WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Речення з предикатами дебітивності - Реферат

Речення з предикатами дебітивності - Реферат

Для інтенсифікації модального значення доцільності, Марко Черемшина тавтологічно використовує предикатив варт:

Бо такого легіника таки варт у хату пустити, бо згонить жаль із серця.

Варт йому в очі подивитися, так як меду напитися.

Такому парубкові варт гаєм плай прорубати, чічок під ноги настелити, пташки співати заставити.

Тоту зелену дубину, та й кленину, та й смеречину варт навкруг двора сонцем позолотити... (227).

Очевидно, що модальне значення доцільності речень конструкції PraedmodInf, найчастіше досягається поєднанням предикатива варто (діал. варта, варт) з інфінітивом.

Слід зазначити, що предикативи треба, слід вживаються не тільки в значенні російських форм надо, должно, а й модальних дієслів следует, полагается, требуется, а предикатив варто ще й у значенні дієслова стоит.

4. Конструкції моделі Praedmod.

Це конструкції з предикатом, що утворюються шляхом поєднання предикативних прислівників із значенням повинності треба, потрібно з іменником у знахідному або родовому відмінку. Вибір відмінку залежить від: 1) лексичного значення предикативу; 2) стверджувальної чи заперечної форми; 3) числа іменників; 4) категорії істот / неістот; 5) його абстрактності чи конкретності [3: 325-326].

При предикативі треба конкретні іменники, які виражають неживі істоти, незважаючи на число іменника, у стверджувальній формі вживаються у знахідному відмінку, а в заперечній – у родовому або знахідному, напр.: ...Тепер скрізь треба письма, а у войську шо буде робити ваш Андрійко? (46), Треба їй великої музики, аби вона охоту дістала (229).

При предикативі треба іменники (назви істот) у стверджувальній формі однини вживаються у знахідному відмінку, а в заперечній – у формі знахідного чи родового відмінку; а в множині – у знахідному чи родовому відмінку: Тобі траба такої газдині, аби тобі на голові горшки била. За кождий раз, єк прийдеш з коршми, то оден горнец (81).

Абстрактні іменники вживаються тільки у формі родового відмінку, поєднуючись з предикативом треба:– Пуста твоя робота, Калино, покинь тоту гадку та й життєм не поминуй, бо буде тобі його треба...(216).

У текстах Марка Черемшини предикатив треба у вживанні з іменником передає модальні відтінки доцільності, необхідності.

Слід звернути увагу на суб'єктну детермінацію давальним відмінком: – Ціхо, бадіки, він нічого страшного не зробив, державі акуратне таких треба, аби держава росла, аби множилася! (230).

5. Конструкції моделі N1 – AdjmodInf.

У художніх творах Марка Черемшини зустрічаються речення з предикатами дебітивності, що утворюються особливими предикативними прикметниками, як-от повинен, зобов'язаний, змушений та інфінітивом. Як і модальні допоміжні дієслова, предикативні прикметники виражають модальну модифікацію дієслівного складеного присудка лексично. Однак вони не мають формальних засобів вияву категорії часу, способу, особи, які виражаються особливими формами дієслова зв'язки бути. Напр.: Після його думки Льоля повинна була його вірно любити вже для самої ласки й доброти, з котрою він все відносився до неї, "простої" дівчини (253).

Предикативний прикметник повинен, що вживається з допоміжним дієсловом "бути" або без нього, на означення того, що хтось зобов'язаний, має своїм обов'язком мати яку-небудь якість чи властивість, а також для вираження значення необхідності через певні обставини, причини робити що-небудь, передає відтінки зобов'язаності та необхідності: ... і тому повинні вони всі піти до адвоката (169).

6. Конструкції моделі N1–Vf debitiv.

У мові текстів письменника виділяються речення, предикат яких виражений власне дебітивними конструкціями.

До речень дебітивності входять декілька різновидів, які мають обмеження у використанні:

1) складносурядні речення із протиставними конструкціями виражають модальний відтінок вимушеності: – Прийшлоси відтак, упав покійничок у лежу, а я всему раду дай(69) – (= а я мушу всему раду дати), Зайді нічьо си не стане, підслухав сьпіванки у селі та й повітривси далі, а ти приймай кару (82) – (= а ти мусиш приймати кару).

2) складні речення, в яких значення повинності ускладнюється вимушеним обов'язком: – Я принесу восени той грейцір'д хаті, а то єк слина, не гарен оплатитиси. Йди оброблюй жидовію цілу зиму, – ніч ті відведе, ніч приведе (52), ... Прокіп висаджував хворого на фіру та й бурмотів злісно. – <...> христінин у губу не має шо взєти, а він єго до аптеки за молоком посилає. Бери, давай пару левів на аптику, бо ті розпирают, бо наломом їх маєш (60).

3) складні синтаксичні конструкції з сполучником та: – Не потрібую я такого вулишника, най би ше мені потєг шо від хати та злезентирував, та й шукай вітра в полі (54), – Ій, най бог криє, бадіку Ілаше, вас від усєкої прички та й усіх нас, ірщених! – протестував руками приземкуватий Юрко Бросюк. – Аби так був відтєв собі руку – та й годуй каліку на цале житє (46) – ( = та й мусиш годувати каліку).

Н.Ю. Шведова зазначає, що загальним категорійним значенням синтаксичної форми повиннісного способу, яка утворюється за участю „так званої форми 2-ї особи наказового способу дієслова, < ... > є значення повиннісної необхідності: те, що повідомляється, подається як приписуване, обов'язкове, необхідне, до речі, як зазначають усі дослідники, ця обов'язковість дуже часто поєднується з вимушеністю і, отже, забарвлюється негативним відношенням "повиннісного суб'єкта". Однак відтінок вимушеності, внутрішньо заперечного припису "ззовні" не входить в значення самої форми, а лише нашаровується на нього, і цим самим досягається основне протиставлення в реченнях повинності: а) речення, що означають повинність як вимушеність, і б) речення, які означають повинність, що диктується узусом" [5: 110-111].

Отже, досліджуваний матеріал переконує у тому, що предикат дебітивності поєднує в собі різні відтінки значень повинності: доцільності, вимушеності, змушуваності, необхідності, зобов'язаності та невідворотності. Предикати дебітивності мають низку засобів вираження і виступають конститутивними компонентами простих (двоскладних та односкладних) і складних речень сучасної української мови. Своєрідність мовостилю Марка Черемшини полягає в особливості використання різноманітних діалектизмів та архаїзмів у формі предикатів дебітивності.

Література:

  1. Арват Н.А. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке.– К.: Вища шк. Головное изд.–во, 1984.– 157 с.

  2. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. – М.: Наука, 1982. – 367с.

  3. Русская грамматика. Синтаксис. – М.: Наука, 1980. – Т. 2. – 709 с.

  4. Смеречинський С. Нариси з української синтакси. (У зв'язку з фразеологією і стилістикою). – Харків: Радянська школа, 1932. – 283 с.

  5. Шведова Н. Ю. О долженствовательном наклонении // Синтаксис и норма. – М.: Наука, 1974. – С. 107–121.

Loading...

 
 

Цікаве