WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІноземна мова - Англійська, Німецька та інші → Типологія синтаксичних систем - Реферат

Типологія синтаксичних систем - Реферат

дієслівний. Так само ширший діапазон виявляє нім. присудок щодо форми стану, де укр. відповідник виступає, як правило, в активному стані, напр., Dieser Geruch, der ihn an das Nachspiel aller Verh?re gemahnte, wenn man gejodet und verbunden wurde - А запах нагадав кінець усіх допитів, коли його змазували йодом і перев'язували.
Специфічними у плані перекладу на укр. мову виглядають речення, у яких підмет виражений неозначеним займенником man, а присудок складається з модального дієслова і інфінітива. Це речення типу man kann sehen, man muss schreiben і т.д. Сюди ж можна зарахувати дієслово brauchen. На укр. мову вони перекладаються безособовим реченням з предикативним прислівником (категорією стану) треба, можна, слід, конче необхідно, напр., Da kann man sich dabei noch etwas zuziehen - Від цього ще можна чогось набратися; Man muss unbedingt zum Arzt gehen - Потрібно обов'язково піти до лікаря.
Те саме стосується німецьких речень, у яких присудок виражений формою кон'юнктивного презенса. Цьому різновиду речення з man відповідає в укр. мові односкладна конструкція інфінітивного типу. Предикативний прислівник здебільшого випускається (особливо часто в технічних інструкціях) і властива йому спонукальна модальність (вказівка, наказ, застереження та ін.) виражається інфінітивною формою присудка, напр.: Man bestimme die chemische Zusammensetzung des Stoffes - Визначити (або: Слід визначити) хімічний склад речовини.
Ще одна структурна відмінність стосується вживання формального підмета man у підрядному умовному реченні. Присудок німецького речення в цьому випадку стоїть у відмінюваній формі. В українському відповіднику вживається здебільшого неозначена форма дієслова, хоча фінітна форма також можлива, напр.: Erw?rmt man einen K?rper, so dehnt er sich aus. - якщо нагрівати тіло, то воно розширюється.
Отже, різні відтінки узагальненості змісту речення виражаються в обох мовах неоднотипно. Якщо в нім. мові домінує двоскладна структура з man або einer, то в укр. мові типовою є одночленна модель з присудком у фінітній або інфінітивній формі. Можливі також двоскладні речення особового змісту, де підмет встановлюється з контексту (попереднього чи наступного речення).
Спостерігаються також і інші відмінності структурного плану. Нім. присудок man або einer виявляє більшу різноманітність форм порівняно з українським (іменний присудок поряд з дієслівним, пасивна форма на рівних правах з активною та ін.). Зате укр. мові властива більша варіативність в оформленні присудка категорією особи.
Немає прямих паралелей і в способах вираження підмета. Якщо німецькому підмету man в укр. мові здебільшого відповідає т.зв. нульовий варіант (підмет у реченні не виражається мовними засобами) і, отже, man (або einer) дистрибутивно домінує у сфері вираження неозначеності чи узагальненості агенса, то особові займенники у цій функції (wir - ми, sie - вони, du - ти) більш характерні для українського підмета, зберігаючи в нім. мові статус лише стилістичного варіанта неозначеного займенника man.
У плані порівняння розглянутих типів речень можна встановити певну градацію ступеня узагальненості змісту висловлення. Якщо в стандартній двоскладній моделі дія стосується певного названого підметом предмета чи особи, то в неозначено-особовому реченні підмет має більш абстрагований "розмитий" характер. Що стосується узагальнено-особового речення, то тут дія абстрагована максимально. Вона може стосуватися практично будь-кого.
І, нарешті, істотним у плані зіставлення обох мов є порівняння сфер вживання розглянутих речень. Німецькі конструкції з man або його еквівалентом застосовуються ширше, ніж українські неозначено- або узагальнено-особові речення. Очевидно "популярність" цього типу в німецькій мові пояснюється його здатністю передавати неозначено-особовий зміст типовою, "стандартною" для цієї мови бінарною структурою S - P. З другого боку, укр. безособові та безособово-інфінітивні речення вживаються набагато частіше, ніж їхні німецькі відповідники. (Див. розділ "Односкладні речення").
Безособові речення
Специфікою безособових речень з підметом es є максимальна узагальненість агенса - суб'єкта дії чи джерела стану. Цим вони відрізняються від розглянутого вище типу речень з підметом man, де агенс, як правило, очевидний з контексту або ситуації мовлення. Щоправда, різниця в цьому аспекті між обома речення загалом малопомітна.
Моделі з es в укр. мові відповідають здебільшого безособові односкладні речення, пор.: Einen Augenblick war es still (A-Seghers) - Якийсь час було тихо (переклад П. Факторовича).
У нім. мові безособові речення цієї моделі можуть мати односкладну і двоскладну структуру.
Перші з них розглядались в першому розділі, тут розглянемо лише двоскладний варіант та його відповідники в укр. мові.
У двочленній моделі безособового речення нім. мови підмет представлений займенником es, який у цій функції повністю десемантизується, виступаючи як суто формальний елемент структури S - P (роль його зводиться до визначення особи і числа присудка).
Що стосується присудка, то його семантичний діапазон охоплює в основному явища природи та навколишнього середовища, а також фізичний чи психічний стан людини. Ці ж семантичні групи знаходимо і в укр. мові. Отже, в загальних рисах тут зберігається аналогія.
Присудок таких речень може виступати в дієслівній та іменній формах. У першому випадку він виражається або безособовим дієсловом (es regnet, schneit, blitzt, donnert, hagelt, reift, nebelt, d?mmert, dunkelt):
Die Luft ist k?hl und es dunkelt
Und ruhig flie?t der Rhein,
або особовим дієсловом, вжитим у безособовому значенні, пор.: Eben bog er um die Schreibstube, als es aus dem Hauptlautsprecher am Tor ?ber das Lager rief (B. Apitz) - Тільки-но повернув він до контори, як з головного репродуктора над ворітьми гучно пролунало (переклад Н. Андріанова). Es zieht mich zu ihr. Wie geht es dir?
Речення з дієсловами метеорологічної тематичної групи на укр. мову перекладаються, як правило, особовим типом, в якому семантика речення виражається не присудком, як у німецькому відповіднику, а підметом, напр.: Es zieht, - rief Mettenheimer (A. Seghers) - Тут протяг, - відповів Меттенгаймер (переклад П. Факторовича). Ihm war es neblig vor den Augen (A. Seghers) - Цілліхові наче туман заслав очі (переклад П. Фаторовича).
Цікаво, що в укр. мові дієслово втакому реченні оформляється граматично середнім родом, отже, тут намічається пряма паралель до нім. es: Georg war es gegl?ckt A. Seghers) - Георгові пощастило (переклад П. Факторовича).
Деякі автори, напр., А.В. Федоров, Н.Н. Кузнецька та ін. пояснюють це тим, що агенс у сер. роді здатний виражати найбільш абстрактний, узагальнений зміст.
Тематичний склад дієслів безособового змісту, як і їхні дистрибутивні можливості, виявляють в обох мовах ряд відмінностей.
Передусім дієслівних лексем з потенційно безособовим змістом (особових дієслів, вжитих в безособовому значенні) в укр. мові значно більше. Крім того, спостерігаються невідповідності
Loading...

 
 

Цікаве