WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Засоби вираження вторинної номінації у медіа та політичному дискурсах - Реферат

Засоби вираження вторинної номінації у медіа та політичному дискурсах - Реферат

Реферат на тему:

Засоби вираження вторинної номінації у медіа та політичному дискурсах

У час глобальних перетворень у всіх сферах людського життя розвиток мов світу, і англійської мови зокрема, значною мірою зумовлений тим впливом, який на них здійснюють соціально-політичні зміни. Вплив політики та засобів масової інформації на мовну ситуацію в англомовних країнах став поштовхом до виникнення лексичних одиниць з яскраво вираженими вуалітивними функціями. Аналіз друкованих англомовних джерел, зокрема періодичних газет та журналів, свідчить про посилену увагу громадськості до цього феномену та про труднощі, які виникають при інтерпретації таких одиниць. Для вирішення подібних проблем слід детально вивчити лінгвальну природу та особливості одиниць вторинної номінації як основних засобів вираження ухильності.

Під мовною номінацією ми розуміємо "закріплення за мовним знаком поняття-сігніфіката, який відображає конкретні ознаки денотата – властивості, якості і відношення, завдяки чому мовні одиниці виражають змістовні елементи вербальної комунікації" [1: 112]. Слово може бути провідником як сигніфікативно-денотативного, так і експресивно-образного змісту. В останньому випадку номінація якісно відмінна від безпосереднього найменування. Таку номінацію називають вторинною. Сутність вторинної номінації полягає в тому, щоби, відбиваючи у свідомості носіїв мови, їх практичний і суспільний досвід, звертати факти позамовної дійсності в мовні значення.

Найбільш яскраво специфіка вторинної номінації розкривається при аналізі різних способів утворення нових слів. Одним із найпоширеніших способів створення будь-якого слова є використання загальновживаних слів у функції термінів. Коли нове явище виявляє щось загальне з тим, що відомо з колишнього досвіду, виділення і закріплення цього загального здійснюється за допомогою мови: нові поняття формуються на базі слів, що маються в тій чи іншій мові. Збагачення знання про світ зручно і природно фіксувати за допомогою уже відомих образів, закріплених у лексичних значеннях (слів). Чим більше в існуючому значенні слова міститься інформації, що збігається з властивостями пізнаваного об'єкта, тим вища ймовірність обрання даного слова для позначення іменованого об'єкта.

Експресивно-забарвлена лексика – це результат вторинної номінації в основному (якщо відволіктись від звукосимволізму і подібних екзотизмів, в тому числі рідкісних слів із втраченою внутрішньою формою). Експресивність мовних елементів – це ознака, властива тією чи іншою мірою кожному стилю (за виключенням офіційно-ділових документів). Але ця ознака виявляється у кожному із стилів по-різному. Експресивність у стилі мови художньої літератури є провідною ознакою, у газетному – ця ознака факультативна.

Під експресивністю ми розуміємо підсилення виразності інформації, створених шляхом особливого відбору і комбінування мовних засобів. Експресивність – комплексне поняття, яке складається із чотирьох компонентів: підсилення, зображальність, емоційність, образність. Підпідсиленням мається на увазі збільшення ступеня інтенсивності дії. Під зображальністю розуміємо характеризуючу і деталізуючу функції експресії. Джерелом зображальності дієслів може бути наявність у їхній семантичній структурі сем, що вказують на те, як проходить дія, чи сем, що деталізують дію. Емоційністьвідображає різноманітні почуття, що їх переживає людина. У газетному стилі емоційність має оціночний характер. Саме емоційно забарвлені дієслова дозволяють виразити цю оцінність імпліцитно, що відповідає прагматичній настанові газетної комунікації. Образність виражається за допомогою образів [2: 139]. Створення образу у читача проходить через сприйняття. У газетному стилі є переважно дві форми образності: зорова і слухова. До джерел експресії, основою яких є образність можна віднести метафоризацію і метонімізацію. Образність може полягати і у порівнянні і у перифразі та інших стилістичних прийомах. Виявилось, що газетному стилю притаманна образність, яка є в основі метафори і метонімії.

Міркування про те, що мова є не лише механізмом, завдяки якому ми осягаємо дійсність, а й інструментом, за допомогою якого ми створюємо цю дійсність, стають дедалі актуальнішими в наш час. З огляду на це постає питання мови як засобу впливу на свідомість людини з метою корегування її когнітивних процесів. Мова, виступаючи механізмом створення та транслювання ідей, переконань, цінностей, є фундаментом дискурсу [3: 42-43], а дискурс відображає ці ідеї, переконання та цінності.

Дискурс засобів масової інформації є специфічним типом дискурсу, який втілює реальні події та певні проблеми, а також висуває агенту з специфічного погляду. Конструювання моделі референтної ситуації шляхом її репрезентації в медіа продуктах утворює дискурс з певної соціальної, культурної та політичної проблематики [4: 265]. Культура як один з елементів суспільства і водночас один із тих механізмів, які зумовлюють його існування і подальший розвиток, і суспільство як сукупність індивідів, що його створюють, сьогодні перебувають у тісній залежності і взаємодіють, головним чином, за допомогою засобів масової інформації. Динаміка соціальних процесів об'єктивно зумовлює розширення й удосконалення функцій засобів масової інформації [5: 70].

Питання взаємодії мови та влади знайшло вираження у політичному дискурсі, який протягом останнього часу знаходиться у центрі уваги філософів, політологів, соціологів та лінгвістів. Пояснюється це загальною тенденцією до демократизації усіх сфер життя суспільства, розвитком засобів масової інформації, завдяки яким стало можливим оформлення політичного дискурсу.

Політичний дискурс може бути визначений як сукупність усіх мовленнєвих актів у політичних дискусіях, а також правил публічної політики, які оформилися згідно існуючих традицій та отримали перевірку досвідом. Політичний дискурс реалізується в усній та писемній формах. До усної форми політичного дискурсу можна віднести публічні виступи політиків, їхні виступи на радіо, по телебаченню, інтерв'ю, прес-конференції, парламентські дебати, теле- та радіоновини. До писемної форми політичного дискурсу належать різноманітні документи – договори, протоколи, угоди, рубрики політичних новин у пресі, політичні плакати та листівки.

У Сполучених Штатах внаслідок зростання зв'язку політики та капіталу, проведення масштабних виборчих кампаній, розвитку високих технологій та ЗМІ, нарешті, завдяки особистісним якостям видатних американських президентів був створений сучасний інститут президентства, складовою частиною якого став політичний дискурс. Характерними рисами сучасного американського політичного дискурсу слід вважати його розвиток у тісному зв'язку із ЗМІ, наявність президентської риторики як його складової, його ціннісну орієнтацію, дотримання принципу політичної коректності, посилену увагу до проблеми прав жінок та положення етнічних меншин. Головними риторичними прийомами залишаються використання методів контрасту, протиставлення, повтору, виділення ключових понять.

Сфера політичних мовних ігор повинна була б бути бідною на метафори, тому що мова публічного політика певним чином складається з комісивних актів (передвиборчих обіцянок та ін.). Але як тільки центр ваги переноситься на емоційний вплив, що в політичному житті (через низьку політичну, економічну та ін. обізнаність електорату) трапляється дуже часто, заборона на метафору знімається. Так, коли в мові ультиматум переходить у загрозу з метою залякати, він може виражатися метафорично. Сфера вираження емоцій та емоційного тиску вносить як у повсякденну, так і в політичну мову елемент артистизму, а разом із ним і метафору [6: 132]. Метафора для більшості людей є засобом поетичної уяви і риторичного розквіту – значення більше незвичайної, ніж звичайної мови. Більше того, метафора, як правило розглядається як характеристика самої мови, радше засобом слів, ніж думки і дії.

Для газетного стилю більш характерні мовні (стерті) метафори. Мовна метафора є оптимальним вирішенням. Вона зрозуміла для всіх і разом з тим виразна: "to boil", "to denotate", "to embrace", "to explode", "to flare", "to galvanize", "to ignite", "to smile", "to wigh in" та інші.

У мові газети типовим є вживання "конверсійної метафори", тобто відіменникове дієслово з переносним значенням: "to bomb", "to bubble", "to claw", "to cloud", "to comb", "to cream off", "to cushion", "to ferret out", "to hammer", "to heap", "to mushroom", "to nail down", "to nose out", "to pepper", "to pump", "to rage", "to rain down", "to rocket", "to saddle", "to shower", "to snowball", "to spark", "to thread".

Політична метафора функціонує відповідно до тих самих законів. Зважаючи на її комунікативну мету, політична метафора – мовний вплив з метою формування у реципієнта (зазвичай суспільства) або позитивної, або негативної думки про ту чи іншу політичну одиницю (політику, програму, проект та ін.).

Визначення політичної метафори показує, що вона відіграє важливу роль мовного впливу з метою формування у реципієнта (зазвичай суспільства) або позитивної, або негативної думки про ту чи іншу мовну одиницю (політику, партію, програму, проект та ін.). Дослідження сучасної політичної метафори в англомовному політичному дискурсі є важливим для розуміння процесів, які відбуваються в суспільній свідомості, і виявляє вектор загальних тенденцій у зміні картин світу особистості і соціуму.

Помітним явищем у мові газетно-журнальної публіцистики є використання такого типу вторинної номінації як метонімія, у ролі засобу експресивного виокремлення об'єкта комунікації та 'економної' трохеїчної моделі, що практично звужує багаточленне висловлювання до двочленного.

Метонімія включає велику кількість перенесень широкої різноманітності, відповідно до асоціації у різноманітності стосунків між ними: причини і ефекту (tongue замість language), матеріалу і продукту (сорреr чи nickel замість smallcoins; coldsteel замість bayonet), позначеної речі і знаку (grayhairs замість age; berch замість judge; pulpit замість elergy; cock-crow замість dawn; container замість contained; kettleboils; head замістьbrains; instrument замість agent; penзамість writer; sword замість soldier; attribute замість subject; youth замість youngpeople; saltideep замість ocean; author замість hisworks, як у виразі "readShakespeare" замість readtheworksofShakespeare [7: 168-169], painter замість hispictures: aMatisseapaintingbyMatisse) [8: 153].

Loading...

 
 

Цікаве