WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Концепт вимушеності у сучасній англійській мові - Реферат

Концепт вимушеності у сучасній англійській мові - Реферат

Оскільки предикати must,have to включають семантичний відтінок внутрішнього негативного відношення до дії, то цей відтінок може позначатися у контексті за допомогою слів із негативною експресивною оцінкою. Так, наприклад, може оцінюватися об'єкт, як-от: What bothers me is that she and Jem will have to absorbsome ugly things pretty soon (H. Lee); I rejoined the others in the small fisherman's cottage and there I had to breakthe sad news (A. Christie). Вимушену дію суб'єкта може зумовлювати причина, вказана у самій структурі речення, як-от: Billy will have to testify, as being the last of his friends to see him alive(M. Spark).

Реалізація вимушеної дії пов'язана з подоланням певних перешкод, труднощів суб'єктом дії. Проблематичність здійснення дії, а також те, що її реалізація може мати неприємні наслідки для самого виконавця, є причиною того, що необхідна дія набуває вимушеного, небажаного характеру для суб'єкта дії. Напр.: I must just put up with it, she sighed (W. Maugham). Jem saw that he would have to fight me to keep me home, and I suppose he thought a fight would antagonize Aunty (H. Lee). The few reporters had to content themselves with quick photographs of the couple... (H. Lee). Саме семантика інфінітивів give up, fight, content підкреслює вимушений характер дії.

Відомо, що предикати дебітивності представляють два диференційних погляди на світ, тобто так-звані "картини світу": каузальну і телеологічну. При "каузальній" картині світу з'ясовується, чому світ "змінює" людину, при телеологічній - для чого людині необхідно змінити світ. Каузальна картина світу спрямована на експлікацію необхідних причин, а телеологічна - на засоби, які необхідні для досягнення певної цілі. Найрельєфнішою каузальною модальністю можна вважати модальність вимушеності, телеологічна ж виражена модальностями потреби і повинності. Каузальність звичайно вказує на минуле, телеологічність - на майбутнє. Каузальні і телеологічні відносини характеризуються часовою специфікою, тобто психологічним часом, одиницею вираження якого є зв'язок між "причиною і наслідком", "ціллю і засобом".

Хоч каузальне пояснення спрямоване на минуле, його можна застосувати і по відношенню до майбутнього. Однак у першому випадку аналіз спрямовано на пошук причин певних наслідків, у другому – на пошук наслідків даних причин.

Вживаючи МПВ у формі майбутнього часу, людські дії та вчинки представляються як необхідні наслідки існуючих причин. Напр.: You'll have to exсuse Timothy; he used caffeine yesterday and now his homeostasis is out of balance (B. Kingsolver).

Наступною вагомою диференційною ознакою речень з МПВ є відсутність альтернативи при здійсненні вимушеної дії у минулому. Напр.: Betsy had refused to let him in, had left him down there in the street, and he had to sit in the car he'd hired till seven (R. Rendell). It had its virtues and its vices – anyway you had to put up with it (J. Galsworthy).

Часто відсутність альтернативи уточнюється лексично: This was news, news that put a different light on things: Atticus had to, whether he wanted to or not(H. Lee).

Цікаво, що якщо "відсутність альтернативи" виражена експліцитно, то вона завжди містить в собі компонент оцінки "погано".

Рельєфно виражений вимушений характер здійснених чи здійснюваних вчинків, запланованих дій дозволяють виділити ще одну диференційну ознаку вимушеної модальності - "мінус-інтенційність". С. Туровська зазначає, що "модальність вимушеності виявляється "квазиінтенційною", хоч модальні предикати і спрямовані на якийсь об'єкт (в цьому відношенні, тобто у відношенні зовнішнього зв'язку, їх можливо, слід визнати інтенційними), сам об'єкт не може вважатися повноправним об'єктом інтенції, оскільки між ним і інтенційною дією відсутній "внутрішній" (логічний) зв'язок. Іншими словами, вимушеність є "квазітеологічною модальністю, а отже, не може бути схарактеризована такими диференційними ознаками, як "намір", "спрямованість на результат дії як внутрішній, який відповідає прагненням суб'єкта" [5: 38]. Саме цим і пояснюється те, що висловлювання із модальністю вимушеності вирізняються небажаністю здійснення дії чи вчинку.

Речення з МПВ розрізняються за рівнем інтенсивності (в основу інтенсивності покладено ступінь вияву ознаки [9; 10]), тобто мовець може або просто констатувати вимушеність ситуації, положення, або окреслити доконечну зумовленість обставинами, так звану інтенсиковану вимушеність. Остання досягається мовцем за допомогою:

1) повтору засобів вираження вимушеності: "Well, why do you have to listen?" Jim asked again. "Why do you have to listen to this stuff if it makes you so miserable?" (J. Cheever). Don Pedro slapped the Dwarf on the cheek with his embroidered glove. – You must dance, – he said, – petit monster. You must dance. The Infanta of Spain and the Indies wishes to be amused (O. Wilde);

2) використання прислівника–інтенсифікатора у препозиції до ММ: I must get married. I really must (H. Bates);

3) ситуації у передтексті чи посттексті, що інтенсифікує вимушеність дії, напр.: I had had a breakdown in health and was forced to give up my practice in England and go abroad (A. Christie);

4) оцінкою ситуації: The air in there was so hot and stale I felt like I had to breathe it twice to get any oxygen out of it (B. Kingsolver);

5) вказівкою на негативні наслідки за умови невиконання вимушеної дії: We must go to him at once. He can't have noone to look after him. ... He might die... It's dreadful. I can't bear the thought. We must find him at once (S. Maugham).

Таким чином, вимушеність – це автономний концепт дебітивної модальності, який характеризується диференційними ознаками та власними наборами вираження. На основі контекстуального використання модальних предикатів із семантичним компонентом "вимушеність" виявлено ряд диференційних ознак, а саме: мінус-інтенційність, фактуальність, зверненість до минулого, оцінка "погано" і відсутність альтернативи.

Література:

  1. Аристотель. Никомахова этика // Соч. В. 4–х т. – М.: Мысль, 1983. – Т. 4. – 828 с.

  2. Вольмут В.Ю. Деонтическая картина мира и ее отражение в языке: категория долженствования // Исследования по семантике: Сб. науч. ст. – Вып. 19. – Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1996. – С. 114-121.

  3. Дмитриева Л.Д. Внеимперативное употребление формы повелительного наклонения: Автореф. дис. ...канд. филол. наук. – М., 1993. – 16 с.

  4. Мышкина Н.Л. Значения необходимости и способы передачи этих значений в оригинальных и переводных текстах немецкой и русской научной речи: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – М., 1979. – 25 с.

  5. Туровская С. Проблемы изучения модальных смыслов: теоретический аспект (на мат. совр. русск. языка). – Тарту. – 1997. – 132 с.

  6. Филиппов В.Н. Опыт компонентного анализа плана содержания лексики, соотносимой с понятием "необходимость" и предикатное выражение этого понятия (на материале английского языка): Автореф. дис. ...канд филол. наук. – Калинин, 1971. – 20 с.

  7. Чернова С.В. Модальные глаголы в современном русском языке (семантическая модель "замысел – осуществление замысла"): Автореф. дис. ... канд.филол. наук. – Киров, 1997. – 21 с.

  8. Шведова Н.Ю. О долженствовательном наклонении // Синтаксис и норма: Сб. статей. – М.: Наука, 1974. – С. 107-121.

  9. Mattews-Bresky R.J. Modals of strong obligation // Zielsprache English. – 1977. – № 1. – P. 6–11.

  10. Mattews-Bresky R.J. Modals of weak obligation // Zielsprache English. – 1976. – № 4. – P. 29–31.

Loading...

 
 

Цікаве