WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Японія - Курсова робота

Японія - Курсова робота

держави.
В умовах державного регулювання й широкої підтримки розвивалося сільське господарство, основу якого становлять дрібні ферми. Наймана праця й орендні відносини не одержали тут широкого поширення. Тільки 7% господарств мають більше 2 га землі, а 70% всіх господарств одержують свої доходи поза галуззю, в основному в промисловості й сфері послуг. Власники дрібних земельних ділянок працюють у себе в господарстві лише у святкові й вихідні дні. Держава є монопольним покупцем багатьох видів сільськогосподарської продукції за цінами вище світових. Ця підтримка створює штучний клімат для даної галузі.
Важливе місце в системі регулювання займають процентні ставки й валютний контроль із поділом внутрішнього й світового ринків. Комітет з політиці Банку Японії (вищий орган прийняття рішень банком) установлював депозитні й позичкові ставки в межах мінімуму. Депозитний відсоток по кожному виді, короткостроковий відсоток і прив'язана до нього вся система процентних ставок випливали за рухом офіційної дисконтної ставки. Поряд з кількісним обмеженням банківського кредитування це дозволяло до початку 70-х років ефективно здійснювати пряме кредитно-грошове регулювання, а також занижувати витрати залучення засобів банками й у певній мері капітальні витрати компаній. В 70-і роки почалася лібералізація процентних ставок на фінансових ринках, що включала не тільки звільнення позичкового відсотка, але й відсотка по депозитах й інших інструментах мобілізації засобів банками й підприємствами, що довгий час установлювався на заниженому рівні.
Своєрідність японської економічної моделі доповнюється також роллю вищих посадових осіб. По прийнятому звичаї їхньої вказівки обов'язкові для виконання фірмами. Якщо хтось їх порушує, для повчання карають одну фірму, але суворо.
Як бачимо, розглянута економічна модель побудована на значному обмеженні дії ринкових сил. До кінця 1993р., за даними комісії справедливих угод, до 40% всієї виробленої продукції було об'єктом тих або інших обмежень і державного регулювання. На основі економічних й адміністративних принципів керування державі вдавалося ефективно проводити в життя вироблену за участю підприємницьких кіл політикові.
Економічна модель Японії за останні десятиліття перетерпіла поступові зміни від "напівдержавної" до більше відкритої й опирається на ринкові принципи. Так, багато промислових компаній перейшли на принципи прямого фінансування (випуск цінних паперів, особливо акцій й інших інструментів). В 1981-1985р. випуск акцій й інших інструментів, таких, як оборотні й гарантовані цінні папери, становив ? мобілізуємих фірмами засобів. В 1989р. вони вже перевищили 70%. Однак все це час державні органи, зокрема, міністерства фінансів, зовнішньої торгівлі й промисловості, виконували функції адміністративного регулювання господарюючих суб'єктів, протекціоністської й патерналістського їхнього захисту, приділяючи першорядну увагу стабільності господарського середовища.
Японія в міжнародних економічних відносинах
У результаті швидкого економічного розвитку Японія зайняла одне із провідних місць у міжнародних економічних відносинах. На початку 90-х років вона вийшла на друге місце у світі по загальному обсязі закордонних прямих капіталовкладень (15% загальносвітового обсягу). У попередні десятиліття провідною формою відносин виступала зовнішня торгівля. По розмірах експорту Японія уступає тільки США й ФРН, на її частку доводиться 9-10% світового експорту (1994-1995р.). По величині експортної квоти вона може бути віднесена до напіввідчиненої економіки. За рубежем реалізується 10-13% ВВП. Ряд галузей промисловості майже повністю працює на експорт (виробництво годин, магнітофонів - 90%, касових апаратів - 83%, копіювальних машин - 77%).
Розвиток і структура зовнішньої торгівлі. За останні 50 років фізичний обсяг експорту Японії збільшився більш, ніж в 70 разів, його темпи майже у два рази випереджали приріст світового експорту.
В основі успіхів японських компаній на світових ринках лежить конкурентноздатність продукції, що формується за рахунок високої якості, новітньої технології, кадрової політики, авторитету фірми. Японські фірми відомі ефективно розвитий системою всебічного й послідовного контролю й керування якістю продукції, що зв'язана насамперед з характером організації виробництва. Ритмічність і гнучкість виробничого процесу, його здатність до переналагодження й випуску нової продукції, поставки комплектуючих виробів і сировини точно в строк істотно підвищують якість продукції й ефективність роботи підприємств. Ріст рівня автоматизації й роботизації, використання систем контролю за якістю встаткування, високий рівень нормування технологічних меж також дозволяють значно поліпшувати якість товарів, що випускають. Принцип автономізації виробництва припускає випуск кінцевого виробу з повним контролем якості й гарантіями без дефектності.
Один з методів конкурентної боротьби японських фірм - швидка зміна моделей. Період розробки нової продукції в них коротше, ніж у США.
При всій важливості зазначених вище факторів високої конкурентноздатності японських товарів на світових ринках варто мати на увазі, що вартість робочої сили в одиниці продукції в Японії була нижче, ніж у США й ряді інших промислово розвинених країн. Вартісний компонент компенсував відставання японських компаній в одному з найважливіших факторів конкурентноздатності - продуктивності праці. По оцінках окремих японських дослідницьких організацій, Японія на 1/3 відстає від США за рівнем продуктивності праці в обробній промисловості. Розрив у цьому показнику скоротився (1975р. - 50%), але залишається значним. Відставання в рівні продуктивності праці багато в чому зв'язано зі стратегією великої кількості японських фірм, які приділяють першорядну увагу не прибуткам, а їхній частці на ринку. На загальний стан справ впливає й та обставина, що продуктивність праці на дрібних і середніхпідприємствах значно уступає показникам великих, становлячи 40% від рівня великих підприємств. Це стримує загальні показники всієї промисловості.
Високий рівень продуктивності праці досягнуть у чорній і кольоровій металургії, хімічній промисловості, де він значно перевищує американські показники. У всіх інших галузях відзначається відставання, навіть у таких, як автомобілебудування й електротехніка, де японські компанії мають сильну конкурентноздатність. Там рівень продуктивності становить 78 й 85% американського.
Японія довгий час займала провідне місце по конкурентноздатності своїх товарів на світових ринках. У результаті ослаблення цінового фактора вона опустилася на третє місце в 1993р. після Сінгапуру й США. Відбувся значний ріст вартості робочої сили приблизно з 60% наприкінці 80-х років до 70% доданої вартості в 1994р. (45% в 1960р.).
У післявоєнний період істотні зміни перетерпіла структура експорту. До 60-х років переважне місце в ній займали споживчі товари: радіоприймачі, телевізори, текстильні вироби. Потім провідні позиції зайняли продукція чорної металургії, суду, автомобілі - понад 60% експорту. В 80-і роки відбулося нове зрушення в структурі японського експорту. При збільшенні частки автомобілів і побутової електротехніки
Loading...

 
 

Цікаве