WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Методика навчання іноземної лексики: презентація, семантизація, міміка і жести, використання синонімів і дефініцій - Реферат

Методика навчання іноземної лексики: презентація, семантизація, міміка і жести, використання синонімів і дефініцій - Реферат

Важливу роль для наступної роботи над лексикою має запис слова до словника. Слова доцільно вводити й записувати тематично, що сприяє активізації процесів пам'ті.

Основні способи семантизації. Семантизація, як було зазначено, є частиною презентації. Під семантизацією розуміємо розкриття значення слова. Існує два основних види семантизації – безперекладні й перекладні способи семантизації, кожний з яких має свої особливості, переваги й недоліки. 1.Безперекладні способи семантизації. Наочні способи. 2. Візуальний спосіб. При презентації слів можна скористатися таким методом: а) учитель пояснює учням, що вони повинні зобразити на малюнку значення нового слова. Учні мають працювати самостійно; б) учитель називає перше слово, пояснює його значення іноземною мовою або перекладає його. Діти малюють. Потім учитель називає друге слово. Учні продовжують малювати, зображуючи значення слова.Таким чином, вони зображують усі слова на одному малюнку; в) учитель повільно повторює всі слова й просить учнів підписати зображення;

г) учитель просить учнів порівняти свої малюнки.

В.Кувшинов, підкреслюючи важливість використання кольорових слайдів на початковому етапі презентації лексики, пропонує наступну форму роботи зі словами. На великому екрані школярі бачать зображення дерева, ялинки, лісу, а також яблуні в саду в різні пори року. Демонстрація того, що зображено на слайдах, як правило, не потребує витрат часу на семантизацію лексики. Після аудіювання й відтворення за учителем хором та індивідуально слів учні тренуються в уживанні нових слів спочатку в сполученнях із засвоєною раніше лексикою. Після цього тренування продовжується у формі діалогу за відомим мовним зразком. Далі тренування проводиться у вигляді діалогу ланцюжком. У питаннях і відповідях учні використовують дієслівно-іменникові сполучення, з якими були ознайомлені. На цьому етапі вирішується мовленнєве завдання певної комунікативної спрямованості. Після цього школярі готують невеликі повідомлення з певної теми.Міміка і жести. Цей спосіб семантизації використовується як додатковий для розкриття значення. Вербальні способи: використання ілюстрацій до ситуацій (усних або писемних) – застосовуються для пояснення більш абстрактних понять. При цьому вчитель може запропонувати декілька ситуацій для того, щоб учні повністю зрозуміли значення слова.Учитель може поставити додаткові питання для контролю розуміння. Він заохочує учнів у використанні словосполучень при відповіді на різні запитання. Як свідчить практика, вчителі використовують ситуації для навчання усного мовлення і, в певній мірі, для оволодіння словником, однак часто при цьому використовується одна й та ж або декілька постійно повторюваних ситуацій, у результаті чого відбувається "зрощення" слова й ситуації. У зв'язку з цим виникає питання пошуку прийомів, які були б спрямовані на полегшення використання лексичних одиниць у мовленні. Оскільки мовлення ситуативне, то можна використовувати ситуації з самого початку роботи над словом. При цьому В.Ростовцева дає таке визначення: ситуацію розуміємо як сукупність мовленнєвих і немовленнєвих умов, що даються учневі, необхідних і достатніх для того, щоб він правильно здійснив мовленнєву дію відповідності до накреслених комунікативних завданнь. Питання про використання ситуацій під час презентації лексики в методичній літературі поки що широко не висвітлювалися. У практиці навчання вони створюються переважно з допомогою ілюстративної і предметної наочності. Однак такий прийом не завжди готує до використання лексичних одиниць у мовленні. Показ малюнка або предмета при презентації переслідує головним чином одну мету – семантизацію введених лексичних одиниць без урахування їх сполучуваності. Презентацію розуміємо як окремий (початковий) етап, що включає й первинне закріплення нової лексичної одиниці, що випереджає активне тренування з мовним матеріалом.

За своїм характером і структурою ситуації, які доцільно використовувати на етапі презентації, можна віднести до мікроситуацій, що показують типову сполучуваність певних лексичних одиниць. За визначенням Т.Сахарової, мікроситуація – це статична ситуація, яка має у своєму складі простий стимул. При введенні лексичних одиниць і наступній роботі із їх закріплення будуть використовуватися різноманітні ситуації, об'єднані однією метою – ілюструвати можливості сполучуваності слова, визначати шляхи його засвоєння, тому що основним є формування лексичних навичо. При такому поданні матеріалу, підкреслює В.Ростовцева, безумовно, встановлюються лексичні зв'язки нових слів з тими, які вивчили раніше. Виконуючи певні дії, учні знайомляться зі сферою вживання нових слів у типових для них ситуаціях. Позитивним є те, що повторення введених лексичних одиниць у кожному висловлюванні супроводжується розширенням лексичних зв'язків. Описані ситуативні прийоми мають частково ігровий характер. У своїй роботі ми пропонуємо учням ототожнити роль з його позицією ("я сам") у вирішенні будь-якого питання. Разом з тим учневі можна запропонувати й інші ролі – "побувати" на місці іншої особи. Така гра є доцільною при закріпленні введеного лексичного матеріалу. Можливість використання ситуативних прийомів у роботі з лексичним матеріалом на етапі презентації відповідає тенденції здійснення комунікативного підходу в процесі навчання всіх видів мовленнєвої діяльності й функціональної спрямованості оволодіння мовним матеріалом. Ситуації створюють більш сприятливі умови для довільного запам'ятання лексичних одиниць.

Використання синонімів і дефініцій. Учителі часто використовують синоніми для розкриття значення понять у роботі з учнями, коли вони не мають можливості використовувати довгі й складні визначення. Часто однієї дефініції недостатньо для розкриття значення слова. Слово має бути визначеним у контексті. Спосіб семантизації за допомогою дефініцій можна використовувати вже на початковому етапі. Однак розуміння дефініцій потребує певної підготовки. І.Бронштейн пропонує такі вправи, що підводять учнів до вміння сприймати дефініції. Знання подібних або протилежних понять дозволяє легко ввести інші поняття. Спочатку учнів можна попросити нанести знайомі прикметники на шкалу, а потім додати нові. Така робота може проводитися як індивідуально, так і в групах. Учитель може сам пояснити значення слів або попросити учнів знайти їх значення в словнику.Перекладні способи семантизації. Такі способи можуть використовуватися в класі й бути більш економними, а іноді й більш ефективними. Вони можуть мати місце при поясненні понять, що не входять до активного словника й не потребують запам'ятання. Такі способи використовуються для запобігання помилкам при поясненні так званих хибних друзів перекладача. Існує два перекладних способи: переклад самого поняття з іноземної на рідну мову; переклад тлумачення поняття. Учитель не повинен зловживати використанням перекладу при розкритті значень нових слів. Це знижує інтерес і мотивацію учнів. Утрачається почуття радості від вивчення іноземної мови. Однак не слід повністю забувати про використання перекладу й використовувати його в розумних межах.

Використана література

  1. Шишков Владимир Васильевич Испанская лексика (Учись говорить по-испански).- К.: ТОВ "ВП Логос", 2004.-

  2. Шишков Владимир Васильевич Английская лексика.- К., М.: ООО "ИП Логос", ЗАО "Славянский дом книги", 2004.-

  3. Лукьянова, Нина Александровна Экспрессивная лексика разговорного употребления: Проблемы семантики/ Отв. Ред. А.И.Федоров.- Новосибирск: Наука, 1986.- 232с.- 2.50

  4. Коганов Аркадиій Борисович Сучасна англійська мова. Розмовні теми (лексика, тексти, діалоги, вправи).- К.: А.С.К., 2000.- 360с.

  5. Стишов Олександр Анатолійович Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації).- К.: Вид. центр КНЛУ, 2003.- 388с.

  6. Передрій Ганна Романівна, Смолянінова Ганна Никитична Лексика і фразеологія української мови.- К: "Радянська школа", 1983.- 207с

  7. Мацько Любовь Ивановна, Сидоренко Олеся Михайловна, Шевчук Светлана Владимировна Русско-украинский, украинско-русский словарь. Отличающаяся лексика.- К.: Вища школа, 1992.-

  8. Борисова, Любовь Ивановна "Ложные друзья переводчика": Общенаучная лексика: Английский язык:Учеб. пособ. по научно-техн. переводу.- М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2002.- 212с.- (Сер. "Научно-технический перевод").- 14.10

  9. Рибачок, Світлана Михайлівна Термінологічна лексика як засіб когезії англомовного економічного тексту: Дисерт. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук; Спец. 10.02.04.- Львів, 2004.- 218с.

Loading...

 
 

Цікаве