WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Речення з предикатами дебітивності - Реферат

Речення з предикатами дебітивності - Реферат

Мусиш багато молока пити, розумієш?

Розумію (59).

Слід звернути увагу, що модальним дієсловам мати, мусити, які активно вживаються в українській мові, у російській мові відповідають прикметникові форми – должен, обязан, принуждён.

У деяких реченнях з модальними дієсловами мати, мусити мовець переконує чи змушує співрозмовника здійснити певну дію, як-от: – ... маєш, старий, коні, мусиш їхати, хоть би що було (147).

У даному прикладі експлікація вимушеної модальності посилюється семантичним інтенсифікатором – підрядною частиною речення (хоть би що було).

Однак у більшості речень суб'єкт сам змушений чи зобов'язаний через якісь обставини робити (зробити) що-небудь, напр.: Усі роти мають кожного дня погодувати, усю голоднечу наситити (32); Стопиласи, сирака, молодиця з сорому, але мусіла роздиїти ще один пашпорт (103).

На нашу думку, дебітивна модальність послаблюється вживанням модальних дієслів мати, мусити після інфінітива, напр.: Надворі село спало, лиш трембітар з усієї сили повістував сумну вість, а, припочиваючи, повторяв, усміхнений, цікаву, веселу новину: "Василина піде за Федя, Гафія за Леся, Калина за Михяла, а Одокія за Гната. Так випало на Ілашчиній грушці, так сповнитися має(53).

Слід вказати, що предикат дебітивності може вживатися як у відносно самостійній позиції простого речення (Бо чілідина мусить файно до бога скластися, хотівши, аби їх молитва була приймлена (87), так і в складній протиставній конструкції, напр.: Я вистарав позвоління, а вони мають колядувати... (179).

У мові письменника зафіксовано модальний модифікатор "мус", що вживається у сполученні з інфінітивом: – На це, любко-кумо, нема ради; що си винно, то мус віддати... (78).

Слово "мус" у тлумачному словнику української мови фіксується як іменник у значенні примус. Проте у наведеному реченні це слово більш наближене до дієслова (мусиш), ніж до іменника. У даному прикладі наявна модальність необхідності.

2. Конструкції моделі VfmodInf.

У мові художніх текстів Марка Черемшини структурна схема VfmodInf відповідає односкладному безособовому реченню. Предикат дебітивності складається з двох компонентів: безособового дієслова (приходиться, годиться, доводиться) та інфінітива. Безособові дієслова, які утворюють дану двохкомпонентну структуру присудка, виражають різні відтінки дебітивної модальності : повинності, вимушеності, бажання, волевиявлення [3: 269].

Для таких речень типовий суб'єктний член у формі експліцитного чи імпліцитного давального відмінка. Тому Н.М.Арват розрізняє структурну і семантичну схеми цих моделей. Структурна схема складається з модального дієслова й інфінітива, семантична – з суб'єкта модальної дії і предиката [1: 90].

Речення цієї моделі передають значення вимушеності, доцільності, невідворотності. Значення вимушеності виражається безособовими дієсловами приходиться, доводиться з інфінітивами, напр.: Її [вчительку] вважають люди на селі своїм ворогом, але то промине. "Все те із-за незрячості", – думала собі. Не раз доводилося їй відчути наслідки тої незрячості...(48).

Речення з модальним значенням невідворотності розрізняються тільки в контексті: Прийдеси на дорозі вмерти, – тремтить вона, як трепетовий жовтий листочок (61).

Модальність доцільності створюється безособовим дієсловом годиться та інфінітивом: Комендант дивується Дзельмановій доброті, а Дзельман пояснює, що вовка навіть неживого не годиться на подвір'ю мати, бо другі вовки зачують і весь його двір був би кров'ю вовка обезцінений (123); Скоро б два дні їх не видала, то вже й пригадує заздалегідь мужеві, що оберстам годилось би візиту віддати (252).

Роль безособових дієслів полягає в тому, що вони надають інфінітивам модального відтінку повинності і граматичну характеристику в часі і способі. Однак інфінітив є основним компонентом, бо виражає речове значення [2: 257]. Разом з безособовими дієсловами інфінітиви створюють єдину складену форму предиката дебітивності.

Для вираження доцільності Марко Черемшина досить часто використовує стійкі звороти, які виникли на основі еліптованих структур повинності, типу: так годиться; що не годиться, то ні, як-от:Що не годитси, то ні; за курку пан біг гуцула карає (82); Так годиться, так святі собі хочуть (87).

3. Конструкції моделі PraedmodInf.

У текстах Марка Черемшини виділяються два типи речень – з предикативами іменникового походження пора, час і предикативами з виразним модальним значенням, що є спеціалізованою формою – модальними модифікаторами із значенням повинності, типу треба (діал. тре, тра), потрібно, необхідно, варто (діал. варта) , слід, повинно, годі.

У творах письменника зафіксовано повиннісну конструкцію з модальним компонентом "час": – Дай боже спасувати та не хорувати,– вмішується дід і пригадує імостям, що час їхати, бо сонце вже високо і по дорозі буде їх у личко скоботати (150).

Конструкція час їхати відповідає моделі PraedmodInf. Модальне значення повинності виражено експліцитно – іменниковим предикативом "час". Сполучаючись з інфінітивом їхати, предикатив час втрачає значення самостійного слова і створює складену предикативну основу час їхати, надаючи висловленню значення повинності (тобто потрібно їхати). Предикатив звичайно знаходиться у препозиції до інфінітива. Вживання давального відмінка для вираження суб'єкта є регулярним, хоч іноді в конструкції він упускається.

Модального значення необхідності, доцільності, вимушеності та інших різновидів дебітивної модальності надають інфінітивам предикативи треба (діал. траба, тра, тре), потрібно, необхідно, варто (діал. варт, варта), слід, повинно, годі, які разом з ними створюють складену основу предикатів дебітивності. Речення цієї моделі передають значення:

а) зобов'язаності: – Ей, молода молодице, не трійся та й не топися, бо тобі треба жити та й розживатися (216), Бо ж треба йому було якийсь раз в життю дванадцятий сніп зжати, та й зв'язати, та й у кланю скласти, та й якийсь горб перекопати, та й обсапати, та й хлібом обсіяти(240);

б) вимушеності: Іди гет, дурна бабо, то траба двадцять левів за тоту біду, – каже [депутат],– за шмирьку дати(70);

в) необхідності: Злісний голубив їмості і просив, аби за полонину не журилися анітрішки, бо дід вже не зайде у місто і грунтів не перепише, а його, старого, не треба жалувати, бо вже досить на світі нажився (165);

в) змушуваності: А за кождий карб траба кару приймати (30);

г) невідворотності: – Любчіки-газди! Раз мні мати на світ породила, раз траба гинути! (40);

д) доцільності: Петро підняв голову і заговорив, гей спросоння: – Не варта жити сліпому, абих так здоров, шо не варта! (143), – ...Таку красну та мудру бесіду має, що варт піти у церкву й послухати...(155).

Loading...

 
 

Цікаве