WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові - Дипломна робота

Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові - Дипломна робота

категорія ствердження і заперечення
виконує ще й інші функції, має відносну самостійність і свій
власний обсяг значень, не адекватний логічній категорії. Вжива-
ння заперечних засобів в реченні може переслідувати зовсім інші
цілі, чим вираження заперечного судження. Інакше кажучи, не
всі речення з запереченням відповідають заперечному судженню.
Воно може відповідати позитивному твердженню і служить засо-
бом вираження не судження , а заборони, питання і ін. [ 3, c. 36]
О.В.Трунова різницю між логічним і граматичним запереченням
вбачає в універсальності першого і в його здатності бути вира-
женим різними мовними засобами. [ 1, c. 27 ]
З наведеними висловлюваннями не можна не згоди-
тись. Щодо згаданої вище універсальності логічного заперечення,
то тут потрібно підкреслити, що логічне заперечення - це мовна
універсалія, оскільки воно відображене в усіх мовах, хоча й са-
мими різними засобами. Як мовна універсалія заперечення
виявляється на різних рівнях : лексичному, граматичному і фоне-
тичному. І тому не можна розглядати заперечення тільки як
синтаксичну категорію. Логічне значення мовної категорії запере-
чення містить в собі небуття, різницю, позбавлення чогось. Разом
з тим в зміст мовного заперечення можуть входити і інші дено-
нативні значення : незгода, заперечення, спростування , відмова,
заборона, протест і інші.
Короткі висновки.
Отже, заперечення, як компонент думки і способу ії вираження,
є в однаковій мірі об'єктом дослідження мовознавства і філосо-
фіії. Значна кількість лінгвістів розглядають заперечення як окре-
му мовну категорію, яка є компонентом категорії ствердження.
Цілий ряд авторів пов'язує заперечення з суб'єктивною оцінкою
змісту висловлювання, а саме з характером вираженого в речен-
ні ставлення мовця до дійсності. Але формально - логічне і мовне
запречення не завжди співпадають, хоча і те і інше властиве
всім мовам без винятку. Беручи до уваги заперечення, як лінгвіс-
тичне явище, воно має свої прояви на різних рівнях мовознавст-
ва : морфології, лексиці, граматиці, фонетиці.
Категорія ствердження - заперечення, як мовна універ-
салія, яка належить усім мовам без винятку, змушена володіти
певними засобами для свого вираження в мові. В багатьох мо-
вах заперечення виражається синтетично - за допомогою запереч-
них афіксів, головним чином префіксів. В більшості мов існують,
так звані, заперечні займенники і прислівники. Цілий ряд мов
використовує також службові частини мови - сполучники, прий-
менники, і допоміжні дієслова.
Більшість з цих способів вираження заперечення зна-
ходять своє місце в англійській мові. За кількістю заперечень в
одному судженні сучасна англійська мова є мононегативною, але
так було не завжди.
Заперечні речення в давньоанглійській могли мати в
своєму складі декілька заперечних елементів. Така будова на-
зивається полінегативною. Вона характерна для всіх давніх гер-
манських мов :
??s ilce n?fre ne sw?cen ne dei ne
niht t? brecanne ?? erming licome
Вони ніколи не припиняють ні вдень,
ні вночі розбивати нещасні тіла.
Полінегативність давньоанглійського речення створювалась шляхом
додавання заперечної частки ne і заперечного займенника, запе-
речного прислівника або заперечного сполучника :
F?r ne w?ren n?fre n?n martyrs sw?
p?ned alse h? w?ron.
Раніше ніколи не було мучеників таких вимучених, як вони.
Поряд з полінегативною побудовою зустрічались (частіше в про-
заїчних, чим в поетичних пам'ятках ) речення з одним заперече-
нням ( заперечною часткою ne, з заперечним займенником
або заперечним прислівником ) :
N?s ??s wyrmes ??r ons?n ?nig
Не було видно там ніякого дракона.
He n?fre m?re sculde cumen ?t.
Він ніколи більше не повинен вийти звідти.
Деякі зміни відбулись у способі вираження дієслівного заперече-
ння в середньо - і ранньоанглійській. Основним засобом переда-
чі заперечення була заперечна частка ne, яка стояла перед дієс-
ловом, займенником або прислівником. Виступаючи перед дієс-
ловами beon ( wesan ) - бути, habban - мати, willan - хотіти,
witan - знати, вона легко приєднувалась до них :
ne + is > nis ne + haddle > nadde
ne + w?s > n?s ne + ha? > na?
ne + w?ron > n?ron
ne + wille > nile
ne + wolde > nolde
ne + wilse > niste
N?n h?lize na? his fulle blisse
Ні один святий не має його повного благословення.
Так само легко ne приєднується енклітично і до займенників і
до прислівників :
ne + ?n > n?n ne + ?niz > n?niz
ne + ?fre > n?fre ne + ez?er > nez?er
ne + ? > n?
В давньоанглійській в якості еквівалентів деяких запе-
речних займенників вживаються словосполучення, які складають-
ся з заперечного займенника n?n або n?niz з іменниками man,
?ing :
nan man n?niz man
nan ?ing n?niz ?ing
З найдавніших часів в давньоанглійській виявляється
тенденція до підсилення дієслівної заперечної частки ne за до-
помогою іншої заперечної частки, в результаті чого створювалась
видимість подвійного заперечення. Частіше за все поряд з ne
виступала підсилююча частка na ( no ), яка виникла з відповідно-
го прислівника :
ond ne ?encea? no hw?t h?e d?n scoldon
і не думають, що вони повинні були зробити.
До кінця періоду з'являється інша підсилююча частка
naht ( noht ) з попереднього заперечного займенника. Таким чи-
ном, до кінця періоду частіше виступає в якості двійного запере-
чення при дієслові ne... naht ( noht ). Підсилюючі заперечні частки
додавались до дієслова тільки тоді, коли в реченні не було ін-
ших заперечних елементів, окрім дієслова.
Великі зміни в вираженні заперечення відбулись в се-
редньоанглійський період. Це було пов'язано з втратою попе-
редньої основної заперечної

 
 

Цікаве

Загрузка...