внутрішньої торговельної діяльності. Це торгові доми "Мицубиси", "Мицуи", "Итотю", "Марубени", "Сумитомо", "Ниссе иваи", "Тое менка", "Канемацу госе", "Нитимен". На них доводиться близько 45% експорту й 77% імпорту. До їхніх загальних функцій ставиться здійснення операцій по експорті й імпорту, виконання формальностей по забезпеченню зовнішньої торгівлі, організація валютного обміну, консультування з питань логістики. В останні роки з'явилися нові функції - інвестування капіталів за кордоном, сприяння науково-технічним дослідженням і розробкам.
Сполучення в
Loading...

 
 

Цікаве