WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Японія - Курсова робота

Японія - Курсова робота

стандартами. У зв'язку із цим реальні дисконтні ставки були нижче, ніж в інших країнах, що створювало умови для росту інвестицій (табл. 1).
Таблиця 1. Норма заощаджень, %
1950-1959 1960-1984 1990-1995
Японія 11, 7 (1869-1938) 30,2 32,5 32,5
Британія 12, 3 (1860-1929) 16,2 18,2 -
Німеччина 20, 9 (1851-1928) 26,8 23,7 23,7
Італія 12, 9 (1861-1930) 19,8 21,0 -
США 18, 7 (1869-1938) 18,4 18,0 15,9
Джерело: Balassa В., Noland M. Japan in the World Economy. W., 1988, p. 83; World Economic and Social Survey. UN., 1997, p. 237.
Японська економіка відрізнялася високим рівнем капіталовкладень, що підвищувався багато років, дійшовши до величезної величини для промислово розвинених країн в 39% у першій половині 70-х років (1985р. - 28,5%, 1995р. - 28,7%). Основні капіталовкладення направлялися в активні елементи основного капіталу. Їхня норма в 1,5-2 рази перевершувала відповідний рівень інших провідних індустріальних країн, становлячи 16-19, 4% ВВП.
Висока норма нагромадження відбивала гігантський розмах нового будівництва й переустаткування існуючого виробничого апарата. Основні засоби йшли на створення нових виробничих потужностей. Це забезпечувало високий ступінь новизни встаткування - на рівні 5,5-6 років підтримувався його середній вік (США - 9 років). Організація серійного виробництва забезпечувала високу ефективність капітальних вкладень. У короткий термін у країні були створені розвинені комплекси галузей обробної промисловості.
Економічний розвиток у перші післявоєнні десятиліття відбувалося в умовах стабільно низьких цін на мінеральну сировину. Це дозволило Японії, базуючись на імпорті, створити потужні енерго- і ресурсномісткі й капіталомісткі виробництва: чорну й кольорову металургію, нафтопереробку, суднобудування й т.д.
За 1953-1971р. виробництво в обробній промисловості виросло в 10,6 рази, найбільшими темпами збільшувався випуск продукції машинобудування (24,9 рази), нафтопродуктів і кам'яного вугілля (19,3 рази), хімії (12 разів), стали (10,6 рази). Хоча здавалося, що капіталомісткий напрямок розвитку суперечить теорії конкурентних переваг, воно створило потенціал для швидких технологічних перетворень, забезпечення зайнятості й підвищення рівня життя.
Паралельно розвивалися трудомісткі галузі промисловості, такі, як бавовняна, радіотехнічна, автомобільна.
Приблизно до середини 60-х років ріст виробничого апарата забезпечувався масовим припливом робочої сили із сільського господарства. Використання дешевої, але досить утвореної робочої сили забезпечувало випуск конкурентноздатної продукції. В 1947р. у країні була уведена система загального 9-літнього утворення, а в наступні десятиліття - вищий щабель навчання. У результаті був забезпечений високий рівень загальноосвітньої й кваліфікаційної підготовки. Зараз понад 95% молоді відповідного віку закінчують повну середню школу й приблизно 1/3 випускників надходить у вузи.
Господарський розвиток Японії в 50- 60-і роки відзначалося особливостями в інноваційній політиці, що ґрунтувалася на запозиченні наукових досягнень інших країн, на створенні товарів, що містять у собі незначні технологічні вдосконалення. Це дозволило їй створити широкий набір виробництв як у традиційних, так й у сучасних галузях, заощадити значні фінансові й матеріальні ресурси й забезпечити великий виграш у часі.
Період 70-80-х років. Напрямку розвитку. В 70-і роки почався новий етап у розвитку японської економіки. Різкий ріст цін на сировину й енергетичні ресурси на світових ринках створив нову ситуацію для ресурсномістких галузей, a почавшийся із середини 60-х років ріст реальної заробітної плати почав підривати конкурентноздатність трудомістких галузей. До 70-х років Японія була практично єдиної серед промислово розвинених держав країною з дешевою робочою силою. Дія колишніх факторів, що сприяють високим темпам економічного росту, виявило структурне відставання японської промисловості, і національне господарство змушене було переходити до енерго- і матеріалозберігаючим технологій, до випереджального росту наукомістких галузей. Поворот до нового типу відтворення був також пов'язаний з підвищенням ролі послуг.
Частка обробної промисловості в структурі валового внутрішнього продукту підвищувалася до початку 70-х років (36,8% ВВП в 1970р.), після чого вона стала знижуватися й в 1995р. склала 24%. У рамках обробної промисловості відбулися серйозні зрушення. Зросла частка машинобудування з 30,7% в 1960р. до 45% в 1990р. й 56,5% в 1993р., насамперед за рахунок електротехнічних виробництв. Частка текстильної, деревообробної промисловості значно скоротилася.
Протягом усього часу відбувалося скорочення частки сільськогосподарського виробництва (1960р. - 12,9%, 1995р. - 2,1%. При значних зрушеннях сільське господарство залишилося трудомістким з відносно низькою продуктивністю праці й більше високими витратами в порівнянні з іншими розвиненими країнами. Воно зберігає землеробський напрямок (вирощування рису) з перевагою дрібнотоварних селянських господарств.
Перехід до нового типу відтворення супроводжувався розвитком самостійних науково-дослідних робіт. Значно зросли зусилля держави й компаній не тільки в прикладних, але й у фундаментальних дослідженнях у таких областях, як використання атомної енергії, освоєння космічного простору, розробка інформаційних систем. Витрати Японії на НИОКР зросли з 2,1% в 1975р. до 3,1% в 1985р. і до 2,8% національного продукту в 1994р. Особливо значні вони в електронній промисловості, точному приладобудуванні, досягаючи відповідно 6 й 5% від обсягу продажів цих галузей. По обсязі НИОКР Японія скоротила розрив зі США. Якщо в 1980р. японські витрати досягали тільки 1/3, то в 1994р. - уже 4/5 американського рівня.
У результаті зрушень, що відбулися, у продуктивних силах Японія перетворилася в один з найбільших у світі виробників роботів (понад 50% світового виробництва), напівпровідників (понад 40%), легкових автомобілів, судів, верстатів, гуми, сталі, холодильників, пральних машин. Зберігаючи провідної позиції у виробництві традиційних товарів, вона уступає тільки США в розвитку наукомістких виробництв.
Протягом тривалого часу ВВП був єдиним критерієм розвитку японської економіки. Уважалося, що економічний ріст автоматично веде до підвищення добробуту, тому спеціальні міри в цій області відкладалися, поки країна нс досягне рівня інших країн. В 60-і роки близько 60% державних інвестицій ішло на розвиток промислової інфраструктури й лише незначна частина вкладалася в соціальну сферу.
Економічна модель Японії.
На високі темпи росту японської економіки був націлений її господарський механізм, що зложився після Другої світової війни, своєрідність рис якого дозволяє говорити про особливу модель.
Особливості структури приватного підприємництва. Японія має відмінну від інших західних країн соціальну структуру, що характеризується дуалізмом сучасної промисловості. Основне місце в зайнятості й виробництві обробної промисловості належить дрібним і середнім підприємствам. При цьому частка дрібних підприємств не виявляє ясно вираженої тенденції до скорочення. На тлі маси малих компаній швидко розвивалася концентрація
Loading...

 
 

Цікаве