WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Звуконаслідувальні дієслова як засіб вираження категорії кратності - Реферат

Звуконаслідувальні дієслова як засіб вираження категорії кратності - Реферат

Реферат на тему:

Звуконаслідувальні дієслова як засіб вираження категорії кратності

Для звуконаслідувальної дієслівної лексики характерні наступні тенденції, зокрема: 1) вивчення дієслів звучання у рамках аналізу сполучуваності звукономінуючих дієслівних лексем на синтагматичному та парадигматичному рівнях (Т. Виноградова, О. Григоренко), 2) вивчення дієслів звучання на матеріалі декількох мов (Л. Виздога, М. Сергєєва, І. Гаценко), 3) аналіз мікрогруп у межах тематичної групи звучання (І. Курлова); 4) аналіз дієслів звучання у рамках комплексного дослідження звукономінуючої лексики (Н. Бартко, С. Воронін, Н. Львова).

Результати аналізу звуконаслідувальної лексики показали, що існує два основних напрямки їх дослідження: а) вивчення лексичного значення дієслів як сукупності семантичних компонентів у рамках системного аналізу лексики та б) вивчення категоріальної семантики дієслів звучання із використанням методів концептуального аналізу.

У сучасному мовознавстві вже не викликає сумніву те, що мовний знак не утворюється довільно, оскільки на думку більшості лінгвістів, виникнення мови базується на звуковідображенні або фонетичній мотивованості. Звуковідображувальна лексика складається із звукосимволічних слів (із неакустичним денотатом) та звуконаслідувальних слів (з акустичним денотатом), котрі з'являються у результаті пізнавальної діяльності людини, яка "характеризується сприйняттям передусім предметів, які рухаються і звучать" [5, 54].

Звукосимволізм є "закономірним, довільним, фонетично мотивованим зв'язком між фонемами слова та незвуковою (неакустичною) ознакою денотата (мотиву), що лежить в основі номінації [3, 166]. Звукосимволічні слова часто позначають види руху, форму, міміку, величину, фізичний та емоційний стан людини чи тварини, наприклад: bulb, chew тощо.

Звуконаслідування – це закономірний, довільний, фонетично мотивований зв'язок між фонемами слова і акустичною ознакою денотату, яка лежить в основі номінації [3, 165-166]. Значну частину всіх звуконаслідувальних слів різних мов складають мультиплікативи та співвідносні з ними семельфактиви [4, 44-68]. Цю закономірність В. Храковський формулює таким чином: "одна з універсальних особливостей лексичних мультиплікативів (і семельфактивів) полягає в тому, що, <...> це слова здебільшого, якщо не виключно, звуконаслідувальні за своєю основою" [6, 26].

Досліджуючи німецькі "звуконаслідувальні словосполучення, елементи яких відрізняються тільки своїм вокалізмом", Г. Пауль аналізує здебільшого мультиплікативи flimmern und flammern 'мерехтіти', klippen und klappen 'стукати', klippern und klappern 'тріскати', klistern und klastern 'хлопати', knistern und knastern 'потріскувати', knirren und knarren 'скрипіти', < ... > rischeln und rascheln 'шелестіти' [5, 220-221].

Говорячи про можливість існування слів, у яких подібні значення поєднуються із подібними незалежно від їх походження, Р. Якобсон також використовує здебільшого мультиплікативи: bash 'вдаряти', dash 'жбурнути', lash 'вдаряти батогом', plash 'хлюпатись', splash 'бризкати' <...> [7, 112]. Осмисленню даної проблеми в англійському мовознавстві сприяли також роботи Л. Блумфілда, Х. Марчанда, М. Кузнєцова, Ю. Скребньова.

Звуконаслідувальні слова є умовною імітацією звуків навколишньої дійсності за допомогою фонетичних засобів (наприклад, splash'cause (a liquid) to fly about in drops; make (sb or sth) wet' [8, 847], crack – 'to break with a sudden sharp sound' [9, 188], buzz – 'to make a low, vibrating, humming sound' [9, 110], mumble – 'to utter in a soft, indistinct manner' [9, 527]).

Зазначені дієслова прийнято групувати на основі їх фонетичних особливостей, тобто наявності у них подібних початкових чи кінцевих приголосних або кореневих голосних. Так, кінцева приголосна [p], як правило, характерна для слів, що позначають удар: clap– 'to strike (an object) against something quickly and forcefully, producing an abrupt, sharp sound' [9, 146], clip– 'to hit with a sharp, quick blow' [9, 150]. Фонема [] позначає різкий звук, який утворюється, якщо предмет вдарити, розбити або розламати: crash– 'to make a sudden clattering noise, as of something dashed to pieces' [9, 189], smash – 'to break to pieces with violence and often with a crashing sound, as by dashing against something; shatter' [9, 741], lash – 'to strike or beat, as with a whip or something similarly slender and flexible' [9, 457].

Результати дослідження показали, що більшість звуконаслідувальних предикатів позначає невимушене звучання, джерелом якого є людина, яка створює цей звук ненавмисно, неістота чи природня сила. Якщо джерелом звуку виступає людина, то невимушеність звуку передбачає ненавмисність дій, наявність певного емоційно-психологічного чи фізіологічного стану, тобто ці дії є звичайною реакцією людини на зовнішні чи внутрішні подразники. У випадку, коли джерелом звуку є неістота, невимушеність звуку передбачає наявність зовнішнього каузатора. Якщо ж джерелом звуку є природня сила, то невимушеність звуку обумовлена природою цього явища, тобто не передбачає контроль зі сторони людини.

Отож, диференційними компонентами значення звуконаслідувальних предикатів є ненавмисність, наявність певного емоційно-психологічного чи фізіологічного стану людини, наявність зовнішнього подразника, відсутність контролю зі сторони людини.

Звуконаслідувальні предикати, слідом за Т. Виноградовою [1], розрізняємо за двома основними семантичними ознаками – типом джерела звуку та способом виникнення звуку. За типом джерела звуку досліджувані предикати поділяються на три групи зі значенням: невимушеної звукової реакції людини, предметного звучання та звучання природньої стихії.

Якщо джерелом звуку виступає людина, то звуконаслідувальні предикати поділяємо на дві групи. Каузатором першої виступає емоційно-психологічний стан людини (chuckle3, crack4, rave2, swear, hiss3, snap4, yell2, echo3, gabble, gasp3, gush, stammer2, stutter2, whisper1), а другої – її фізіологічний стан, наприклад: stammer1, stutter1, lisp, rave1, pant2, groan2, hiccup2, wheeze2, yawn2.

За способом виникнення звуку зазначені предикати класифікуємо на ті, що вказують на вібрацію голосових зв'язок, дихальні рухи, рух зубами, звуки, які утворюються в організмі, створення звуку частинами людського тіла та слухового подразнення. У свою чергу, предикати зі значенням вібрації голосових зв'язок поділяємо за типом "голосової реакції" на: словесне вираження думок, почуттів та невербальне вираження емоцій, відчуттів.

За семантичною ознакою "види голосових звуків" предикати 'словесного вираження думок і почуттів', що обумовлюються емоціями, можна класифікувати на такі, що позначають:

1) мовлення: babble1,2, bawl3, bicker1, blubber2, burr2, blurt, bluster2, bolt, boom3, bray3, buzz3, cant, chatter2, chirp2, chuckle3, clatter8, coo2, crack4, cry3, cuckoo2, ding2, drawl, drivel2, drone2, echo3, flute2, gabble, gasp3, gibber, giggle2, groan2, growl1, grumble1, grunt2, gush, hiccup2, hiss3, hum4, jabber, jerk, laugh2, lisp, moan2, mumble1,2, mump, murmur2,3, mutter1-3, pant2, prate, prattle, purr2, rattle7, rave1,2, roar4,6, rumble4, scream2, screech2, shriek2, sibilate, sigh2, smack2, snap4, snarl2, sneer, snort2, sob2, spit3, splutter1, sputter2, squawk2, stammer1,2, stutter1,2, swear, thunder3, twaddle, utter1, wail2, wheeze2, whimper2, whine2, whisper1, yawn2, yell2, наприклад: He suddenly blurted out, 'Someone is going behind my back' (M. Dibdin); They didn't sing, they squawked and chattered like a jungle (J. Rogers);

Loading...

 
 

Цікаве