WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаГеографія економічна, Регіональна економіка → Хімічна промисловість в України - Курсова робота

Хімічна промисловість в України - Курсова робота

Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Для виробництва однієї тонни хімволокна вирушає значна кількість пари, до 5 тис. кубометрів води і 5-20 тис. кВт/год електроенергії. Розрізняють штучні і синтетичні хімічні волокна. Штучні отримують з природних полімерів – переважно з целюлози (до них відносяться ацетатні, віскозні і мідно-аміачні волокна), а синтетичні волокна (анід, капрон, лавсан, нітрон) виробляють з синтетичних смол.

Таблиця 1. - Виробництво деяких видів продукції хімічної промисловості України, тис. тонн

Вигляд продукції

2003 р.

2006 р.

Кислота сірчана

1133

1493

Сода каустична

160

183

Аміак синтетичний

4775

5147

Добрива азотні мінеральні або хімічні

2470

2566

Добрива калійні мінеральні або хімічні

10,1

8,1

Пластмаси в первинних формах

305

458

Пестициди і інші агрохімічні продукти

1,915

1,685

Волокна хімічні

30,7

35,9

Шини, тис. штук

6594

7093

Найбільші підприємства хімічних волокон і ниток знаходяться в Києві, Черкасах, Чернігові, Житомирі і Сокале (Львівська область). Штучне волокно виробляють в Києві на Дарницькому шовковому комбінаті, в Черкасах і Сокале, а синтетичне – на Чернігівському об'єднанні "Хімволокно" (капронова кордова нитка для виробництва шин).

Нафтохімічна і резиноазбестова промисловість використовує продукцію нафтопереробної і газової промисловості, синтетичний і натуральний каучук. Тому нафтохімічні заводи переважно розміщуються поряд з нафтопереробними (Бердянськ, Борислав, Кременчук, Херсон). Окремі заводи нафтохімії орієнтуються на споживача, виробляючи синтетичні миючі засоби, замінники харчових жирів і тому подібне

Резиноазбестова промисловість налічує декілька підприємств різної потужності і асортименту готової продукції. Найбільшим є виробниче об'єднання "Днепршина" в Дніпропетровську і виробниче об'єднання шин і резиноазбестових виробів "Росава" в Білій Церкві (Київська область), а деякі види шин випускають в Броварах (Київська область).

Гумотехнічні вироби також випускають підприємства Києва, Лісичанська, Білої Церкви (окремий від "Росави" завод), Сум, Запоріжжя, Одеси, Харкова, Луцька, Донецька, Горлівки, Дубно (Ровненськая область), Чернівців (завод гумового взуття), Дашави і Кременчука (заводи технічного вуглецю).

5. Хімічні центри і вузли

Вузли хімічної промисловості особливо ефективно розвиваються в районах видобутку сировини і інколи складаються з багатьох територіально близько розташованих підприємств, що мають прямі виробничі зв'язки, а також загальні під'їзні шляхи, водні джерела і так далі

Найбільший розвиток і територіальне зосередження для підприємств хімічної промисловості властиво в Донбасі, Придніпров'ї і Прикарпатті. Орієнтуючись в розміщенні на певну сировину, споживача і трудові ресурси, хімічні підприємства утворюють промислові центри і вузли. Поступово хімічні заводи (особливо крупні гірничо-хімічні комбінати) доповнюються супутніми, допоміжними і іншими виробництвами. Під час комплексної переробки сировини в промислових вузлах, підприємства хімічної промисловості переробляють відходи різних галузей господарства, підвищуючи ефективність виробництва.

Крупні вузли хімічної промисловості сформувалися в Прикарпатті (Дрогобичсько-роздольський і Калушсько-долінський) і Донбасі (Слов'янсько-артемівський, Лісичансько-рубежанський, Горлівський і Маріупольський). У Прикарпатті вони об'єднують гірничодобувну, газову, нафтопереробну галузі, виробництво калійних добрив, завод технічного вуглецю та інші. На Донбасі вузли сформувалися на базі використання відходів чорної і кольорової металургії, переробці природної хімічної сировини, виробництва лакокрасящих матеріалів і ін.

Хімічна галузь України налічує близько 200 підприємств і об'єднань, в яких зайнято понад 350 тис. чоловік. За даними Мінпромполітики, вони виробляють до 20 тис. найменувань продукції на суму 40-45 млрд грн. (близько $8-9 млрд). У 2007 році в структурі промислового виробництва хімічна галузь зайняла 6,4% (шосте місце), в структурі ВВП — 2,7%. За даними Держкомстату, торік доля хімічної продукції в структурі експорту склала 8,2%. При цьому спостережуваний в останні вісім років приріст виробництва і експорту хімічної продукції свідчить про те, що принаймні в найближчі декілька років хімічна галузь гратиме ключову роль в українській економіці.

Потужний хімічний комплекс дістався Україні в спадок від СРСР. По обсягах виробництва підприємства республіки займали друге місце після РРФСР, виробляючи до 20% хімічної продукції. Розпад Радянського Союзу на початку 90-х привів до кризи промисловості: у 1991-1999 роках випуск хімічної продукції в Україні скоротився майже на 60%. Але на початку XXI століття галузь стала показувати позитивні тенденції — щорічний приріст виробництва перевищує 6%. Цьому сприяв повний або частковий перехід хімічних підприємств під контроль приватного капіталу.

Сьогодні основу хімічного комплексу складають виробники мінеральних добрив, на які доводиться понад 60% всієї виробленої в країні хімічної продукції. Потужності по виробництву мінеральних добрив дозволяють виробляти 8 млн т продукції в рік і зосереджені на десяти хімічних підприємствах: азотних — концерн "Стирол", Одеський припортовий завод, "Азот" (Черкаси), Північнодонецьке об'єднання "Азот", "Днепроазот" і "Ровноазот"; фосфорних — "Кримський титан", "Сумихімпром" і Константіновський державний хімзавод; калійних — Дніпровський завод мінеральних добрив.

Фактичне відчуження державних підприємств хімічного комплексу України почалося в 1993-1995 роках, коли в обіг були введені компенсаційні і приватизаційні сертифікати. Це дало можливість громадянам країни обміняти ваучери на акції заводів. Працівникам заводів тоді було надано право першочергового викупу акцій підприємств, на яких вони працювали. Таким чином мільйони українців стали акціонерами промислових об'єктів, але в більшості випадків вони не отримали вигоди у вигляді дивідендів із-за серйозних економічних і фінансових проблем пострадянського періоду.

6. Перспективи розвитку

"Стратегія розвитку хімічного комплексу України в 2007-2015 роках" вказує, що щорічний об'єм засобів, необхідних для оновлення виробничих фондів, має бути збільшений з 2,4 млрд грн. до 3,3-4,5 млрд грн. Всього в найближчі сім-вісім років українські хімічні підприємства планують інвестувати у виробництво не менше 13 млрд грн. Необхідність настільки значних вкладень викликана зношеністю виробничих потужностей галузі (55-60%), а також різким подорожчанням природного газу. З 2004 року ціна на газ для промисловості з врахуванням транспортних витрат і ПДВ виросла більш ніж в три рази — з $65-75 до $290-310 за тисячу кубометрів.

Одним з пріоритетних напрямів розвитку галузі є перехід на енергозбережні технології. Так, Північнодонецьке об'єднання "Азот" до 2012 року планує інвестувати в розвиток виробництва $300 млн. Велика частина цієї суми піде на впровадження цих технологій. Схожа програма існує і на черкаському "Азоті". Заявлені інвестиції в модернізацію виробництва в період з 2005 по 2010 роки повинні перевищити $350 млн, що дозволить в середньому на 10% понизити витрати на виробництво продукції.

Щорік українська хімічна промисловість споживає понад 8,3 млрд кубометрів природного газу, або 11% всього об'єму, використовуваного Україною. Нагадаємо, що в структурі собівартості виробництва азотних добрив (аміаку, карбаміду, аміачної селітри) доля природного газу складає 50-80%. В той же час українські хіміки мають вельми серйозний запас "прихованої рентабельності". Крім того, зростання цін на газ компенсується високими цінами на азотні добрива на світовому ринку. У 2007 році середня ціна на аміак підвищилася на 10%, на карбамід — на 38%. А в січні-вересні аміак і карбамід подорожчали удвічі, аміачна селітра — в 1,6 разу. Це пов'язано із зростанням цін на продукти харчування по всьому світу і активнішим використанням сільськогосподарських культур у виробництві біопалива. Сільгоспвиробники, які прагнуть збільшити ефективність наявних орних земель, стимулюють попит на добрива. Тому експерти вважають, що ціни навряд чи впадуть до 2010 року. А значить, в найближчі декілька років хімічна галузь буде на підйомі.

Таблиця 2. - Інвестиції у власний капітал

Loading...

 
 

Цікаве