WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Роль каузації в семантичній структурі речень з предикатами повинності - Реферат

Роль каузації в семантичній структурі речень з предикатами повинності - Реферат

Реферат на тему:

Роль каузації в семантичній структурі речень з предикатами повинності

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених модальності, постійна зацікавленість лінгвістів цією категорією пояснюється тим, що в процесі з'ясування одних питань виникає потреба дослідити ще деякі інші, абсолютно не вивчені або мало досліджені раніше. Зокрема, це стосується питань, пов'язаних з систематизацією модальних значень, дослідженням їх репрезентацій з точки зору прагматики мовних одиниць.

Повинність - це одне з життєво важливих значень, для позначення якого існують різноманітні мовні засоби. Однак, систему засобів вираження повиннісної модальності ще точно не встановлено. Очевидно, це зумовлено тим, що на сьогодні не існує задовільного визначення категорії повинності, що часто призводить до сплутування, а іноді й ототожнення повинності із значеннями необхідності та спонукальності.

Оскільки змістом речення з повиннісним предикатом є повідомлення про те, що може кимось вимагатися чи вважатися обов'язковим, то в ролі підмета, як правило, виступає особа-іменник. Той, хто вимагає або вважає щось обов'язковим, завжди відомий або мислиться (хоч часто й узагальнено). Такі речення повідомляють про дію, діяльність, відношення, ставлення до чого-, кого-небудь, про ситуацію володіння чим-небудь тощо.

Н.Д.Арупонова вважає, що повинність - це модальне значення, що становить необхідний взірець, до якого варто прагнути. Це знанення виражається через дію, зумовлену законами, звичаями, традиціями, правилами етикету, звичайною послідовністю подій, тобто необхідними нормами в широкому розумінні цього слова. Модальні предикати повинності, зазначає дослідниця, в основному пов'язані саме з порушенням норми, а не з дотриманням її. „Людина сприймає світ вибірково і перш за все помічає аномальні явища... Було б неекономно доводити до відома інших все те, що відповідає нормі" [1, с. 300].

Категорія повинності прямо пов'язана з категорією дебітива (повинні сного способу), що виділяється окремо в деяких мовах, зокрема в балтійських, і виражає обов'язковість [2, с. 125]. Дебітив - це вплив на свідомість співрозмовника, необхідність усвідомленім ним дії і тільки після того - її виконання. Аналізуючи аномальні фат м. людина шукає і аналізує причини і наслідки, що спричинили ці явища Під впливом аномальних фактів сформувалось поняття причини (каузації), а отже, і причинових (каузальних) відношень у мові.

Каузативність - це внутрішній зв'язок між тим, що є, і тим, що нею породжується. Каузацію найчастіше трактують як усвідомлену необхідність дії через певну її причинову зумовленість

Дослідники повиннісної модальності вказують на те, що н простих реченнях із значенням повинності, в контексті, пресупозиції чи в самому реченні є експліцитно або імпліцитно виражена примусова причина (детермінуючий фактор). Н.Ю. Шведова пов'язує повиннісний спосіб з „обов'язковою присутністю н контексті чи в пресупозиції змушувального або оцінювальної о ситуацію суб'єкта, або змушувальної ситуації" [3, с. 115]. Т.Б.Букія зазначає, що загальне поняття ситуації повинності передбача<, "наявність примусової сили, що каузує дію" [4, с.8].

Питання про лінгвістичний статус каузальності посідає особливе місце в сучасному мовознавстві. Більшість дослідників вважають причинність самостійною граматичною категорією, інші зараховують її до синтаксичної категорії. О.В.Бондарко зазначає, що причинність - це понятійна категорія, тому що вона отримує формальну інтерпретацію засобами мовних семантичних функцій, які виступають як граматичні і лексичні значення [5, с.79-93]. Ми схильні вважати каузацію функціонально-семантичною категорією, оскільки, виконуючи одну семантичну функцію, вона може виражатись різними мовними засобами. Каузальний зв'язок - асиметричний, тобто однобічно спрямований, він є процесом перетворення потенційно можливого в реальну дійсність. Будь-яка причина зумовлює наслідок. Отже, суть каузальності полягає в породженні причиною певного наслідку. Причина і наслідок постійно визначають один одного і тісно пов'язані між собою.

Каузативні конструкції мовознавці тлумачать як такі, що виражають каузативну ситуацію, сутністю якої є причинність. Ще О.О.Потебня зазначав, що „поняття дії, так само як і поняття суб'єкта та об'єкта, невід'ємне від поняття причини <...>, відображення дії на предметі має причиною дію суб'єкта. Причинність складається із дії суб'єкта і одночасності чи послідовності цієї дії із станом об'єкта" [6, с.7].

І.Пете вказує, що в ролі примусової причини часто використовуються спеціальні каузативні конструкції, зокрема в "заперечних реченнях, у реченнях з дієсловами негативного значення і зі вловами, що виражають примус (напр.повинен, зобов'язаний, ^вимушений, необхідно, треба та ін.)" [7, с.92-96].

Семантична характеристика ситуації повинності може бути ^представлена за характером детермінації, тобто за типом ;каузатора, з яким так чи інакше пов'язана вимушена дія. |С.Н.Цейтлін виділяє вісім підтипів каузативних ситуацій, які розрізняються характером зумовленості повиннісної дії: 1) "так склались обставини" (значення власне необхідності у вузькому розумінні слова); 2) "цього вимагають етичні норми, правила поведінки"; 3) "це приписується соціальними установками, певними обов'язкам суб'єкта"; 4) "це намічено, заплановано, визначено";

5) "так належить, заведено, звичайно буває"; 6) "це зумовлено 1 певними властивостями суб'єкта"; 7) "це результат впливу чужої | волі"; 8) "це відповідає внутрішнім потребам суб'єкта, його І намірам" [8,152]. Проте названі каузативні ситуації не охоплюють, | на нашу думку, всіх детермінуючих факторів, що впливають на ' вимушену дію у реченнях з предикатами повинності. Серед перерахованих факторів досить повно названо лише ті, що зумовлені його суспільним статусом.

Більшість з названих факторів можуть бути об'єднані, якмивважаємо, у фактори суспільної зумовленості (людина змушена діяти, чинити так через закони, правила, норми, обов'язки, звичаї, традиції тощо). Напр.: ...Але й приговортреба писати по закону, щоб і комар носа не підточив (М.Стельмах). ...За всіма писаними і неписаними ратними законами на п'ять — шість днів походу належало давати день відпочинку (В.Малик). -Згідно з положенням я повинен з вами радитися, щоб ніхто мені не вказував...(Гр.Тютюнник). Я потрапляв якраз у поле зору Прагнімака ізмушений був за піддавковими правилами ... підігрувати ще й заступникові директора (В .Дрозд).

Друга група факторів каузативного впливу пов'язана з властивостями чи діями інших осіб або предметів, що так чи інакше зумовлюють дії та вчинки суб'єкта в реченні. Напр.: ...Мисудимо і повинні судити людину за її вчинки, за її діяння, бо вони можуть приносити людям або добро, або зло (Ю-Мушкетик).-Мушу за гнилу панську душу йти до Сибіру (М.Стельмах). Долгорукиймав би образитися на Іваницю за таку відверту нетактовність (П.Загребельний). —

Найстарший карликз наказу Меншикова примусив їх [жінок) написати чоловікам листи у Туреччину (Р/Іваничук).

Каузативною може виявитися і ситуація дійсності (без вказівки на суб'єкт, який її спричинив, як-от:

...Районне похоронне бюро... час від часу самениділо бо роботи через нестачу клієнтів і змушене було вдаватися до виготовлення бочкотари:...(В.Земляк).

У цьому реченні спостерігаємо і випадок каузації однієї дії іншою (попередня дія детермінує наступну). Наведемо ще декілька прикладів такої каузації:

[Олена]:Засилила в голку довгу нитку ймусила далеко відводити руку (Є.Гуцало).Вириватися їм на Наддніпрянщину в такий холод ніякне можна було, доводилось чекати тепліших днів, зручнішої дороги (І.Ле). Безсонна нічпротверезила козака, примусила не раз, не дваобдумати похід на Крим (В.Шевчук)

Loading...

 
 

Цікаве