WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Предикативні внесення у оповіданнях Уільяма Фолкнера: структурні, семантичні і прагматичні особливості - Дипломна робота

Предикативні внесення у оповіданнях Уільяма Фолкнера: структурні, семантичні і прагматичні особливості - Дипломна робота

тексту - його цілісності та зв'язності (15, 207). При цьому цілісність передбачає перш за все смислову єдність тексту, а зв'язність - співвідношення змісту різних фрагментів тексту за допомогою зв'язуючих засобів, так званих "сигналів синсемантії" (15, 207, 212).
Інтегративність тісно пов'язана з ретроспекцією і проспекцією (в термінології професора І.Р.Гальперіна). Ретроспекція - це здатність тексту, яка примушує звертатися до раніше висловленої змістовно-фактуальної інформації, а проспекція проявляється впередбаченні змістовно-фактуальної інформації, яка експліцитно виражена в наступних частинах тексту (5, 44). Необхідність врахування цих двох властивостей тексту була підказана самим жанром оповідань У.Фолкнера, в яких об'єктом художнього зображення являється "свідомість" персонажів, їхні спогади, уяви, мрії, сни. Ці властивості виконують важливу роль в створенні єдності художнього часу (23, 23-24).
Третя конститутивна категорія тексту є дискретність або членимість (15, 217; 6). Дискретність передбачає розгляд питання про способи поділу (членимості) тексту. Надалі ми обмежимося розглядом лише двох типів поділу: субстанціонального (15, 218) чи об'ємно-прагматичного (6, 52) та функціонального (композиційно-мовленнєвого) (15, 220) або контекстно-варіативного (6, 52). При дослідженні субстанціонального поділу тексту ми обмежимося надалі лише розглядом НФЄ і абзацу, тоді як аналіз функціонального поділу буде враховувати композиційно-мовленнєву дискретизацію твору (опис, оповідання та інші).
Таким чином, текстоцентричний підхід до структури і семантики парантеза передбачає розв'язання питання про особливості реалізації таких текстуальних властивостей як інтегративність (зв'язність і цілісність), проспекція/ ретроспекція і дискретність.
2.1. Співвідношення понять "текст" і "художній твір".
Поняття "текст", не слід ототожнювати з поняттям "художній твір": друге - ширше за своїм змістом, ніж перше, оскільки включає в себе все те, що Ю.М.Лотман називає "позатекстовими факторами" (14, 24-25), тобто цілий комплекс життєвих та ідейно-естетичних уявлень (жанр, епоху, естетичне кредо та естетична ідея письменника).
Таким чином, текст належить до сфери практичного мовлення ("первинна семіотична система"), а художній текст підпорядкований законам поетичного (в широкому розумінні) мовлення ("вторинна семіотична система"). Цієї ж думки дотримується і З.Я.Тураєва (23, 42).
Різницю між "текстом" в лінгвістиці і "художнім текстом" в літературознавчій стилістиці можна описати наступним чином:
а) Різниця за характером інформації. Інформація, яка виражена в художньому тексті, більш складна ("глибока"), ніж інформація в практичному мовленні. Складність і глибина смислової сторони художнього мовлення обумовлена її естетичною забарвленістю, яка породжується організацією тексту і, в першу чергу, різними зсувами, семантичними та експресивними нарощеннями в мовних одиницях.
б) Різниця в засобах вираження. Текст в практичному мовленні створюється за допомогою стандартних засобів мови, що застосовуються автоматично, а ефект художнього тексту обов'язково пов'язаний з переходом на новий поетичний (в широкому розумінні) код.
в) Різниця за установкою автора. Автор художнього тексту ставить задачу не тільки щось повідомити за допомогою картин життя, але й залучити читача до свого бачення світу, до своїх думок, почуттів, оцінок (звідси наявність "образу автора", на що вказував В.В.Виноградов).
Все сказане в першому розділі можна підсумувати наступним чином:
1. В основі текстоцентричного підходу до мови художньої літератури взагалі і до парантезів зокрема лежать поняття тексту, текстових одиниць і таких властивостей, як інтегративність, дискретність, проспекція/ ретроспекція.
2. Поняття "тексту" не є тотожним поняттю "художнього твору".
РОЗДІЛ II.
Лінгвістичний статус парантетичних внесень.
1. Проблема розмежування понять "вставність", "вставленність", "парантетичність".
Явище ускладнення структурно-семантичного складу речення завжди привертали увагу мовознавців.
Що стосується явища вставності, то складність полягає в тому, що в речення включаються синтаксичні одиниці, що носять пояснюючий характер чи мають модальне значення; причому спосіб цього "включення" відрізняється від традиційних засобів граматичного зв'язку.
Проте проблема диференціації понять вставності, вставленості та парантетичності є суперечливою.
Існуючі точки зору з цього питання можна класифікувати наступним чином:
а) протиставлення понять "вставність" і "вставленість";
б) ототожнювання понять "вставність" і "вставленість";
в) протиставлення понять "вставність", "вставленість" і "парантетичність";
г) включення понять "вставність" і "вставленість" в поняття "парантетичність".
Розглянемо цю проблему детальніше. Розмежування вставних і вставленних елементів (а також і речень) знаходимо в працях таких вчених як О.Х.Востоков, О.М.Пешковський, О.О.Шахматов. Багато вчених виділяють із складу вставних речень лише ті, що мають доповнюючий та коментуючий характер (О.М.Галкіна-Федорук, К.В.Горчикова, М.М.Шанський; В.П.Ковалев.
В граматиках з англійської мови не існує єдиної точки зору щодо цієї проблеми. Ряд авторів для визначення як вставних так і вставлених елементів вживають один термін - парантези (О.С.Ахманова (3, 89), В.Л.Каушанська, О.В.Александрова (1, 29)).
І.С.Бархударов і Д.А.Штеллінг розмежовують вставні і вставленні члени речення. Вставні члени речення визначаються як "слова та групи слів, що входять в склад речення і дають доповнюючу характеристику... змісту даного речення", а вставлені- слова та групи слів, "які хоча і стоять всередині того чи іншого речення, але не впливають ніяк на його семантику" (7, 369).
Саме поняття "вставленість" розглядається з двох точок зору. Згідно однієї з них, вставленість - це широка синтактико-стилістична категорія, що об'єднує всі випадки супутніх висловлювань (Є.П.Седун, Ю.М.Скребенев) (21, 7). Звідси випливає, що для того, щоб віднести ті чи інші елементи висловлювання до вставлених, необхідно і достатньо, щоб ці елементи характеризувалися двома ознаками:
а) супутнім характером змісту;
б) преривчистим характером зв'язку з контекстом.
Згідно іншої точки зору, вставленість - це вузька синтаксично-стилістична категорія, яку необхідно відмежувати від інших видів граматичного уособлення і, в том числі, від вставок (О.В.Алексанрова, П.Р. Котляр, Д.В.Малявін, А.Є.Стунгене, І.С.Тихонова).
Маючи на меті виділити категорію вставності, Т.Р.Котляр вважає необхідним поряд із вивченням смислових ознак приділити увагу і чисто формальній стороні цього явища. Вона виділяє такі критерії
Loading...

 
 

Цікаве