WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові - Дипломна робота

Кореляція типів заперечення в сучасній англійській мові - Дипломна робота

до загально - запереч-
них.
З дієсловом may справа зовсім інша. В реченні
He may not come
заперечна частка може належати і модальному дієслову і інфіні-
тиву. В першому випадку значення його речення буде 'він не
може прийти' в розумінні ' йому не дозволяють прийти ' в
другому - він може не прийти ' в розумінні, ' можливо, що він
не прийде '. Вибір того чи іншого тлумачення залежить виключ-
но від контексту. Дієслово may поводить себе іншим чином, на
відміну від дієслова can.
У реченнях з дієсловом must зовсім інша особливість.
В реченні
He must not come
виражається не заперечення необхідності, а заборона. Це речен-
ня інтерпритується не як 'йому не обов'зково приходити' , а
' він повинен не приходити '. Українське речення 'він не пови-
нен приходити ' в даному випадку саме являє собою приклад
переосмислених функцій заперечення, оскільки воно виражає не
заперечення необхідності, а заборону. В цьому випадку грама-
тичне питання вже переходить в лексичне, оскільки заперечна
частка фактично майже зливається з словом must або 'пови-
нен ' в нову лексичну єдність.
Для вираження заперечення необхідності потрібно
звернутись до іншого модального дієслова, а саме до дієсло-
ва need :
He need not come .
Йому немає необхідності приходити.
Це дієслово в такому значенні, тобто з інфінітивом, зустрічаєть-
ся тільки в заперечних і питальних реченнях, а в стверджу-
вальних є неможливим.
Граматичне тлумачення цих випадків цілком залежить
від того, як розуміти структуру групи присудка в реченнях з
модальними дієсловами. Якщо вважати інфінітив в таких випад-
ках додатком, то ці випадки потрібно буде аналізувати за типом
розглянутих раніше речень з частковим запереченням. Якщо ж
розглядати сполучення модального дієслова з інфінітивом, як
складний присудок, то ці випадки складають повністю особливу
категорію : питання стоятиме про те, до якої частини складного
присудка належить заперечна частка. Крім того, в зв'язку з
дієсловом must виникає тяжке семантичне питання про те, як
розуміти сполучення поняття повинності з запереченням : чи
обов'язково таке сполучення означає звільнення від обов'язко-
вості, чи воно може означати також обов'язковість не робити
щось ; тобто, потрібно буде аналізувати відносини між запере-
ченням обов'язковості і заперечної обов'язковості. Але це питан-
ня вже виходить за рамки граматичного аналізу.
До цього часу ми розглядали заперечення тільки при
дієсловному присудкові. Тепер необхідно розглянути ще запере-
чення при іменному присудкові. Тут розрізняються два випадки :
1). Присудок з зв'язкою be, яка утворює заперечну форму без
дієслова do.
2). Речення з усіма іншими зв'язками (get, become, turn, ete ),
які утворюють заперечну форму за допомогою цього дієслова.
В застосуванні до речень з іменним присудком роз-
різнення двох типів заперечення звичайно, набуває такого виг-
ляду : заперечення належить до всього речення чи тільки до
предикативного члена. В реченнях із зв'язкою be ця різниця
не знаходить ніякого зовнішнього вираження :
He is not a teacher ( заперечення належить всьому реченню).
He is not a teacher , but a student (заперечення належить
предикативному члену).
Проте, потрібно відзначити, що речення другого типу, тобто
такі , в яких заперечення належить предикативному членові,
не властиві англійській мові. Замість двох наведених речень
цього типу англійською природніше буде сказати :
He is not a teacher, he is a student,
тобто побудувати речення так, щоб заперечення належало всьо-
му реченню в цілому.
Щодо речень із зв'язками, які утворюють заперечну
форму за допомогою дієслова do, то тут стан речей ідентичний
розглянутому вище типу речень з дієслівним присудком : питан-
ня зводиться до того, чи буде в заперечному реченні стояти
дієслівна форма з do, чи без нього. Порівняємо, до прикладу,
такі речення :
He did not become a doctor.
He became not a doctor, but a teacher.
Речення другого типу зустрічаються досить рідко. Проте, щодо
наведених раніше прикладів із зв'язкою be, англійською набага-
то природніше буде виразити цю думку так :
He did not become a doctor, he became a teacher.
При такій побудові спочатку викладається заперечне судження,
а потім - доповнююче і пояснююче стверджувальне, і таким чи-
ном уникається невластивого англійській мові типу речення, в
якому заперечення належить одному членові речення.
Українською відповідні речення, як і у випадку з дієс-
лівним присудком, можуть бути виражені із запереченням одно-
го предикативного члена :
Він не став лікарем, а викладачем.
У випадку беззв'язних зворотів в теперішньому часі відмінність
цього типу від звичайного типу заперечних речень ззовні нічим
не виражається :
Він не лікар., і Він не лікар, а викладач.
В минулому і в майбутньому часі відмінність є :
Він не був лікарем., і Він був не лікарем, а викладачем.
Таким чином, загальна тенденція англійської мові пов'язана з ії
аналітичною будовою, уникати речень із запереченням, які нале-
жать одному членові речення, відбивається і в цьому типі ре-
чень і призводять до переваги складно - сурядних речень, в яких
друга половина грає роль коректива до першої.
Сюди ж, напевне, може належати і речення із "Вене-
ціанського купця" :
All that glisters is not gold.
В цьому реченні з іменним присудком заперечна частка стоїть
так, що вона належить всьому реченню, хоча за логікою ії пот-
рібно поставити перед підметом :
Not all that glisters is gold.
При буквальному розумінні шекспірівського вірша одержуємо
неправильний зміст :
'Все те, що блищить, - не золото',
хоча мається на увазі інше :
' Не все те золото, що блищить'.
В цілому ряді мов є проблеми, пов'язані з заперечен-
ням, яке міститься на межі між граматикою і лексикою.
Loading...

 
 

Цікаве