WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Структура лексико-семантичного поля “погода/ клімат” в сучасній англійській мові - Реферат

Структура лексико-семантичного поля “погода/ клімат” в сучасній англійській мові - Реферат

Реферат на тему:

Структура лексико-семантичного поля "погода/ клімат" в сучасній англійській мові

На сучасному рівні розвитку мовознавства, коли загальнотеоретичні основи семантичного аналізу вже досить розроблені, необхідним є дослідження окремих груп мовних одиниць з використанням антропоцентричних та природоцентричних парадигм, що забезпечує більш глибоке розуміння закономірностей мовної системи і відбитку її в мовній картині світу. Вибір англійських іменників з відображенням поняття „погода", не є випадковим, оскільки ця група становить значний інтерес різноманітністю своєї семантики, але не часто зазнавала спеціального дослідження, семантичного аналізу, спрямованого на виявлення їх системних властивостей, особливостей відображення дії „природного фактора" в мові. Таким чином, дослідження лексичних угруповань слів, об'єднаних спільними семами „атмосферні опади", „кліматичні умови", проведене в руслі природоцентричного підходу до розробки мовної картини світу, і направлене на систематизацію цієї групи лексики, виявлення особливостей та принципів її організації і функціонування з погляду семантики її парадигматичних відношень.

Метою статті є класифікація досліджуваних англійських іменників, які розглядаються у вигляді ієрархічно організованого системного комплексу – лексико-семантичного поля „природа/клімат", з урахуванням їх синонімічних та антонімічних відношень.

Вслід за З.Д.Поповою, І.А.Стерніним вважаємо, що „лексико- семантичне поле базується на позамовних зв'язках денотатів, його елементи не можуть заміняти один одного, а ідентифікатор поля представляє собою словосполучення, часто штучне, яке не входить до складу поля. Лексико – семантичне поле виділяється згідно однієї загальної семи, включає слова однієї частини мови" [9,с.33]. У даному дослідженні використовуємо термін „семантична категорія" для позначення того загального, що є характерним для ряду семантичних компонентів.

Метод компонентного аналізу розглядається як головний при дослідженні структури лексико – семантичного поля. Досвід досліджень у сфері семантики виявив доцільність інтеграції польового і компонентного підходів. У результаті такої інтеграції можливо точно вказати в термінах компонентного аналізу організацію лексико – семантичного поля, відношення між його конституентами і багато інших властивостей.

І.В.Арнольд, І.А.Стернін, М.В. Нікітін вважають, що у кожному із значень слова виділяється денотативний макрокомпонент чи когнітивний тип змісту, який представляє предметно – понятійну або виключно понятійну інформацію, пов'язану з відображенням позамовної дійсності, і конотативний макрокомпонент чи прагматичний тип змісту, який виражає відношення мовця до предмету номінації у формі емоції та оцінки денотата. Для позначення компонента значення згідно з вченням В.Г.Гака, А.А.Уфімцевої використовуємо термін „сема". Сема визначається як семантична одиниця, яка є компонентом семеми і відображає певну ознаку позначуваного предмету чи поняття [10,с.39 ].

Відомо, для багатьох слів можна побудувати ієрархічні ряди, в яких пов'язуються слова з більш конкретним значенням та слова з більш загальним значенням типу пшениця – злак – рослина ; дюшес – груша – дерево ; спаніель – собака – тварина. Будь-яке слово такого ряду з більш конкретним значенням Лайонз запропонував назвати гіпонімом , а співвіднесене з ним слово з більш загальним значенням – гіперонімом ( Lyons,1963) . Такі родо – видові відношення часто бувають багатоступеневими, а це дає можливість послідовно деталізувати класи і підкласи лексичних одиниць.

У лінгвістичних дослідженнях М.М.Фокіної, Т.П. Щедріної, Т.В.Сергеєвої пропонується вивчення гіпонімічних відношень між лексичними одиницями шляхом встановлення гіперо – гіпонімічних структур (ГГС). ГГС визначається як сукупність ієрархічно – організованих значень слів, які знаходяться в родо - видовій залежності і відображають певні фрагменти реальної дійсності (Т.В.Сергеева,1989). Блок, що складається з одного гіпероніма і підрядних йому гіпонімів і об'єднаний за певною семантичною ознакою, вважається мінімальною складовою одиницею ГГС.

Головною особливістю гіпонімічних відношень в мовах є те, що порівняно з науковими таксономіями, вони не діють так само логічно та систематично. Більш чітко вираженою гіперо-гіпонімічною структурою характеризуються термінологічні системи в лексиці мови. У гіпонімічних системах природних мов можливими є багаточисленні випадки лакун, асиметрії і невизначеності. Важливими факторами, які впливають на ієрархічну структуру словника через відношення гіпонімії, є структура культури, в рамках якої функціонує мова, нерівномірність формування словникового складу, відображення в семантичній структурі мови не тільки наукового, системно організованого знання, але й не наукових уявлень людини, її світогляду, символіки та поетичного сприйняття дійсності .

Отже, організація лексико-семантичного поля представляє собою гіперо-гіпонімічну структуру, тобто послідовне включення одних гіперо-гіпонімічних парадигм (блоків) в інші формує поле. Іменем поля є гіперонім найвищого рівня, який виражений багатозначним словом. В межах поля можуть існувати декілька блоків, які знаходяться на одному рівні ГГС.

Оскільки особливістю гіпонімічних відношень є їх несиметричність, поле характеризує ГГС асиметричною, з нерівномірним нарощуванням гіперо-гіпонімічних блоків, з лакунами – відсутністю гіперонімів на певних рівнях, тобто блоками, які складаються з одних еквонімів (слів, які узагальнюються на одному рівні).

Синонімія займає одне із центральних місць в парадигматиці, їй присвячено багато досліджень вчених різних шкіл і напрямків. Синонімія характеризується як власне мовне явище, яке виникло через намагання мови повніше відобразити об'єктивну реальність.

Для багатьох лінгвістів характерним є визначення синонімів через поняття (В.В.Виноградов, Р.О.Будагов, В.О.Гречко, М.В.Нікітін, W.H.Goodenough, J.J.Katz): синоніми – слова, пов'язані з одним поняттям , але, які відрізняються відтінками значень. Іншим критерієм синонімії вважається взаємозамінність в контексті без зміни змісту висловлювання ( Д.М. Шмельов, Ю.Д.Апресян, Л.О.Новіков). Існує і третя точка зору, яка включає два вище згадані підходи до проблеми синонімії – „необхідна умова синонімії – присутність семантико- змістового і функціонального узагальнення, яке реалізується в частковій взаємозаміні лексичних одиниць" [4, с.16]. Такий комплексний підхід до синонімії є найбільш вірним.

З точки зору компонентного складу значень слова, синоніми – лексичні одиниці, які різняться хоча б одним семантичним компонентом, синоніми ніколи не можуть бути абсолютно однозначними, це завжди семантично і функціонально близькі лексичні одиниці, але еквівалентність їх завжди часткова (Г.Б.Антрушина, В.Г.Вілюман, Н.О.Маковецька, C.E.Osgood, G.J.Suci, P.H.Tannenbaum).

Важливим аспектом є питання про синонімію в лексико-семантичному полі. Оскільки синонімія розглядається в поєднанні з іншими типами семантичних зв'язків, а саме з гіперо-гіпонімією, тоді правомірними є синонімічні відношення в межах ГГС поля.

Вважається, що відношення гіперонім - гіпонім є частково синонімічним. Існування синонімічних відношень неможливе між значеннями слів, які виражають поняття різних рівнів абстракції. Таким чином, говорячи про структуру синонімічних рядів в полі, можна стверджувати, що синонімічні ряди розпадаються на підкласи і пари слів, які важко перехрещуються один з одним (якщо вони відрізняються один від одного різними типами семантичних ознак).

Loading...

 
 

Цікаве