WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → 1. Що називають країною, державою, територією. 2. Що таке унітарна держава, федерація, конфедерація, унія - Контрольна робота

1. Що називають країною, державою, територією. 2. Що таке унітарна держава, федерація, конфедерація, унія - Контрольна робота

посилюються процеси інтернаціоналізації, тобто поглиблення економічних зв'язків у світовому господарстві. Зростає взаємозалежність економік окремих країн. На розвиток господарства світу дедалі більше впливають науково-технічний прогрес, діяльність міжнародних фінансових організацій, транснаціональних корпорацій (тобто великих концернів і трестів, діяльність яких виходить за межі окремих держав). Отже, посилюються процеси міжнародної інтеграції та кооперації.
Інтернаціоналізацію господарського життя можна простежити навіть на побутовомурівні. Так, сучасний житель економічно розвинутої країни здебільшого їздить на американському чи японському автомобілі, дивиться телевізор, зроблений у Японії, користується побутовими електроприладами, завезеними з Італії чи іншої країни Європи. А вранці п'є бразильську каву з французьким сиром чи німецькою шинкою.
Ті ж прояви інтернаціоналізації спостерігаються і в культурному та духовному житті. Сучасна людина може користуватися здобутками світової наукової думки, художньої літератури, мистецтва (кіно, музика, живопис тощо). Міжнародним став спорт: під час світових чи олімпійських змагань за спортсменів активно вболіває вся планета.
3. Перелічити найістотніші ознаки суверенної держави
Життя та історична доля кожної із суверенних держав, які є носіями міжнародних прав і обов'язків, залежить як від внутрішніх процесів економічного та політичного розвитку, так і від перебігу світових суспільно-історичних процесів. Держави виникають як політичні утворення, що уособлюють волю народів тих чи інших країн, неминуче вступають у політичні й економічні зв'язки з навколишнім світом, і отже, потребують наявності відповідного механізму реалізації цих зв'язків.
Суверенітет держави - політико-юридична властивість державної влади, яка означає її верховенство і повноту всередині країни, незалежність і рівноправність ззовні.
Відрізняють дві сторони державного суверенітету:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади відносно до усіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаємовідносинах з іншими державами, недопустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
Внутрішній суверенітет називають ще законодавчим суверенітетом, оскільки він припускає право законодавчої влади видавати закони.
Загальновизнано, що суверенна держава може й зобов'язана захищати свої національні інтереси, використовуючи право на незалежне існування, володіння своєю територією, рівноправні відносини з іншими державами, право на оборону проти агресії тощо. Разом з тим, держава має добросовісно виконувати свої міжнародні обов'язки: не втручатися у внутрішні справи інших держав, поважати права людини, утримуватися від застосування сили і будь-якого виду агресії (військової, економічної, інформаційної та ін.).
Є певне коло найважливіших національних інтересів, які покликана захищати держава. Насамперед це збереження політичної незалежності, права вільно розпоряджатися ресурсами і можливостями своєї країни, самостійно і в інтересах власного народу вести свої міжнародні справи. Досвід історії вчить, що політична незалежність здобувалась часом дорогою ціною людських жертв у національно-визвольних війнах, а втрата її невідворотно мала трагічні наслідки для долі народу країни, аж до його зникнення з карти світу.
Дуже важливим для національних інтересів є збереження територіальної цілісності країни. За нормами міжнародного права суворо засуджується загарбання чужих земель або зазіхання на території іншої держави. Держава ж, проти якої вчинена агресія, дістає міжнародну підтримку і має право на оборону своєї території усіма наявними способами.
Система національної безпеки держави покликана забезпечити права людини і зокрема право її на власність (правова безпека), нормальні умови господарської діяльності громадян (економічна безпека), захист їх від стихійного лиха (екологічна безпека), охорону державних та воєнних таємниць (воєнно-політична безпека). Національні інтереси держави передбачають створення армії, незалежної грошово-валютної системи, митної служби, дипломатичної служби тощо.
Держава бере на себе основний тягар створення і забезпечення діяльності в ній стратегічно важливих господарських об'єктів: ключових підприємств енергетики, транспорту, зв'язку, систем управління тощо. Запорукою процвітання держави є розвиток освіти та наукових досліджень.
У царині зовнішньоекономічної діяльності держава сприяє інтеграції господарства своєї країни в світове господарство. Для цього залучаються існуючі або створюються нові канали доступу до стратегічно важливих видів сировини та ресурсів. Наприклад, для господарства України такими стратегічними ресурсами є нафта, газ, кольорові метали, ліс, бавовна, каучук, світова науково-технічна інформація тощо. Докладаються зусилля щодо формування експортної бази в тих видах діяльності, продукція яких може виявитися конкурентоздатною на світових ринках. Для того, щоб забезпечити зовнішні умови реалізації національних інтересів, держави вступають у систему двосторонніх або багатосторонніх політичних і економічних міжнародних відносин. Двосторонні відносини активізуються через підписання різноманітних міждержавних угод, а багатосторонні - через участь у роботі міжнародних організацій.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 p. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше: прерогатива влади) - відсутність іншої більш високої суспільної влади на території країни: державна влада може скасувати, визнати недійсним будь-який прояв усякої іншої суспільної влади;
2) самостійність - можливість самостійно приймати рішення усередині країни і ззовні за дотримання норм національного та міжнародного права;
3) повнота (інакше: універсальність) - поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) неподільність влади держави в межах її території - одно-особовість влади в цілому і лише функціональний її поділ на гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову; безпосереднє здійснення владних велінь по їх каналах;
5) незалежність у зовнішніх відносинах - можливість самостійно
Loading...

 
 

Цікаве