WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Предикативні внесення у оповіданнях Уільяма Фолкнера: структурні, семантичні і прагматичні особливості - Дипломна робота

Предикативні внесення у оповіданнях Уільяма Фолкнера: структурні, семантичні і прагматичні особливості - Дипломна робота

найбільш досконалу людську особистість. Естетичний ідеал У.Фолкнера пов'язаний з його вірою у можливість "вистояти і перемогти".
Естетичне кредо письменника являє собою сукупність поглядів на мистецтво. Естетичне кредо У.Фолкнера може бути представленояк:
1. Послідовна прихильність принципам реалістичного мистецтва, віра в його перетворюючу силу і благотворний вплив на суспільство.
2. Впевненість в тому, що модернистський потік свідомості "джойсівського типу" не є останнім, кінцевим словом розвитку мистецтва, а тільки один з моментів художнього відображення дійсності.
2. Текст, текстові властивості та одиниці: аспекти текстоцентричного аналізу.
Перш, ніж почати дослідження конкретного лінгвістичного об'єкту, необхідно мати досить чітке визначення понять.
Специфіка лінгвістичної значимості предикативних парантетичних внесень в творах У.Фолкнера може бути інтерпретована з використанням категоріального апарату лінгвістики тексту.
По-перше, предикативні парантетичні внесення (далі ППВ) складають враження об'єкту макросинтаксичного характеру (великий об'єм, складність структури та пунктуаційного оформлення). По-друге, парантези У.Фолкнера розташовані дуже часто в такій синтаксичній позиції речення, включена в парантезах інформація буває настільки відірвана від контексту, що головна лінія повідомлення порушується, і читач змушений часто "повертатися" до попередніх сторінок. Більш того, парантези можуть прогнозувати події, що слідують. Тому нами була висунута гіпотеза про те, що предикативні парантетичні внесення У.Фолкнера належать до текстуальної лінгвістики. Виникає необхідність описати зміст поняття "текст". Відомо, що сьогодні не існує єдиного визначення тексту, яке б мало термінологічний характер. Деякі вчені, наприклад, Л.С.Бархударов, вважають, що текст є мовною одиницею і має в собі те загальне, що лежить в основі окремих конкретних текстів. Дієї ж точки зору дотримуються З.Я.Тураєва (33, 37), І.В.Арнольд (2, 34). Інші (Н.Л.Слюсарева, О.О.Леонтьев, О.І.Новиков, вважають, що тексту притаманний статус мовленнєвої одиниці.
Розглянемо концепції інших вчених. М.Я.Сердобинцев вважає, що текст - це лінгво-стилістична одиниця, яка має мовну, мовленнєву та стилістичну природу. Як стилістична категорія текст являє собою структуру, яка володіє стилістичною значимістю внутрітекстових елементів, враховуючи їх зв'язок з позатекстовим середовищем. Останнім часом текст почали розглядати як основний засіб комунікації (А.В.Звегінцев, Г.В.Колшанський (10; 27)). "Текст- це будь-який кінцевий уривок мовлення, який являє собою деяку єдність з точки зору змісту, який передається з другорядною комунікативною метою і не має внутрішньої організації, що відповідає цій меті" (4 443-444). Найбільш чітко формулює своє розуміння тексту А.А.Леонт'єв, кажучи, що "текст є функціонально закінчене мовленнєве ціле". В семіотиці під текстом розуміється будь-яка знакова, не лише мовна, структура, що передає певне цілісне значення (Р.Барт). Це широке визначення тексту дає можливість знайти деякі схожі риси між багатьма різними об'єктами, але специфіку окремого об'єкту воно явно спрощує.
Різниця в визначеннях тексту пояснюється тим, що дослідники виходять у своїх міркуваннях з якогось одного принципу і, відповідно, називають (експліцитно чи імпліцитно) свій підхід до тексту. Таких підходів існує декілька:
1. Комунікативно-орієнтований (А.В.Звегинцев, П.В.Колшанський, Т.М.Миколаєва).
2. Функціонально-орієнтований (В.Г.Адмоні, К.В.Кожевнікова, А.А.Леонт'єв, Е.О.Реферовська, М.Б.Храпченко).
3. Семантичний (М. А.Хеллідей).
4. Семіотичний (З.С.Херріс, Р.Барт).
5. Стилістичний (П.Гіро).
6. Структурний (К.Бринкер).
Виходячи з мети даного дослідження, будемо (за І.Р.Гальперіним) розуміти текст як "твір мовленнєвотворчого процесу, який має закінченість, який об'єктований у вигляді писемного документу, який літературно оброблений відповідно з типом цього документу, твір, що складається з назви (заголовка) і ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), які об'єднані різними типами лексичного, граматичного, логічного і стилістичного зв'язку, що мають певну направленість і прагматичну установку" (6, 18).
Чому ми вважаємо це визначення найбільш визнаним? Перш за все тому, що в ньому текст трактується як найвища одиниця писемного типу мови, яку необхідно послідовно відмежувати від висловлювання найвищої одиниці усного типу мовлення. По-друге, в цьому визначенні вказані всі ті параметри, відповідно з якими припускається здійснити аналіз предикативних парантетичних внесень в художньому творі. Перейдемо до розгляду проблеми одиниць тексту. Найбільш поширена думка про те, що головною конституюючою одиницею тексту являється надфразова єдність (далі НФЄ), хоча існує також ряд споріднених термінів: складне синтаксичне ціле, великий контекст, прозаїчна строфа, комунікат.
Надфразова єдність розуміється як послідовність речень, що з'єднана загальною мікротемою і різними способами міжфразового зв'язку, який характеризується певною структурною і семантичною організацією та відносно смисловою закінченістю і автономністю, яку ця одиниця зберігає також і в тому випадку, коли вона вилучена з тексту (15, 218). НФЄ не слід ототожнювати з абзацом. Дослідження Н.А.Левковської (13), І.Р.Гальперіна (14), О.А.Реферовської свідчать про те, що абзац - це перш за все літературно-композиційно (стилістична) одиниця, в той час як надфразова єдність - одиниця структурно-семантична (лінгвістична).
Звернемося далі до властивостей тексту. Лінгвісти виділяють велику кількість властивостей, які характеризують текст з тої чи іншої сторони: інформативність, дискретність, персональшсть імперсональшсть, установка на читача (15, 206); зв'язність (когезія), членування, прагматичність, ретроспекція/ проспекція, автосемантія і синсемантія, континуум, пресуппозиція, партитурність (6, 22-23, 44); послідовність (7, 22); підтекст (9, 8); унікальність, виділення, смислова рівновага частин висловлювання, невизначенність (16, 31) та інші.
Слід зауважити, що деякі з вищеназваних властивостей, такі як інформативність, ретроспекція, зв'язність та інші, мають загальнотекстовий характер, тобто вони є обов'язкові для всіх типів тексту; інші категорії, наприклад, проспекція, персональність/ імперсональність, належать частковим факультативним типам (15, 206). Найбільш важливою загальнотекстовою категорією, яка проявляється в здатності тексту функціонувати як єдине ціле, що не зводиться до суми елементів, які складають його, являється інтегративність (в термінології О.М.Мороховського). Остання має дві сторони - семантичну і формально-структурну, що відображається в двох взаємозв'язаних аспектах
Loading...

 
 

Цікаве