WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Особливості лексичного вираження концепту “Thunderstorm” (на матеріалі іменників сучасної англійської мови) - Реферат

Особливості лексичного вираження концепту “Thunderstorm” (на матеріалі іменників сучасної англійської мови) - Реферат

Реферат на тему:

Особливості лексичного вираження концепту "Thunderstorm" (на матеріалі іменників сучасної англійської мови)

На сучасному етапі розвитку мовознавства закріпився підхід до розгляду лінгвальних явищ, який передбачає вивчення людського чинника в мові. Зокрема, це стосується відображення та інтерпретації навколишнього світу у свідомості людей, сприйняття й осмислення соціумом дійсності та себе в ній [4, с. 12]. Кожен народ має свої принципи членування зовнішнього світу, оточуючої дійсності, тому семантичні системи різних мов не співпадають, а отже лінгвісти постійно шукають принципи поділу лексичного складу на поля у самій мові.

Дослідження семантичних полів з антропологічної точки зору є плідним для розв'язання вищезазначених завдань сучасної лінгвістики, оскільки семантичні поля, за влучним висловом Ф. О. Нікітіної, являють собою "мікрообрази світу" [6, с. 11], що, за теорією Ю. М. Караулова, є змістовими елементами мовної моделі світу [3, с. 271].

Незважаючи на те, що проблема вивчення лексико-семантичних полів вже досить глибоко досліджена, низка питань залишається відкритою для дискусії. Зокрема, поєднання традиційної теорії поля з надбаннями когнітивної лінгвістики: структурування лексико-семантичного поля та значення ядра-концепта в нім, взаємопов'язаність одиниць поля між собою на різних поняттєвих ділянках поля та поєднання цих ділянок в межах певної понятійної категорії.

Термін "семантичне поле" вперше з'явився у працях Г. Іпсена. За його визначенням семантичне поле – сукупність слів, що мають загальний зміст. Дослідження лексики якнайтісніше пов'язане з іменем німецького мовознавця Й. Тріра. Його теорія базується на вченні В.Гумбольдта про внутрішню форму слова та положеннях Ф. де Соссюра. На думку Й. Тріра, "слова тієї чи іншої мови не є відокремленими носіями змісту, кожне з них, навпаки, має зміст тільки тому, що його мають вже інші, суміжні з ним слова[1, с. 105]. Згідно з теорією Й. Тріра, поле складається з елементарних одиниць – понять та слів. При цьому складові компоненти словникового поля повністю покривають сферу відповідного понятійного поля.

Як лексико-семантичні групи (ЛСГ) трактують поля (хоча їх так і не називають) Л. Вайсгербг, К. Ройнінг, Г. Іпсен. Найглибше теорія ЛСГ розроблена у працях Л. Вайсгберга. Його концепція дуже близька до вчення Й. Тріра. Л. Вайсгберг теж вважає, що значення слова – це не самостійна одиниця поля, а структурний компонент. "Словникове поле живе як цілісність, тому, щоб зрозуміти значення окремого його компонента, треба уявити все поле й віднайти в його структурі місце цього компонента"[9, с. 58].

У теорії поля співіснують когнітивний, номінативний і комунікативний аспекти аналізу мовного матеріалу. Маючи когнітивну основу, являючи собою ментальний простір (план змісту), нерозривно пов'язаний з мовленнєвим оформленням (план вираження), мовне поле виступає одиницею когнітивного інформаційного моделювання.

Згідно з критерієм спільності категоріального і сигніфікативного значень, лексичні одиниці (лексико-семантичні варіанти) структуруються в номінативні лексико-семантичні парадигми. Номінативна лексико-семантична парадигма являє собою цілісну, відкриту, динамічну, впорядковану семантичними відношеннями ієрархії, перетину, доповнення систему, яка служить цілям диференційованого позначення семантичного континууму та характеризується домінантою – ідентифікатором лексико-семантичного поля [1, с. 117].

Наявність у лексичної одиниці диференційних та інтегральних семантичних компонентів зумовлює здатність її лексико-семантичних варіантів (ЛСВ) належати до різних синонімічних рядів та лексико-семантичних груп (ЛСГ) [2, с. 36]. Існування схожих ознакових характеристик лексико-семантичного поля і ЛСГ не усуває основного критерію, що лежить в основі їхньої диференціації: зумовленості зв'язків елементів. Якщо в полі конституенти об'єднуються на основі спільності позамовних зв'язків, то конституенти ЛСГ пов'язані між собою внутрішньомовними відношеннями. ЛСГ як мовне оформлення лексико-семантичного поля являє собою інвентар елементів, пов'язаних структурними відношеннями, що мають семантичну спільність і виконують одну функцію. Принципи структурації ЛСГ співпадають з аналогічними принципами структурації лексико-семантичного поля: ЛСГ структурується на ядро та периферію. Синонімія є важливим фактором як лексичного рівня мови в цілому, так і будь-якого полісемантичного слова зокрема. Розробка проблем синонімії, яка схожа за своєю поняттєвою сутністю з полісемією, ґрунтується на розумінні природи лексичного значення слова, а відповідно – на розумінні природи і типів різноманітних семантичних зв'язків слів. Словесний знак несе в собі принцип узагальнення, що передбачає (припускає) функцію як розрізнення, так і ототожнення. Синоніми відрізняються відтінками значення одного поняття; широкий спектр цих відтінків дає пояснення явищу антонімії, яка відбиває полярні, протилежні прояви одного й того ж феномена дійсності. Синонімічні ряди вміщують одиниці, пов'язані між собою відношеннями гіпонімічними або гіперо-гіпонімічними. Семантичний аналіз має на меті визначення елементів – складових значення, зафіксованих у словниках, його одиницею є релевантні для певного мовного рівня конкретні значення. Розщеплення на семантичні компоненти дає необхідний для дефініції мінімум ознак, але кількість ознак феномена цим не вичерпується. Повний набір ознак може бути представлений тільки при „реорганізації" семантичних структур у концептуальному ключі.

Вкінці ХХ століття у західній лінгвістиці формується новий напрямок як самостійний – когнітивно-концептуальний. Представниками когнітивного підходу вважають Дж. Лакоффа, Р.Ленекера, Ч. Філлмора, Л. Талмі тощо. Використання когнітивних методик пояснюється тим, що традиційний семантичний аналіз одиниць вербального рівня не дає виходу на онтологічні висновки і здебільшого дає змогу отримати лише приблизні результати, бо під час семантичного аналізу ігноруються асоціативні зв'язки слова, когнітивний фон. Назва даного напрямку вказує на когнітивістику як ключову одиницю, головною одиницею якої стає вже не поняття, як за часів Й. Тріра, Л. Вайсгерберга та інших, а концепт.

За словниковим визначенням терміни "концепт" та "поняття" - близькі слова. В англомовних словниках "концепт" - "ідея, що лежить в основі цілого ряду речей", "загальноприйнята думка, точка зору" (general notion)[14, с. 176]. Тут концепт наближається до стереотипу. Проте при дальшому дослідженні концепт набуває більш точного значення. Так, в "Longman Dictionary of Contemporary English" "концепт" визначається як "ідея будь-кого про те, як дещо зроблене з дечого чи як воно має бути зроблено" (someone's idea of how something is, or should be done) [16, с. 279]. Така дефініція вказує на певну мислячу особу, яка володіє певною ідеєю та точкою зору. При всій абстрактності та узагальненні цього "декого" (someone) разом з ним в "концепт" входить потенційна суб'єктивність.

Згідно теорії Ю. Степанова слово "концепт" виникає як транслітерація латинського conceptus, що дослівно означає "понятие, зачатие"[8, с. 43]. Цим самим автор підкреслює, що слова "концепт" та "поняття" є однаковими за своєю внутрішньою формою. Між внутрішньою формою слова та його базовим значенням зберігається певна невідповідність, що можна пояснити наступним чином: "концепт" одночасно містить в собі 1) "загальну ідею" будь-якого виду явищ в розумінні певної епохи і 2) етимологічні моменти, які вказують на те, яким чином загальна ідея "зачинається" у множині конкретних, одиничних явищ[2, с. 5].

Логіко-семантичний метод дослідження передбачає синтез традиційних та когнітивних прийомів і залучає до аналізу, поряд з польовою методикою, певні елементи концептуального рівня. Концепт в сучасній лінгвістиці визначається як структура репрезентованих знань, фрагмент інформації, складна єдність, що може бути поняттям, образом, схемою, дією, картиною чи гештальтом [7, с. 145].

Loading...

 
 

Цікаве