WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Каузативний аспект дебітивної модальності - Реферат

Каузативний аспект дебітивної модальності - Реферат

Реферат на тему:

Каузативний аспект дебітивної модальності

Дебітивність – це різновид модальності, що передає доцільність, необхідність, зумовленість, зобов'язаність, неминучість дії і складається із автономних концептів, кожен з яких характеризується власними семантичними ознаками та наборами засобів вираження.

Диференційною ознакою семантичної структури речень із предикатом дебітивності є компонент каузації із значенням примусу до здійснення дії, представлений як експліцитно, так і імпліцитно, що свідчить про поліпредикативність цих конструкцій.

Семантична характеристика ситуації дебітивності може бути представлена за характером детермінації, тобто за типом каузатора, з яким так чи інакше пов'язана вимушена дія. С. Цейтлін виділяє вісім підтипів каузативних ситуацій, які розрізняються характером зумовленості повиннісної дії: 1) "так склались обставини" (значення власне необхідності у вузькому розумінні слова); 2) "цього вимагають етичні норми, правила поведінки"; 3) "це приписується соціальним установкам, певним обов'язкам суб'єкта"; 4) "це намічено, заплановано, визначено"; 5) "так належить, заведено, звич-айно буває"; 6) "це зумовлено певними властивостями суб'єкта"; 7) "це результат впливу чужої волі"; 8) "це відповідає внутрішнім потребам суб'єкта, його намірам" [Цейтлин 1990: 152]. Проте очевидно, що названі каузативні ситуації не охоплюють усіх детермінуючих чинників, що впливають на вимушену дію у реченнях із предикатами дебітивності. Серед перерахованих чинників здебільшого названо лише ті, які зумовлені суспільним статусом.

Очевидно, що може бути й інший підхід до характеристики цих груп, оскільки більшість з названих чинників можна об'єднати у чинники суспільної зумовленості. Отож, виділяємо наступні каузативні ситуації, які зумовлюють дебітивні дії, а саме:

1) чинники суспільної зумовленості - людина змушена діяти, чинити так через:

а) закони, що діють у суспільстві: ...Але й приговор треба писати по закону, щоб комар носа не підточив (М.Стельмах). За всіма писаними і неписаними ратними законами на п'ять – шість днів походу належало давати день відпочинку (В.Малик);

б) правила, положення, договори, обов'язки, норми поведінки, етикет: Згідно з положенням я повинен з вами порадитися...(О.Донченко). За умовами договору я змушений буду вивести козаків у поле (В.Чемерис). Обов'язок і честь воя змусили його надати голосовісуворості (В.Малик);

в) звичаї, традиції: Знаєте звичай: наречена має протанцювати по колу з кожним бажаючим (А.Дімаров). Як повелося давно, прочани мусили повзти навколішки аж до собору (В.Шевчук). Усе змінити треба й учити так, як то велить нам звичай (В.Шевчук);

г) накази: Але наказ є наказ, і його треба виконувати (В.Собко). Наказові кагана кожен мусить коритися (Д.Міщенко);

2) чинники каузативного впливу, пов'язані з властивостями чи діями інших осіб або предметів, що так чи інакше зумовлюють дії та вчинки суб'єкта в реченні, напр.: Ми судимо і повинні судити люди ну за ті вчинки, за їі діяння... (Ю.Мушкетик);

3) каузативна ситуація дійсності (без вказівки на суб'єктів, що її спричинили) - одна дія детермінує іншу: Вириватися їм на Наддніпрянщину в такий холод ніяк не можна було, доводилось чекати тепліших днів, зручнішої дороги (І.Ле);

4) детермінуючі чинники дебітивної дії, що відповідають внутрішнім потребам суб'єкта, його планам чи намірам. Суб'єкт зацікавлений у виконанні дебітивної дії, яка є одночасно і метою (приводом) для здійснення якогось його наміру, як-от: Заради істини чоловік не повинен нічого боятися (П.Загребельний). З-за одної такої зустрічі варто було їхати сюди (В.Малик);

5) детермінуючим чинником є окрема предикативна одиниця у складних реченнях (складнопідрядних та складних безсполучникових), що виражає конкретний факт дійсності, який детермінує те, про що повідомляється в іншій предикативній частині: Мені від природи дано бути спортсменкою, отже, треба робити, це першокласно (В. Собко).

У реченнях із модальним значенням невідворотності детермінуючими чинниками виступають такі поняття, як Бог: Бог добре знає, кому, коли і де призначено скінчити вік свій (В.Шевчук); доля: Хлоп є хлоп, і його доля паном-богом визначена: землю орати і вірно служити своєму господареві (П.Наніїв). Як добре, що саме Мартинко є сином бойової подруги Наливайка, якій судила доля сіяти сім'я ненависті до пана, сім'я братньої любові до руського народу (І.Ле). Доля старих – чекати (В.Яворівський); "закони" природи: Як довго не тягнеться ніч, а вранці має розкритися квітка (М.Стельмах). Такий закон природи. <...> Щось має жити, радіти світлу, темряві, пускати нове насіння (В.Шевчук); фонові знання пацієнса: Дівчата ще з дня назбирали блакитних, як небо, сокирок, пахучих волошок, польового маку, звіробою, нарвали попід плотами м'яти, за селищем – полину, що мав охороняти їх від відьом і русалок... (Д.Міщенко). Діти горіли, мов свічі. <...> Батьки й Чайчиха доглядали за малечою і потроху споживали те розпарене жито, яке мало одвести каліцтво від беззахисного дитячого тіла (М. Стельмах). Здебільшого з "полином" пов'язується "запобігання всьому лихому, нечистому, повному безпеки". Поняття "розпарене жито" асоціюється із "зцілюючою силою", котра неминуче відводить хворобу. У реченнях Усе живе колись-то мусить умерти (В.Шевчук). Нічого не вдієш, людина народжується, живе і мусить колись умерти (В.Собко) детермінуючим чинником виступає життєва закономірність буття: будь-яка жива істота помирає, доживши до старості.

Імпліцитно це значення передається інфінітивними реченнями, а сама каузативна ситуація виражається в контексті чи й поза ним як сама собою зрозуміла, напр.: Бог Полісун наслав на нашу землю вовків. І серед літа. Значить... значить, бути січі великій (Д.Міщенко). Не всім бути вченими (О.Донченко). Бути грому великому (Д.Міщенко).

Очевидно, наявність у контексті, в пресупозиції чи безпосередньо в самому реченні каузації як примусовоїпричини (норми) варто вважати диференційною ознакою семантичної структури речення із модальним значенням дебітивності. Крім примусової причини, як вже було зазначено, обов'язковими семантичними компонентами досліджуваних речень є автор розпорядження (мовець), діяч і приписувана йому дія.

Каузальна ситуація складається з трьох компонентів: 1) ситуації причини (Р), 2) ситуації результату (Q) і 3) власне каузативного зв'язку [О]. Власне каузативний зв'язок [О] у ситуації POQ виражається предикатом речення [Кобозева, Лауфер 1993: 81]. У двоскладних реченнях з предикатами дебітивності типу мушу працювати, повинен працювати, змушений (вимушений) працювати, зобов'язаний працювати і под. ситуація причини експліцитно виражається каузальним кваліфікатором (на формально-граматичному рівні – обставинним прислівним поширювачем чи детермінантом причини).

До продуктивних експліцитних засобів вираження примусової причини в конструкціях із модальним значенням дебітивності відносимо каузативні словоформи "по+М.в.", "від+Род.в.", "через+Зн.в.", "за+Зн.в.", "з+Род.в.", "за+Ор.в.", "ради+Род.в." та ін. Напр.: Через якогось дурноголового розбишаку і я маю голодним сидіти? – блимнув очима на запечалене обличчя дружини (М.Стельмах). Чоловік є чоловік і по закону має інтересніше жити, аніж баба (М.Стельмах). Мусить заради них стовбичити тут (О.Гончар). За проектом він мав бути покритий мармуровою плиткою... (А.Дімаров).

Виділені каузативні синтаксеми виражають тільки привід до дії; реальною ж причиною того, про що повідомляється в реченні, є оцінка всієї ситуації, що грунтується на власному досвіді мовця.

Каузативні синтаксеми як спосіб ускладнення первинної моделі речення і як засіб каузації, ,,роблять речення поліпредикативною структурою" [Онипенко 1984: 47]. Аналізуючи прості речення з предикатами дебітивності, в яких примусова причина виражена каузативною словоформою, стикаємося з проблемою взаємозв'язку і взаємодії "примарної" і "секундарної" предикації [Осетров 1984: 9]. Так, речення За правилами маневрів, Криворучко мав вважати ці ескадрони „загиблими" і змушений був зняти їх „з операції" (В.Земляк) містить в собі каузативну словоформу за правилами маневрів. Це речення можна перетворити у складне: Криворучко мав вважати ці ескадрони „загиблими" і змушений був зняти їх „з операції", бо такі правила маневрів.

Loading...

 
 

Цікаве